История дома поблизости ул. Медицинской (район психбольницы)

Ретельно дослідивши текст з історії психлікарні http://zhurnal.lib.ru/m/miljawskij_w_m/doc223.shtml, посилання на який дав 23q (дякую), я прийшов висновку, що це, все-таки, баня-прачка (банно-пральний корпус). Пан Мілявський згадує там будівництво бані-прачки в 1905 році, що архітектурно відповідає зовнішності цього будинку. Зверніть увагу на цей перелік:

В 1899 - 1900 гг. выстроен каменный корпус для 40 беспокойных больных и дом для заведующего колонией..
В 1901 году завершено строительство ещё 6 зданий; в том числе каменной кухни с пекарней на 600 человек и двух казарм для прислуги.
В 1902 году возведен каменный корпус для 60 беспокойных женщин.
В 1905 году - здание бани-прачечной. И в 1906 году - каменный корпус для 60 беспокойных мужчин с тремя квартирами на антресолях..
В 1912 году колония была телефонизирована.
В 1913 году - электрифицирована.

Які ще аргументи.
Пристройка-апендікс з заднього двору дуже схожа на котельню для бані з воротами для підвозу дров. Бовдур (подивіться, як будете там гуляти) вельми потужний. Ліва частина будинку (якщо стати обличчям до фасаду) ізольована від центральної і правої, тобто котельня (топочна) була ізольована від приміщень бані-прачки.
В середині будинку є віконечко в стіні, дуже схоже на віконечка, які робляться в прачках - для видачі випраної білизни. Вхід в цю частину будинку теж був окремий (з боку лікарні). Ще один окремий вхід з боку лікарні в ізольоване від решти приміщення може свідчити про наявність санпропускника - хворих на шкірно-венеричні хвороби "прали" окремо.
Зверніть також увагу на кабінки, схожі на душові кімнати, яких я нарахував три. Це теж кагбе говоріт нам.
Ну і, дійсно, місцеві жителі і персонал лікарні таки називають цей будинок прачкою.
На фотографії 2003 року (дивіться перший пост Ялини) видно, що в будинок заведено потужну газову трубу великого діаметру - свідчення того, що то була газифікована баня-прачка вже за радянські часи. На фотографіях пізнішого терміну ця труба зникає (туди, куди зникають і залізні каруселі з дитячих площадок, і каналізаційні люки - туда, куда уехал цирк и куда уходит детство. Простите за припадок лирики:). До речі, коли я тут лазив в 2003-му, тут було багато всякого залізячча, задяки якому можна було б здертись на другий поверх і побачити ту саму кімнату з малиною і деревами. Тоді ще був дах, до речі. Зараз вже й дах розібрали.

черешня: Домік не вічний, може й не достояти до нашого візиту.

Це точно. На домік вже хтось поклав своє феодальне око. В 2008 році, коли я приїхав сюди влітку, домік було обнесено монтажним парканом, навкруги була купа техніки (крани, екскаватори), стояли будівельні вагончики, в тому числі будка охорони. Мабуть так звана криза змусила залізну п’яту олігархії відступити від будинку, бо в 2009 від всієї цієї техніки і слід простив. Але ж чи надовго. Отже, не гайте час.

А ще... А ще ось (треба було в офтоп, та ладно):
Це уривок з мого листа пану Мілявському, автору "Історії полтавської психіатричної лікарні" (на жаль, лист повернувся за неіснуванням такого імейлу):

...А еще было бы интересно узнать такие моменты:
- история и судьба кладбища психбольницы (где оно было и куда исчезло? Вы о нем упоминаете в своей книге)
- историю других построек ПОПБ им. Мальцева (там на территории находятся еще с десяток старинных зданий, включая мужское хроническое отделение (одноэтажный дом с колоннами), 6-ку, здание на котором написано "физио-терапевтический корпус", старинное двухэтажное здание, которое видно с диканськой трассы (возле самого забора). Когда построены эти здания и что в них изначально находилось? Какое из сохранившихся зданий самое старое?

Еще Вы упоминаете о расстреле психически больных на опушке Гришковского леса во время немецкой оккупации Полтавы (на карте Полтавы в микрорайоне Половки значится "Гришкин лес"). Отмечено ли это место каким-либо памятным знаком? В районе улицы Космическая (за микрорайоном Половки, близ северо-западной околицы села Яр, возле недействующего военного склада ГСМ) в лесу есть могила полтавчан, расстрелянных в годы ВОВ. Это то самое место? Ведь в то время микрорайона Половки не существовало и Гришкин лес простирался сплошь от современного Супруновского промузла до села Пушкаревки и села Рябухи. Половки построены на месте тогдашнего Гришкиного леса, разорвав лес на две части - одна часть леса оказалась сбоку от улицы Велико-Тырновской (именно она обозначена на карте как Гришкин лес), а другая - сбоку от улицы Примакова (в этой части леса, если перейти ручей и подняться вверх и находится братская могила расстрелянных полтавчан (по-моему даже с фамилиями, но может и без). Как можно идентифицировать место расстрела психически-больных сегодня?

Збираємося з Черешнею в неділю 29 листопада зустрітися на зупинці Інститут зв’язку об 11.00, щоб прогулятися до псіхлікарні ну і глянути ж на отеті шедеври архітектури.

Хто не був біля розвалюхи з привидами і не бажає топати туди самотиною (бо стращається чи просто компанєйський дужечко), будь ласка, приєднуйтеся.

Ну канєшно, шо хочемо!!!)))

Хто хоче подивитись хвотки - просіцця в друзі, бо альбом лише для друзів!)))

Ну значить, розказую, як було.
Почалося все з автобуса. Анейша взялася розпитувати дорогу прямо в транспорті. У кондукторші. "Ізвінітє, а де б нам встать, шоб на топольки попасти?!" На нас таааак глянули, но сказали, шо вставати треба біля пам’ятника. Ми посміялися - оце так питання, де встати, щоб до топольків близенько. І знаєте, шо сказала Анейша? Я вобщє хотіла спитати "а як попасти на дурочку".
Ладно, дійшли ми до психлікарні. Там потусілі, чекаючи Шарашу, почитали книжку, поробили фоток, всі діла. А потім пішли ж шукати розвалюху. Зайшли, минули пам’ятника, звернули направо, до позначки "храм" і зупинилися. Куди далі, хтось помнить? Ніт, ясно ж! Чері дзвонить уксус - Куди іти?! Уксус читає: йдіть через дубраву і віковічні дуби, там дорога наліво асфальтована, по бокам тополі, і прямо в будинок вона втикається. Блін! Спереді парк, і ззаді парк! Медсестра, у якої запитали дорогу, лише плечами пожала. почесали ми через парк. Вже ж ясно, шо не дубовий, бо листя ж не дуба під ногами, но ми всьо равно упрямо чесали до кінця асфальтованої дороги, - мало лі, а вдруг попереду те шо треба. Дійшли до виходу з території, поняли, шо не туда, проконсультувалися ще раз з Уксус, розвернулися і пошкребли назад до адміністративного корпуса. Всім стало зрозуміло, шо йти зараз ми будемо по багнюці і половині народу цього явно не хотілося, але Скальд ломанувся прямо через дубраву (нарешті нужну нам:). Ми йшли і йшли, по грязюці, по опавшому листю, знову по грязюці, розлякуючи вороння. Аж поки Скальд, шо вшкварив вперед як сірий долиною, не замахав нам руками, мол давайте, двигайте копита сюди! О! Яке щастя! Дорога асфальтована, а обабіч тополі. Ну і вивела ж нас ця дорога прямісінько до мокро-кирпично-червоного будинку з пустими вікнами і колючкою на вході. Красівезна будівля. Полазили ми там знатно. Там одна частина будівлі закрита (ні дверей відчинити, ні вікон не дотягтися), тому туди довелося лізти через вузькі вікна у стінах. Жаль тільки, що на другий поверх не вишкрябалися, а хотілося ж!
Ще потусілі коло озера, побовталися у воді та й вирішили, шо вже пора додому, бо все одно привидів нема, і псіхи просто так не ходять туди-сюди, як мені раніше думалося.
Гарно постовбичили на свіжому повітрі :)

Додаю карту

Шедеврально... Знімаю капелюха

Сообщение от laithemmer

Додаю карту

По ній канєшно мало шо понятно, посєму я трохи згодом викладу хвотками)))

Сообщение от sharasha

По ній канєшно мало шо понятно, посєму я трохи згодом викладу хвотками)

Шо значить - мало шо понятно? Там все чітко і ясно! Хоть і схематично)))

Красиво, однако, в районе психбольницы.. тихо так, спокойно.
Недавно побродил там, поснимал чуток.
http://fotki.yandex.ru/users/tvikvik/album/63372/

круть крутєшая у всіх
малацці!