"Самовільне зникнення і повернення" у напрямі військового училища.


З циклу "Правдиві історії".

Курсант випускного курсу Київського училища зв'язку скоїв якось вночі самовільно залишив межі училища, де надмірно "набрався за комірець" і під ранок, повертаючись "на автопілоті" в училище, таки заліз на огорожу учбового закладу, де, симетрично перевалившись, безпробудно заснув зверху високого кам’яного паркану і був там виявлений помічником чергового по училищу капітаном ХарінОю в 06.35 ранку в стані повної акробатичної неосудності. "Розгільдяя" акуратно зняли з огорожі і віднесли у буквальному розумінні на руках відсиплятися в казарму, бо він майже ще і не «мукав». Начальникові училища генералові ТюльзІ - по його прибуттю о 08.00 - детально доповіли про те, що курсант заснув у нетверезому стані на огорожі і сходу зробили уточнення:
"Негідника будемо відраховувати з училища у війська"?
Але сивий генерал тоді витримав чомусь паузу, помовчав і раптом запитав:
"А в якому НАПРЯМІ головою завис курсант, коли заснув на огорожі"?
Йому чітко доповіли:
"У напрямі таки рідного училища"!
Тоді генерал і сказав козирну фразу, що передається з УСІМА РЕАЛЬНИМИ буквами, комами і інтонаціями УСІМ подальшим поколінням курсантів училища досі :" Додому таки прагнув … сякий-да-такой-тричі-перетакий, мать-тричі-япона-пере-мать-у-душу! Обмежитися 10 добами гауптвахти, коли проспиться! А по розподілу направити служити не північніше Кушки. Нехай там поп'є. Такий-пере-сякий… Бога-в-душу".