Герої центрального ринку, або сучасні способи шахрайства по-полтавськи!

Як правило, в житті я досить-таки консервативний за поглядами, звичками, контактами з новими знайомими.
Не можу сказати, що товаришую та підтримую дружні стосунки з сотнею-другою людей. Ні, їх значно менше.
Але вже якщо склалися відносини з кимось, то це на досить тривалий час.

Можливо, з огляду на це, при виборі торгових точок для закупки чого-небудь (у тому числі й "попоїсти"), обираю більш-менш постійні місця з постійно працюючим персоналом. Ясна річ, при виборі таких місць не останню роль грає ціна та якість тих же продуктів (хоча при сьогоднішньому використанні всяких "барвників" та "емульгаторів" якість стає досить умовною).

Согодні вирішив заскочити на центральний ринок аби купити трохи харчів на день-два.
З наявністю вільного часу не склалося (прибіг аж під закриття), тому вирішив скоротити необхідний список, та купити чогось аби "пережити до завтра", тобто в суботу-неділю можна було б знайти час та трохи потинятися, неквапливо скупитися.

В м'ясних рядах знайомі продавчині вже складали свій залишковий крам до ящиків та пакунків, та й зовнішній вигляд м'яса, яке пролежало цілий день, був м'яко кажучи "не дуже", тобто вибирати не було з чого.
Спонтанно вирішив скористатись "резервним" варіантом, купивши "хімічної курятини" від "Нашої Ряби" (я так іноді роблю, коли не встигаю). Брати багато "хімії" (а де її зараз немає?) бажання не було, тому замовив всього-навсього одне "філе", аби дружина ввечері зробила "злиденний супчик для розвантаження" (не весь же час жиріти та вирощувати "пивне барильце").

Продавчиня, що торгувала продукцією від "Наша Ряба", швиденько кинула на ваги шматок, оголосила ціну, я розплатився, забрав пакунок. Але щось так мені здалося, що якось легкувато пакунок важить, ну не може коштувати одна філейка 17 гривень, при вартості 32,95 за кілограм. А на ваги я якось "затупив" подивитися, та й давно вже не було зі мною випадків обважування. Тільки десь в підсвідомості цифри на вагах помножені на вартість за кілограм продукції ну ніяк не хотіли "потоваришувати".
А тому, в іншому місці, де я постійно роблю покупки, попросив продавця покласти пакет на ваги та й глянув на показники. Вага була 455 грам.
Підсвідомість таки не підвела, бо й дійсно-таки 32,95грн. помножити на 0,455кг. ну ніяк не натягне на 17 гривень.
Я знову глянув на здачу з "півсотні", яку мені дала продавчиня з "Наша Ряба". Це було 33,05грн (пам'ятаю точно, бо перераховував біля прилавка).
Повертаюсь до точки "НР", кладу пакунок на ваги (може вони "накручені"?). Так ні, показують 456 грам. Значить з вагою все нормально. Звертаюсь до продавчині з питанням, мовляв може потрібно щось зробити? Вона чи то "вмикає дурня", чи може й не вмикає, а просто рахувати не вміє, але в результаті своїх "підрахунків" вважає, що з моїх 33,05 здачі треба забрати "п'ятачок", а докласти (повернути) 1,20грн. Я ще раз перепитав, чи все нормально? На що почув відповідь, що "так", мовляв всі можуть помилитися і все таке.
Тоді питаю, чому ж вона не "помилилась" та не накинула мені зверху зайву "п'ятЬорку"? Відповіді я так і не почув.
Ну то й добре, раз рахувати не вміють (чи не хочуть), то запитаю у продавчині про те, хто вона така та й інтереси якого реалізатора чи фірми представляє. Ага, не тут то було, не так сталось, як гадалось.
З горем пополам, коли запитав втретє, то дізнався, що "обслуговувала" мене Парфьонова Любов Володимирівна.
Але пред'явити якісь документи, у якихось можна було б дізнатися про суб'єкт підприємницької діяльності, вона не змогла, мотивувавши це тим, що вона нічого не знає, та й взагалі тільки "підміняє два дні дЬевочку, яка пішла на вихідні".
При цьому, я так зрозумів, що ніякої "тіні сумління" на обличчі молодої продавчині я так і не побачу.
Ну що ж, довелося зафіксувати її на робочому місці з допомогою фотокамери, аби потім було легше знайти, якщо буде така необхідність. Та й полтавцям дізнатися про "кращих працівників торгівлі" зайвим не буде на майбутнє.
Зробив декілька кадрів та й почав відходити. Правда, "молодій колЄзі" кинулися "на допомогу" (як зграя собак) більш старші продавці з сусідніх ларьків, все намагалися допитатися хто я такий і яке маю право щось запитувати з документів.
Не виявив великого бажання сперечатися з більш чисельною "толпою", то й пішов геть.

Що робити далі, аби провчити таких "молодих та спритних" ще не вирішив, але поки що познайомлю полтавців з "точкою" та "героїнею" (на фото вона зліва, все намагається сховатися за вагами).

За моїми підрахунками:
0,455 (вага) Х 32,95 (вартість) = коштує 14,99/15,00грн.
В перший раз мене обдурили (давши 33,05 здачі з 50 гривень) на 1,95 грн.
Але після того, як продавчиня "виправилась", повернувши 1,15грн, все-таки я залишився обдуреним на меншу суму, 0,80грн.

Висновок: з таким "обслуговуванням" при покупці на даній "точці" вас легко "надують" приблизно на 10-15 відсотків.
Нічого так, "нормальна" виходить "десятина"!

Сообщение от vladd

всі можуть помилитися і все таке.

А что, не?

Воно то "да"..... з одного боку.
Але з другого, виходить, що:
"Раз я тебе не "вжарила" на руБдевяностопЯть, то нехай хоч на "восемЬсЯт" копійок, то таки "натяну", бо якось воно ж негоже "получаєЦЦя".
Раз на ринок приперся, значить "бабки є".

надо в магазинах покупать, там за них касса считает :)

Сообщение от Ihor

надо в магазинах покупать

Я нормально орієнтуюсь, що треба брати в магазинах, а що - "дещо стрЬомно".
Колись довелось повернути липке "філе сЬельді" в "Велику Кишеню". Як виявилось, я був не першим і не останнім.
Адміністратор за моїм другим проханням "зрозуміла" (за першим разом намагалась "ліпити відмазку", щось на зразок, що це неможливо).
Правда, я на ті гроші тут же в "Кишені" й скупився, ну то не принципово.
Та й на цінники звертати увагу треба, бо нерідко можуть писати одне, а в чеку буде більша сума.
Так що, у магазинах свої приколи є (та й ходжу я, як правило, в одні і ті ж місця і магазини).

М'ясо у магазинах не беру, хіба що в крайньому разі (якщо в холодильнику вітер гуляє, то ввечері щось забіжу взяти).
На базарі можна поперебирати, вибрати те, що свіже, а не три рази переупаковане.

везде висят телефоны защиты потребителей, поверьте там звонков ждут и очень ждут... ( у них премии % от штрафов, молчу про добровольные пожертвования). Я дилетант но зайдя в любой маркет штрафа меньше чем на 17шт я не насчитывал, так это я законов всех не изучал, так лишь с тем с чем по работе сталкиваться приходилось

Сообщение от rust

везде висят телефоны защиты потребителей, поверьте там звонков ждут и очень ждут...

ИМХО, звонок - быстрый, но не самый эффективный вариант.
Если уж хотеть чего, так излагать мысль письменно. И просить (или требовать) каких-то "мер воздействия", плюс письменный ответ заявителю.
Вот тогда игра ведётся "по-взрослому", да и повод "ручку позолотить" проверяльщикам есть у "мега-опытных продавцов"...

Меня года три назад один дядька на "Богдане" покатал, не остановившись на остановке (потому как увлёкся "гонками" с УМАК-ом). Да в конечном итоге ещё и выставил в положение "сам дурак", хотя стоял я в салоне возле двери минуты за две-три до момента остановки, дабы водителя лишний раз не напрягать (они же периодически в зеркало салонное смотрят, кто готовится к выходу или нет).
Ну раз такое дело, пришлось обратиться письменно в транспортный отдел горисполкома.
Через месяц примерно пришёл ответ, что дядька у этого перевозчика больше не работает, ибо любил так "покатать" не меня одного.

Так что, мы сами кузнецы своего счастья.
Как говорили в армии;
"Наказывают не того, кто виноват, а того, кто попался!"

vladd, єдине що можу сказати - якби ви самі торгували таким товаром, то теж би "жарили". Це не радянські часи, коли був коефіцієнт усушки, утечки, усипки, утруски (законодавчо він є, але тільки совісні підприємці його дають). От і приходиться продавчиням "викручуватися".
З.І. Для прикладу - купіть палку ковбаси, зважте, розріжте і покладіть в холодильник на годину. Потім перевірте вагу. Тоді зрозумієте чому вас дурять.

так это уже проблемы индейцев, которые шерифа (тобишь покупателя) волновать не должны

Сообщение от Tail

так это уже проблемы индейцев, которые шерифа (тобишь покупателя) волновать не должны

От, от, про що і мова йде.
Чого ж це я свого замовника, клієнта або покупця "не жарю", га?

Колись в молоді роки я мав таку "можливість" попрацювати з "підприємливими жарунами". Вистачило мене аж на три тижні, але робив свою роботу чесно (чим "создал убытки фирме"/рос.)
В результаті просто знайшов собі альтернативну контору, де "жарити" когось в мої обов'язки не входило.
Тому, "бідолашних продавчинь" ніхто палкою не жене на такі місця, де треба дурити.
Вони погоджуються, бо теж мають можливість "викрутити" щось для себе.

Взагалі, дивно чути слова підтримки шахраям....