Українське мовознавство

Постимо сюди все, що стосується українського мовознавства: історія, походження, дослідження, цікаві факти та решта дотичних питань.

Нещодавно пані Руда висловила думку про те, що українська мова є ближчою до польської, ніж до російської. Пропоную почати з обговорення цього, як на мене, досить дискусійного питання.
Викладу свої аргументи.
Українська мова належить до групи східнослов’янських мов, до котрої належать також російська, білоруська, а польська належить разом із чеською та словацькою до групи західнослов’янських мов, тому постає цілком закономірне питання: чи може мова, що належить до однієї групи мов бути ближчою до мови з иншої групи мов, ніж до спільників по своїй мовній групі?

Ще дещиця аргументів:

Специфіку мови становить не тільки і не так її словниковий склад, як фонетична система й граматичний (морфологічний та синтаксичний) лад. Щодо цього польська й українська мови істотно відрізняються між собою, через що входять до різних мовних груп (польська — це західнослов'янська мова, а українська — східнослов'янська). Зокрема, для фонетики польської мови характерні такі специфічні риси, яких немає в українській мові:

1) наявність носових голосних ą; ę (dąb «дуб», sąd «суд», pięć «п'ять», mięso «м'ясо»);

2) постійний наголос на передостанньому складі;

3) заміна властивих українській та іншим слов'янським мовам м'яких або твердих приголосних t, d, r на ć, dź, rz («ж»): ciasto, dzień, rzeka «річка»;

4) чергування е перед передньоязиковими твердими приголосними, залежно від походження, з а чи о: wierzyć «вірити» - wiara «віра», nieść «нести» — niosę «несу»;

5) чергування сполучення -er- після м'яких перед передньоязиковими твердими приголосними з -аr-: twierdzić «твердити» - twardy «твердий»;

6) чергування перед кінцевими дзвінкими приголосними ó («у») з о, ą з ę: bób «біб» — bobu «бобу», błąd «помилка» — błędu «помилки».

У морфології польської мови спостерігається невластиве українській мові:

1) вживання особових показників у 1-й і 2-й особах однини й множини минулого часу — рухомі закінчення -ет (-m), -eś (-ś), -ście: miałem «я мав», miałeś «ти мав», але miał «він мав»; spałeś dobrze або dobrześ spał «(ти) добре спав»;

2) закінчення -ту в 1-й особі множини дієслів теперішнього часу: czytamy «читаємо», robimy «робимо»;

3) вживання дієслівної зв'язки być «бути» у теперішньому часі;

4) утворення складеної форми майбутнього часу дієслів за допомогою зв'язки być «бути» у сполученні не тільки з інфінітивом, але і з формами активних дієприкметників минулого часу на ł: będę pisać, będę pisał(a);

5) вживання особових закінчень дієслів при творені форм умовного способу:

czytał(a)bym «я читав би (читала б)», czytał(a)byś «ти читав би (читала б)», czytałi(ły)byśmy «ми читали б», czytałi(ły)byście «ви читали б».

Крім цього, польській мові характерний особливий порядок слів, при якому група підмета стоїть перед групою присудка, узгоджене означення у стійких зворотах міститься після означуваного слова, а в складеному присудку допоміжне дієслово być ніколи не опускається.

Уже навіть цей далеко не повний перелік найважливіших особливостей польської мови засвідчує, що українська мова на фонетичному й граматичному рівнях зовсім не зазнала її впливу. Цей вплив помітний лише на лексичному рівні й був зумовлений певними історичними обставинами. ©

З точки зору морфології і фонетики є відмінності, суттєві й не дуже.
Але якщо отак грубо судити, то що виходить? Я помітила - коли поляк буде до тебе говорити, то ти зрозумієш більшість слів із сказаного і зможеш побудувати те його питання чи вислів самостійно. А от якщо я заговорю до росіянина, то він на мене так спочатку подивиться, а потім попросить розмовляти російською або англійською. І це не просто слова, я мала такий досвід спілкування з росіянином: на мене дивилися, як баран на нові ворота, а потім так чемно попрохали перекласти на "болєє панятний язик".

Що найдивніше, того хлопця найбільше вразило наше слово "вагітна". Він довго силкувався його провідміняти і самостійно сказати правильно своє "забеременела" нашою мовою :)
Ми тоді взялися його навчати українській - вийшло так собі, але йому плюс - він чесно намагався все правильно вимовити, хоч і з російським акцентом :)).

Сообщение от laithemmer

З точки зору морфології і фонетики є відмінності, суттєві й не дуже.
Але якщо отак грубо судити, то що виходить? Я помітила - коли поляк буде до тебе говорити, то ти зрозумієш більшість слів із сказаного і зможеш побудувати те його питання чи вислів самостійно. А от якщо я заговорю до росіянина, то він на мене так спочатку подивиться, а потім попросить розмовляти російською або англійською. І це не просто слова, я мала такий досвід спілкування з росіянином: на мене дивилися, як баран на нові ворота, а потім так чемно попрохали перекласти на "болєє панятний язик".

Що найдивніше, того хлопця найбільше вразило наше слово "вагітна". Він довго силкувався його провідміняти і самостійно сказати правильно своє "забеременела" нашою мовою :)
Ми тоді взялися його навчати українській - вийшло так собі, але йому плюс - він чесно намагався все правильно вимовити, хоч і з російським акцентом :)).

Wtedy, niech pani przetłumaci swoje zdanie po polsku.

Навіщо?

Сообщение от laithemmer

Навіщо?

Щоб рівень близькости двох мов можна було порівняти.

Я нічого не казала про знання мною мови, я казала, що мови схожі за звучанням і при необхідності можна зрозуміти більшість слів, які є співзвучними нашим словам.
До речі, ваше повідомлення я не чула, а намагалася прочитати, і прочитала:) Попереджаю каверзні думки: прочитала сама, наскільки змогла, і перевела теж сама, без перекладачів:)

Щось типу, Тоді нехай пані розтлумачить своє ... (додумала сама - зданіє - типу допис, думка, вислів) по польськи

Коли був в Польщі та Чехії, помітив, що як-ніяк, а українець розуміє обидві мови, а от росіяни зовсім не можуть зрозуміти ні поляків, ні чехів. Виникло відчуття - знаєш українську, розумієш ще з десяток мов.

Сообщение от fragov

Коли був в Польщі та Чехії, помітив, що як-ніяк, а українець розуміє обидві мови, а от росіяни зовсім не можуть зрозуміти ні поляків, ні чехів. Виникло відчуття - знаєш українську, розумієш ще з десяток мов.

Сообщение от laithemmer

Я нічого не казала про знання мною мови, я казала, що мови схожі за звучанням і при необхідності можна зрозуміти більшість слів, які є співзвучними нашим словам.
До речі, ваше повідомлення я не чула, а намагалася прочитати, і прочитала:) Попереджаю каверзні думки: прочитала сама, наскільки змогла, і перевела теж сама, без перекладачів:)

Щось типу, Тоді нехай пані розтлумачить своє ... (додумала сама - зданіє - типу допис, думка, вислів) по польськи

Сообщение от fragov

Коли був в Польщі та Чехії, помітив, що як-ніяк, а українець розуміє обидві мови, а от росіяни зовсім не можуть зрозуміти ні поляків, ні чехів. Виникло відчуття - знаєш українську, розумієш ще з десяток мов.

Як на Вашу суб’єктивну думку, як людей, що мали спілкування з поляками та росіянам, до якої мови українська ближча?