Грошова допомога постраждалим у війні!
Магазин спортивного харчування Strong Life
Дерево благодарностей661Благодарности

Результаты опроса: Як Ви ставитесь до мовного питання а Україні?

Голосовавшие
94. Вы ещё не голосовали в этом опросе
  • Какая разница на каком языке говорить?

    11 11.70%
  • Глибоко по барабану

    4 4.26%
  • Просто байдуже

    1 1.06%
  • Такого питання не існує

    4 4.26%
  • Це просто провокація, а не мовне питання

    32 34.04%
  • Таке питання існує, але нехай його вирішують якось без мене

    1 1.06%
  • Це дійсно дуже складне питання і я намагаюсь його зрозуміти

    30 31.91%
  • Инше

    11 11.70%
+ Ответить в теме
Страница 44 из 62
Показано с 431 по 440 из 619.
  1. #431
    Offline
    Пророк

    Re: Ваше ставлення до мовного питання в Україні?


    Ответ Сообщение от Odo Посмотреть сообщение
    Подумалось, а наскільки наша мовна ситуація краща від білорусів?
    Ответ Сообщение от Uksus Посмотреть сообщение
    Може, спілкування повсякденне важливіше, за десятихвилинну розмову зі стюардесою десь у Мінську?
    Я мав нагоду відвідати Білорусь 5 та 6 квітня. Був у Мінську та двох містечках, що занесені до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО - Мирі та Несвіжі. Наша мовна ситуація відрізняється від білоруської радикально. Білоруська мертвіша за латину. Я не чув її ні разу ні в столиці, ні в маленьких містечках, за винятком: 1) оголошення в метро типу "Плошша Лєніна" і 2) проповіді в католицькому костьолі. Люди говорять не суржиком, а російською з виразним акцентом - цокають і не пом'якшують приголосних. Реклама, оголошення російські; телебачення російськомовне або російське; по радіо я не чув жодної білоруської пісні, суцільна російська попса. В книгарні хіба що жалюгідна поличка чи ящичок з білоруськими книжками серед російського моря розливаного; щоправда, в галереї "Підземка" виставлені гарно видані книжки та журнали, але власниця щиро признається, що сама білоруською не читає. На щастя, я мав україномовну компанію, тому ми просто були іноземцями в іншомовному місті. При тому я не почувався там вдома, хоча нібито все зрозуміло - на відміну від Будапешта чи Стамбла, де я не відчуваю бар'єрів, хоч мови там дійсно інші. Один білоруський письменних (Хадасевич, здається) повідав, що проводив мовні експерименти: коли заговорити білоруською в Мінську, народ сахається; коли розмовляєш білоруською в Україні, ніхто не зверта уваги. Так що я ризикну стверджувати, що ми по життєздатності ближчі до поляків чи чехів, аніж до білорусів; у нас жива, яскрава, класна мова, яка існує в різних формах і варіантах, самовідтворюється, розвивається, змінюється і існуватиме вічно.
    Рідна мая, моя матірна мово!
    Як ти звучиш калиново-дубово!
    - писав живий класик. і так далі.

  2. #432
    Def
    Offline
    .

    Re: Ваше ставлення до мовного питання в Україні?


    Офтоп:
    Ответ Сообщение от Admin Посмотреть сообщение
    ... Макаренку ...
    Кстати. Макаренко... Колония для беспризорников под Харьковом. 20-е годы прошлого века.

    Педагоги не хотели идти на работу в колонию: жалованье ничтожное, а работа трудная. Наробраз прислал, наконец, первое, что попалось под руку Родимчика, а вслед за ним Дерюченко. Они прибыли с женами и детьми и заняли лучшие помещения в колонии. Я не протестовал, - хорошо, хоть такие нашлись.
    Дерюченко был ясен, как телеграфный столб: это был петлюровец. Он "не знал" русского языка, украсил все помещение колонии дешевыми портретами Шевченко и немедленно приступил к единственному делу, на которое был способен, - к пению "украинських писэнь".

    .....Дерюченко был еще молод. Его лицо все было закручено на манер небывалого запорожского валета: усы закручены, шевелюра закручена, и закручен галстук-стричка вокруг воротника украинской вышитой сорочки. Этому человеку
    все же приходилось проделывать дела, кощунственно безразличные по отношению к украинской державности: дежурить по колонии, заходить в свинарню, отмечать прибытие на работу сводных отрядов, а в дни рабочих дежурств работать с колонистами. Это была для него бессмысленная и ненужная работа, а вся колония - совершенно бесполезное явление, не имеющее никакого отношения к украинской идее.

    ...........

    Дерюченко вдруг заговорил по-русски. Это противоестественное событие было связано с целым рядом неприятных происшествий в дерюченковском гнезде. Началось с того, что жена Дерюченко, - к слову сказать, существо абсолютно безразличное к украинской идее, - собралась родить. Как ни сильно взволновали Дерюченко перспективы развития славного казацкого рода, они еще не способны были выбить его из седла. На чистом украинском языке он потребовал у Братченко лошадей для поездки к акушерке. Братченко не отказал себе в удовольствии высказать несколько сентенций, осуждающих как рождение молодого Дерюченко, не предусмотренное транспортным планом колонии, так и приглашение акушерки из города, ибо, по мнению Антона, "один черт - что с акушеркой, что без акушерки".
    Все-таки лошадей он Дерюченко дал. На другой же день обнаружилось, что роженицу нужно везти в город. Антон так расстроился, что потерял представление о действительности и даже сказал:
    - Не дам!
    Но и я, и Шере, и вся общественность колонии столь сурово и энергично осудили поведение Братченко, что лошадей пришлось дать. Дерюченко выслушал разглагольствования Антона терпеливо и уговаривал его, сохраняя прежнюю
    сочность и великодушие выражений:
    - Позаяк ця справа вымагае дужэ швыдкого выришения, нэ можна гаяты часу, шановный товарыщу Братченко *.

    * Так как дело требует безотлагательного решения, нельзя терять времени, уважаемый товарищ Братченко (укр.)

    Антон орудовал математическими данными и был уверен в их особой убедительности:
    - За акушеркой пару лошадей гоняли? Гоняли. Акушерку отвозили в город, тоже пару лошадей? По-вашему, лошадям очень интересно, кто там родит?
    - Але ж, товарищу...
    - Вот вам и "але"! А вы подумайте, что будет, если все начнут такие безобразия!..
    В знак протеста Антон запрягал по родильным делам самых нелюбимых и не рысистых лошадей, объявлял фаэтон испорченным и подавал шарабан, на козлы усаживал Сороку - явный признак того, что выезд не парадный.
    Но до настоящего белого каления Антон дошел только тогда, когда Дерюченко потребовал лошадей ехать за роженицей. Он, впрочем, не был счастливым отцом: его первенец, названный поспешно Тарасом, прожил в родильном доме только одну
    неделю и скончался, ничего существенного не прибавив к истории казацкого рода.
    Дерюченко носил на физиономии вполне уместный траур и говорил несколько расслабленно, но его горе все же не пахло ничем особенно трагическим, и Дерюченко упорно продолжал выражаться на украинском языке. Зато Братченко от возмущения и бессильного гнева не находил слов ни на каком языке, и из его уст вылетали только малопонятные отрывки:
    - Даром все равно гоняли! Извозчика... спешить некуда... можно гаяты час. Все родить будут... И все без толку...
    Дерюченко возвратил в свое гнездо незадачливую родильницу, и страдания Братченко надолго прекратились. В этой печальной истории Братченко больше не принимал участия, но история на этом не окончилась. Тараса Дерюченко еще не было на свете, когда в историю случайно зацепилась посторонняя тема, которая, однако, в дальнейшем оказалась отнюдь не посторонней. Тема эта для Дерюченко была тоже страдательной. Заключалась она в следующем.
  3. #433
    Def
    Offline
    .

    Re: Ваше ставлення до мовного питання в Україні?


    Офтоп:
    Воспитатели и весь персонал колонии получали пищевое довольствие из общего котла колонистов в горячем виде. Но с некоторого времени, идя навстречу особенностям семейного быта и желая немного разгрузить кухню, я разрешил Калине Ивановичу выдавать кое-кому продукты в сухом виде. Так получал пищевое довольствие и Дерюченко. Как-то я достал в городе самое минимальное количество коровьего масла. Его было так мало, что хватило только на несколько дней для котла. Конечно, никому и в голову не приходило, что это масло можно включить в сухой паек. Но Дерюченко очень забеспокоился, узнав, что в котле колонистов уже в течение трех дней плавает драгоценный продукт. Он поспешил перестроиться и подал заявление, что будет пользоваться общим котлом, а сухого пайка получать не желает. К несчастью, к моменту такой перестройки весь запас коровьего масла в кладовой Калины Ивановича был исчерпан, и это дало основание Дерюченко
    прибежать ко мне с горячим протестом:
    - Не можно знущатися * над людьми! Де же те масло?
    - Масло? Масла уже нет, съели.

    * Знущатися - издеваться (укр ).

    Дерюченко написал заявление, что он и его семья будут получать продукты в сухом виде. Пожалуйста! Но через два дня снова привез Калина Иванович масло, и снова в таком же малом количестве. Дерюченко с зубовным скрежетом перенес и это горе и даже на котел не перешел. Но что-то случилось в нашем наробразе, намечался какой-то затяжной процесс периодического вкрапления масла в организмы деятелей народного образования и воспитанников. Калина Иванович то и дело, приезжая из города, доставал из-под сиденья небольшой "глечик", прикрытый сверху чистеньким куском марли. Дошло до того, что Калина Иванович без этого "глечика" уже и в город не ездил. Чаще всего, разумеется, бывало, что "глечик" обратно приезжал ничем не прикрытый, и Калина Иванович небрежно
    перебрасывал его в соломе на дне шарабана и говорил:
    - Такой бессознательный народ! Ну и дай же человеку, чтобы было на что глянуть. Что ж вы даете, паразиты: чи его нюхать, чи его исты?
    Но все же Дерюченко не выдержал: снова перешел на котел. Однако этот человек не способен был наблюдать жизнь в ее динамике, он не обратил внимания на то, что кривая жиров в колонии неуклонно повышается, обладая же слабым политическим развитием, не знал, что количество на известной ступени должно перейти в качество. Этот переход неожиданно обрушился на голову его фамилии.
    Масло мы вдруг стали получать в таком обилии, что я нашел возможным за истекшие полмесяца выдать его в составе сухого пайка. Жены, бабушки, старшие дочки, тещи и другие персонажи второстепенного значения потащили из кладовой
    Калины Ивановича в свои квартиры золотистые кубики, вознаграждая себя за долговременное терпение, а Дерюченко не потащил: он неосмотрительно съел причитающиеся ему жиры в неуловимом и непритязательном оформлении колонистского котла. Дерюченко даже побледнел от тоски и упорной неудачи. В полной растерянности он написал заявление о желании получать пищевое довольствие в сухом виде. Его горе было глубоко, и он вызывал всеобщее сочувствие, но и в этом горе он держался, как казак и как мужчина, и не бросил
    родного украинского языка.
    В этот момент тема жиров хронологически совпала с неудавшейся попыткой продолжить род Дерюченко. Дерюченко с женой терпеливо дожевывали горестные воспоминания о Тарасе, когда судьба решила восстановить равновесие и принесла Дерюченко давно заслуженную радость: в приказе по колонии было отдано распоряжение выдать сухой паек "за истекшие полмесяца", и в составе сухого пайка было показано снова коровье масло. Счастливый Дерюченко пришел к Калине Ивановичу с кошелкой.
    Светило солнце, и все живое радовалось. Но это продолжалось недолго. Уже через полчаса Дерюченко прибежал ко мне, расстроенный и оскорбленный до глубины души. Удары судьбы по его крепкой голове сделались уже нестерпимыми, человек сошел с рельсов и колотил колесами по шпалам на чистом русском языке:

    - Почему не выданы жиры на моего сына?
    - На какого сына? - спросил я удивленно.
    - На Тараса. Как "на какого"? Это самоуправство, товарищ заведующий! Полагается выдавать паек на всех членов семьи, и выдавайте.
    - Но у вас же нет никакого сына Тараса.
    - Это не ваше дело, есть или нет. Я вам представил удостоверение, что мой сын Тарас родился второго июня, а умер десятого июня, значит, и выдавайте ему жиры за восемь дней...

    Калина Иванович, специально пришедший наблюдать за тяжбой, взял осторожно Дерюченко за локоть:
    - Товарищ Дерюченко, какой же адиот такого маленького ребенка кормит маслом? Вы сообразите, разве ребенок может выдержать такую пищу?
  4. #434
    Def
    Offline
    .

    Re: Ваше ставлення до мовного питання в Україні?


    Офтоп:
    Я дико посмотрел на них обоих:

    - Калина Иванович, что это вы все сегодня!.. Этот маленький ребенок умер три недели назад...

    - Ах, да, так он же помер? Так чего ж вам нужно? Ему теперь масло, все равно как покойнику кадило, поможет. Да он же и есть покойник, если можно так выразиться.

    Дерюченко злой вертелся по комнате и рубил ладонью воздух:
    - В моем семействе в течение восьми дней был равноправный член, и вы должны выдать.
    Калина Иванович, с трудом подавляя улыбку, доказывал:
    - Какой же он равноправный? Это ж только по теории равноправный, а прахтически в нем же ничего нет: чи он был на свете, чи его не было, одна видимость.

    Но Дерюченко сошел с рельсов, и дальнейшее его движение было беспорядочным и безобразным. Он потерял всякие выражения стиля, и даже все специальные признаки его существа как-то раскрутились и повисли: усы, и шевелюра, и галстук. В таком виде он докатился до завгубнаробразом и произвел на него нежелательное впечатление.

    Завгубнаробразом вызвал меня и сказал:
    - Приходил ко мне ваш воспитатель с жалобой. Знаете что? Надо таких гнать. Как вы можете держать в колонии такого невыносимого шкурника? Он мне такую чушь молол: какой-то Тарас, масло, черт знает что!
    - А ведь назначили его вы.
    - Не может быть... Гоните немедленно!
    К таким приятным результатам привело взаимно усиленное действие двух тем - Тараса и масла.
    Дерюченко с женой выехали по той же дороге, что и Родимчик. Я радовался, колонисты радовались, и радовался небольшой клочок украинской природы, расположенный в непосредственной близости к описываемым событиям.
  5. #435
    Offline
    Філософф

    Re: Ваше ставлення до мовного питання в Україні?


    Слів просто нема. Розумний зробить правильні висновки про даний уривок, а з дурного що взяти? Тепер я розумію, чому багато хто проти вивчення російської мови.
  6. #436
    Odo
    Offline
    -
    Офтоп:
    Ответ Сообщение от Def Посмотреть сообщение
    Odo. У Вас дети есть?
    Ответ Сообщение от Def Посмотреть сообщение
    Вопрос был Odo.
    Вільгельмич, невже за стільки років нашого з Вами форумного спілкування Ви так і не помітили, що я ніколи не відповідаю на приватні запитання? Так ось, я і надалі триматимусь цього правила


    Ответ Сообщение от Victorious Посмотреть сообщение
    Один білоруський письменних (Хадасевич, здається) повідав, що проводив мовні експерименти: коли заговорити білоруською в Мінську, народ сахається; коли розмовляєш білоруською в Україні, ніхто не зверта уваги. Так що я ризикну стверджувати, що ми по життєздатності ближчі до поляків чи чехів, аніж до білорусів; у нас жива, яскрава, класна мова, яка існує в різних формах і варіантах, самовідтворюється, розвивається, змінюється і існуватиме вічно.
    Думаю, що процес мовної асиміляції там вже у дещо глибшій фазі.

    Ответ Сообщение от Victorious Посмотреть сообщение
    Я мав нагоду відвідати Білорусь 5 та 6 квітня. Був у Мінську та двох містечках, що занесені до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО - Мирі та Несвіжі. Наша мовна ситуація відрізняється від білоруської радикально. Білоруська мертвіша за латину. Я не чув її ні разу ні в столиці, ні в маленьких містечках, за винятком: 1) оголошення в метро типу "Плошша Лєніна" і 2) проповіді в католицькому костьолі. Люди говорять не суржиком, а російською з виразним акцентом - цокають і не пом'якшують приголосних. Реклама, оголошення російські; телебачення російськомовне або російське; по радіо я не чув жодної білоруської пісні, суцільна російська попса. В книгарні хіба що жалюгідна поличка чи ящичок з білоруськими книжками серед російського моря розливаного;
    Теж мав нагоду побувати у Біларусі минулої осени, враження майже такі ж, за винятком хіба пісень білоруською, що їх таки мені пощастило почути по мінському радіо ФМ, цікаві, стало шкода, що ні в Україні, ні в Росії їх зовсім не чути. Щодо книжкових полиць, то був просто спантеличений полицею посеред книжкового супермаркету Світоч (здається) з написом "Книжки України" з намальованим поряд на аркушику українським прапором, досі шкодую, що не сфоткав.

    до Def:
    Щодо наведеного вами офтопа, то люди з неприємними "шкурними" нахилами є у будь-якій культурі, але до чого тут українська мова? Вам так хочеться пов’язати ці дві речі між собою? Навіщо? Може згадаємо "шкурного" Плюшкіна, або Чічікова, це нічо що вони не українською свої справи влаштовували і вуса не підкучували та оселедець за вухо не заправляли, чи Гоголь чогось не добачив або не дочув? Шовінізмом відгонить Ваша позиція, шановний.

    Ответ Сообщение от Руда Посмотреть сообщение
    Тепер я розумію, чому багато хто проти вивчення російської мови.
    Невже раніше були якісь сумніви щодо кореляції масла з українською мовою? І до речі, хіба те що герой говорить українською автоматично означає, що він проти російської? Тоді, за цією ж логікою можна зробити аналогічний висновок, що позаяк, Ви обстоюєте ідею вивчення російської, то автоматично є противником української.
  7. #437
    Offline
    Філософф

    Re: Ваше ставлення до мовного питання в Україні?


    Невже раніше були якісь сумніви щодо кореляції масла з українською мовою? І до речі, хіба те що герой говорить українською автоматично означає, що він проти російської? Тоді, за цією ж логікою можна зробити аналогічний висновок, що позаяк, Ви обстоюєте ідею вивчення російської, то автоматично є противником української.
    А на цьому форумі виходить, що так. Якщо ти схвально ставишся до української мови, респект і уважуха (або до російської, буде тобі уважуха,тільки з боку інших окопів і барикад), а коли ти десь хоч заїкнувся про те, що й російська нічого-хана. Виступаєш за вивчення російської, автоматично починають вважати, що ти проти української. Тут можна бути або русофілом або українофілом, третьго не дано. Якщо у когось компромісна позиція, цього не розуміють взагалі.
  8. #438
    Offline
    Пророк

    Re: Ваше ставлення до мовного питання в Україні?


    Пані Руда, до вас завжди респект і уважуха!
  9. #439
    Odo
    Offline
    -
    Ответ Сообщение от Руда Посмотреть сообщение
    А на цьому форумі виходить, що так. Якщо ти схвально ставишся до української мови, респект і уважуха (або до російської, буде тобі уважуха,тільки з боку інших окопів і барикад), а коли ти десь хоч заїкнувся про те, що й російська нічого-хана. Виступаєш за вивчення російської, автоматично починають вважати, що ти проти української. Тут можна бути або русофілом або українофілом, третьго не дано. Якщо у когось компромісна позиція, цього не розуміють взагалі.
    Я ставлюсь з розумінням і симпатією до Вашої компромісної позиції. Мені не є зрозумілим, чому Ваш коментар до цитати з Макаренка так різко контрастує саме з компромісною позицією: герой говорить українською — отже він проти російської?

    Як на мене, коли хтось любить яблука, це ще не означає, що він ненавидить виноград.

    Пані Руда, Ви, здається, непогано розумієтесь на педагогіці, тому є питаннячко до Вас. Що б Ви порадили одній моїй знайомій, котрій довелося виховувати свою дитину кілька перших років у Москві? Решта подробиць у наступній цитаті з джи-ток-спілкування:
    Н.: ти не про це відповідай, а які б Ти кроки зробив, на моєму місці?

    я: я вже відповів і моє рішення залишилося таким самим, я би навчав обох мов одночасно

    Н.: може б дотримав з укр.мовою до переїзду і не прийшлось би так ламати? хм... а соціум?

    я: якщо Ти навчаєш його обома мовами, то він завше адаптований до будь-якого соціуму і до російського і до українського Ти більше володіла українською, то вчила би українською, чоловік та батьки російською, нехай вчать російською, а за те, що вони щось погане про українську скажуть я би по рукам їх, нехай дитина має вільний вибір, а не зацькований

    Н.: як це мало бути на практиці? я кажу: "Дивись це-огірок, а по-русски — огурец", только ччччч, в садике можно говорить огурец. діти, вони жорстокі, вони не терплять "не таких"

    я: мдя... ситуація...

    Н.: це ти вибір старшому давай... а малому? Ладно...

    я: Я не знаю, може Ти і маєш рацію…
    Тобто, коли ми вперше називаємо предмети дитині, ми їх можемо назвати лише одним якимсь словом, чи одразу кількома? Що про це говорить педагогіка?
  10. #440
    Offline
    Філософф

    Re: Ваше ставлення до мовного питання в Україні?


    З цим питанням "одна знайома" зверталась і до мене. Я не спеціаліст з дошкільної педагогіки, тому можу порадити те, що зробила б сама, спираючись на життєвий досвід і на те, як вчили мене.
    Я б вчила паралельно обом мовам. І чччч не казала б. Діти-кмітливі і швидко переймають мовлення соціуму. У мене в сім2ї розмовляли і російською, й українською не спеціально, а неконтрольовано. Як і в більшості сімей. Читали багато російською й українською. Я розуміла і те, й інше. В мене був російський буквар і український буквар. Програми дивились і російські, й українські.Я не помічала в дитинстві, де починається російська й закінчується українська. Тільки коли буквар вчила, мене зацікавило, що то за букви і, ї, чого и не так читається, пояснили-дійшло. Якою до мене, такою і я до когось.Я порадила знайомій наступне:
    не вчити дитину насильно, бо можна відбити охоту(це стосується будь-чого),
    не висловлюватись негативно про мови, "не казати ччч", щоб не сформувати негативне враження про мову як щось заборонене, або те, за що соромно;
    не перейматися аж занадто цим питанням, бо дитина швидко вивчиться без сторонньої допомоги, якщо регулярно потраплятиме в мовне оточення (мої манюні вихованці в таборі "з-під московського" походження за 3 тижні переймали говірку більшості);
    читати й дивитися програми українською з дитиною, пояснювати незрозуміле, гратись, говорити обидвома мовами(буде плутатись, а як без цього?, а потім звикне);
    найняти спеціаліста-репетитора;
    якщо дитина не адаптується;все ж таки віддати спочатку в російську школу, для того, щоб не травмувати іншомовним оточенням( уявіть, як це, коли мало того, йде адаптація до школи, а ще й мовна, коли взагалі нічого не розумієш), в російських класах українська викладається на рівні з російською, тільки інші предмети йдуть російською, за кілька років, коли він достатньо знатиме мову, можна перевести в українську школу.
    Але мені здається, що за рік до школи він адаптується. Не знаю, наскільки це науково, але я б зробила саме так.
+ Ответить в теме
Страница 44 из 62

Похожие темы

  1. Геноцид в Україні
    fragov в разделе Кіно
    Ответов: 0
    Последнее сообщение: 01.11.2007, 11:01
  2. Невизнання ОУН-УПА це панування росіян на Україні.
    Taraslt в разделе Політика та Історія
    Ответов: 80
    Последнее сообщение: 01.05.2007, 15:32
  3. Ответов: 14
    Последнее сообщение: 12.07.2006, 12:59

Теги для этой темы

,

Просмотреть облакого тегов