Папуги, співочі пташки

Мій колишній звєрь - http://www.poltavaforum.com/attachme...o-samoilov.jpg

звати Глібом Самойловим...пом"янемо його хвилиною мовчання...

Гарненький...

перш за все, ми завжди раділи, коли Сонька з Хрунделиком очікували потомство (незважаючи на приналежність до виду гризунів, плодилися вони не надто охоче - приблизно раз на півтора року), проте остання вагітність Соні виявилася фатальною для неї та малюка. І хоч кажуть, що тваринки не мають почуттів, Хрунделик дуже сумував - відмовлявся їсти, став апатичним... Знаючи, щоморські свинки важко переносять самотність, ми все ж не зважилися замінити йому Соньку новою нареченою.А коли ми все-таки знайшли йому товариство, я просто не змогла його віддати і тому попросила маму занести, коли мене не буде, щоб я навіть не знала...
Зараз у нас залишилося два чарівних котика (які, до речі, довго не могли зрозуміти, куди дівся акваріум, у якому вони полюбляли ночувати із якимісь кумедними й незрозумілими створіннячками), один з яких досить уже похилого, як на кота вік і має проблеми із надмірною вагою, а друга - растаманка, і ми ніяк не можемо зрозуміти, що ж вона все-таки вживає...:dance2:

Здорово! Якщо вже людина почала свідомо тримати тваринок, то вже від цього не позбудеться. Згодні?:preved:

Сообщение от Echo

Здорово! Якщо вже людина почала свідомо тримати тваринок, то вже від цього не позбудеться. Згодні?:preved:

Не зовсім, після смерті свого Самойлова я й досі не хочу нікого знову заводити

я також не можу іще оговтатись від втрати пухнастих шебуршунчиків... Треба перепрофілювати проблему, і єдине, що спадає на думку, - "здати конструкцію в експлуатацію", тобто познайомити кицю із нареченим, щоб вони наробили якихось діточок...Єдине, що непокоїть, - кицька іще завтикає на найцікавішому місці...

А Ви знаєте скільке гризунів гине на ринку від елемнтарного теплового удару? Мені одного разу сама продавщиця зізналася мимохіть - "пачками викидаємо увечері". Тож біжіть на ринок, і якщо любите гризуликів - купіть ще одного. Це буде найкращим, що ви зможете зробити в пам ять про друга, що вже пішов з життя - зробити житя одного з його родичів щасливим. Не треба зациклюватися на втраті, треба думати ро те, як пройшло житя в улюбленця, якщо гарно, то подаруй це щастя ще одній тваринці. Та й допомагають нові улюбленці горе забути... Я колись, коли втратила свого першого папугу, в той же день на ринок поїхала по іншого, а там їх не було, та продавці, побачивши в якому я стані привезли мені прямо додому папугу. Я не намагалася замінити того, що пішов, це неможливо аж ніяк, але мені тут же треба було вже думати, що цей, новенький, усього боїться, що все йому тут страшне, і що треба його облаштувати, і нагодувати і поговорити ласкаво, а не ревти вголос, лякаючи ще більше. З того папуги і озпочався мій маленький зопарк.Його донька і син стали ручними... Ні про що не жалкую. Та, можу сказати одне - першого НІХТО не замінить...