История дома поблизости ул. Медицинской (район психбольницы)

ERNE, яке кошеня гарненьке))) Цікаві фото, дякую.

Коли прочитав новини, згадав про цю тему. Виявляється, що сьогодні там проходив цілий квест-навчання, на якому взривались гранати, рожали вагітні, а їм заважав тракторист http://www.poltava.pl.ua/photo/217/

Історична садиба в Івонченцях: далі буде.

Знову повертаємось до доміка біля психлікарні… Коли в Полтаві була чергова велоістерія (так званий «Велодень» – вірус масовості вразив і цей, самий інтимний, вид транспорту), ми вирішили тихенько собі втрьох покататися аеродромом, подалі від масових заходів, і врешті решт заїхали сюди. Проїжджаючи повз мальовничі руїни цього загадкового будинку, очікуючи звичну покинутість і безлюдність цього місця, помітили що не все так просто – он, зверніть увагу на фото, праворуч на фасаді висить червона труба, під якою височіє купа будівельного сміття. Зупинились і зрозуміли – будинок на реставрації.



Цього разу вдалося розглядіти і дату будівництва – 1903. Чомусь раніше я її не помічав. В Полтаві, до речі, збереглося декілька архітектурних пам’яток-будівель з викарбуваною датою «1903», що може свідчити про те, що в 1902-1903 рр. в місті відбувався «будівельний бум», а отже в країні (в Росії) взагалі був тоді економічний підйом.



Покружлявши навколо будинку, ми вже розверталися їхати далі, як з парадного вийшли троє робітників і розмістились на березі ставка обідати та рибалити. Мимохідь ми спитали в них, чи можна оглянути будинок. Вони дозволили, тільки попередили, що на голову може впасти черепиця. До речі, черепиця виявилася 1951 року виробництва (з тавром «М.Б.З.» –Малобудищанський завод), тобто десь на початку або в середині 50-х років будинок перекривали, а отже і ремонтували в останнє.



Будівельники нам розповіли, що будинок нещодавно викупили під приватний маєток. Зносить його не будуть, принаймні залишать «коробку» – фасад і периметр не займатимуть, а в середині будинок перепланують. Слово за слово, ремонтники розповіли нам історію будинку, вона виявилася несподівано багатою:

1. З 1903 по 1918 – садиба поміщика, якому належало село Івонченці, Малобудищанський завод і угіддя Малобудищанського лісу.
2. 1918–1919 рр. – штаб Петлюри (!)
3. В 20-30 роки – корпус психлікарні, відділення для постійно проживаючих пацієнтів
4. 1942 рік – шпиталь для німецьких солдат (під час перебування німецьких військ у Полтаві)
5. З 50-х років – пральня психіатричної лікарні
6. З середини 80-х років ¾ будинку – руїна, а решта (ліва половина-апендікс) – насосна станція психіатричної лікарні. До речі, в тій насосній станції постійне живе якийсь дідусь, що по ходу і керує тими насосами. Але насосна станція виглядає як добудова пізніших часів:



Отже, до минулого посту про історію цього будинку додалися нові цікаві припущення (чи факти – хтозна): про штаб Петлюри і німецький шпиталь.

Зараз в середині отак:



Стелю, щоб не впала під час робіт на другому поверсі, знизу підперли. А наверх, де під час нашого візиту відбувались очисні роботи, зробили тимчасову драбину, отже нам вдалося піднятися на недосяжний раніше другий поверх.



Отакий звідси вигляд:



Обійшли будинок. Зайшли із заднього ходу і раптом знайшли випиту нами торік пляшку портвейну – її навіть не турнули. Приємно повертатись в місця, де час зупинився, наче тільки і чекає, коли ти повернешся і знову його запустиш.



Але скоро ремонт добереться і сюди (є підозра, що проявиться він тут в своїй самій потворній формі – у вигляді євроремонту: пластикові панелі, пластикові вікна). І чомусь цей ремонт аж ніяк не радує. Це не заздрість, що комусь достався «жирний» будинок-антикваріат. Ні, це ті самі почуття, що у «Фльор» в пісні «Ремонт»:

Нет никаких деревьев,
Никакого дома,
Сумрачных тихих аллей,
Никаких знакомых собак.

Цветы в ухоженных клумбах,
Всё совсем по-другому.
Незнакомей, новей?
Словно всегда было так.

Это, конечно, то место,
Только время не это,
Не то время года,
Не то время суток.
Было так интересно,
Мама, папа и лето.
Вот я превратилась в кого-то,
Не заметив, что в промежуток
Все залеплено штукатуркой,
Замазано свежей краской,
Проведено много мелких работ.
Как вернутся в другую жизнь,
Которая кажется сказкой,
Когда всюду прошел ремонт.

В місцях, які лишають люди, поселяється дух. Коли ти приходиш в покинутий будинок (покинуту хату в селі, чи ось в такий маєток), то присутність духа особливо відчутна – це, понад усе, особлива тиша, пустотність, павутинність часу, самостійне життя покинутих речей – в анабіозі, само собою. А головне, в таких місцях видно, як виглядає Вічність – безлюдно, спокійно, абсолютно. Вічність – це відпочинок матерії. Дух селиться саме там, де матерія відпочиває. І ось приходить ремонт, і знову – суєта суєт. Дух, з приходом людини, зникає – йде шукати інше святе (читай: безлюдне) місце. Святе місце пусто не буває – скажете ви. На жаль, це так. Але доторкнутись до таких місць ми, на щастя, іноді, маємо можливість. Цей будинок був такою можливістю.

Анатолій Волик

Человек который выкупил этот дом и решил его оставить(!!) врятли будет ставить пластик везде, я думаю отреставрирует и сделает ремонт под старину. Т.е. окна наверное будут евро, но дерево, а может и просто рамные.

23q: Человек который выкупил этот дом и решил его оставить(!!) врятли будет ставить пластик везде

Люди, які викупули Полтавський радіовузол (будівля 1896 року на площі Леніна) теж обіцяли, що залишать принаймні хоча б історичний фасад, а в результаті Полтава втратила одну з самих старовинних споруд.

kilov, я надеюсь у этого человека есть вкус. Иначе почему б не повалять халупу и построить новую?
Радиоузол не свалять ведь-много было б криков и стонов.

может условия покупки были такими

кто видел как в Киеве реставрируются старые здания?
остается только фасад, который реставрируется, а внутрянку гонят с нуля.

Сообщение от kilov

Історична садиба в Івонченцях: далі буде.

...

Захватывающе интересно, спасибо за текст и фото!

Блін, так і не сходила... Печально.. Скоро і артуху будуть ремонтувати...

Цікаво б ще дізнатися якому саме поміщику належав цей будинок у 1903-1918 роках. Вчора там був - стан будівлі не змінився, ніякі реставраційні роботи не проводяться.