Грошова допомога постраждалим у війні!
Магазин спортивного харчування Strong Life
Дерево благодарностей403Благодарности
+ Ответить в теме
Страница 39 из 39
Показано с 381 по 385 из 385.
  1. #381
    Новачок

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Майдан у вогні
    Майдан спекотний у морози…
    У знову Україні сльози,
    І знову, боронь Боже, кров…
    Народ втомився бидлом бути,
    Набридло обіцянки чути.
    Народ боротися готов!
    Всі патріоти – до столиці!
    Пора панам давать по пиці!
    Пора за правду виступать!..
    До Києва зо всіх куточків
    Сини Вкраїноньки і дочки
    В яких терпець урвавсь мовчать
    Прибýли – наказати гада.
    Повстав народ. Повстала влада.
    І закрутилось, завелось…
    Громада свóє слово мовить,
    Стерв’ятник б’є студента, ловить,
    За ґрати кидає когось.
    А ось і кров, а ось і жертви,
    А ось замучені і мертві,
    І болю відчайдушний крик…
    Політики лише зітхають…
    Робіть же щось!!! Вони не знають,
    Лиш томлять всіх і свій язик.
    Пішов би хтось із них під кулі,
    Натомість покрутили дулі,
    Чекають слушної пори.
    Сидять у своїх норах теплих,
    А до калік їм і до мертвих –
    Плювати з більшої гори.
    Вдають, що жаль, вдають скорботу…
    Самі ж все марять про «роботу»,
    Хто б влади крісло взяти б міг.
    Насправді, щоб змінити «пана» –
    Немає путнього Гетьмáна,
    Який за Україну б ліг.
    Один вже «ліг» та з переляку
    На дно, щоб врятувати сраку –
    «Вітьок», котрий Кремлю здав нас.
    Тепер в щура одне лиш діло –
    Як би чкурнуть відсіль уміло,
    Як кажуть: під шумок якраз.
    Стосовно путнього Гетьмáна.
    Кандидатура й не погана
    Таки все ж є… та під замком.
    Вона хоч жінка – та без вади.
    У ній харизма, хист до влади,
    І розум – не візьмеш гуртом.
    Тому сидить, бо буде крах…
    Не вигідна, не по зубах.
    Її звільнити? Далі, як?
    Прийдеться їй лиш підкорятись,
    А іншим бігати, ховатись…
    Бо Юля – саме той вожак,
    Який навів би лад в країні…
    Та не дають же кляті свині,
    Хоч розпирає – ні на крок.
    А цих «розумних кандидатів»
    Зо всіх сторін: з Росії, Штатів…
    Повчають жить, дають урок.
    Як правильно усе зробить, швиденько…
    О, рідна Україно-Ненько!
    Це ж доки ще тобі терпіть?
    Чому чужинцям лізти в душу?
    Чому їм можна долю рушить?
    А нам втручатися – не сміть?!
    Є, ні, панове, вибачайте!
    Своє ви маєте, то майте…
    А Україна, то вже – зась!
    Лише народ і воля Бога
    Рішатимуть, яка дорога
    Країні рух в майбутнє дасть…
    Пробачте, браття й сестри, що в екрані,
    Душею з вами, а не на майдані.
    Хворію я і… матір схоронив.
    Бажаю, щоб людина гідна, путня
    Прийшла до влади. Досить «трутнів»!
    Щоб Бог нас всіх благословив!

  2. #382
    Offline
    Пророк

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    + + +

    І стільки світла. Щоразу. Навіки.
    Друга лінія оборони.
    Сонце, мов пальці, зігріває ріки.
    Весна приходить до сірої зони.

    Дощ у стриженому волоссі.
    Відігрітий шматок країни.
    Коли із зони виходять діти й дорослі,
    там все одно лишаються звірі й рослини.

    Там лишається небо, як порожня майстерня,
    і земля, мов камінням, наповнена мерцями,
    і мерці годують від травня до серпня
    молоду кукурудзу своїми серцями,

    вони відпоюють кров'ю сухе коріння,
    гріють землю в її осерді,
    у них за життя було стільки терпіння,
    що воно лишилось навіть по смерті.

    Вони перші прийшли сюди й померли перші.
    Кров на одязі - всього лише плями.
    Навіть по смерті, навіть померши
    можна доглядати за травами і полями.

    Можна сприймати смерть як скорботу.
    Але в смерті завжди будуть резони.
    Мертві роблять свою роботу.
    Квітнуть дерева сірої зони.

    С.Жадан
  3. #383
    Offline
    Пророк

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Зацініть, будь ласка, російський переклад (Леоніда Філатова) вірша Аттіли Йожефа. Цікава думка.

    ОЧЕНЬ БОЛЬНО! -

    Когда душа
    Во мраке мечется, шурша,
    Как обезумевшая крыса, -

    Ищи в тот миг
    Любви спасительный тайник,
    Где от себя можно укрыться.

    В огне любви
    Сгорят злосчастия твои,
    Все, что свербило и болело,

    Но в том огне
    С проклятой болью наравне,
    Имей в виду, сгорит и тело.

    И если ты
    Платить не хочешь горькой мзды
    И от любви бежишь в испуге -

    Тогда живи,
    Как жалкий зверь, что акт любви
    Легко справляет без подруги.

    Пусть ты сожжен,
    И все ж - хоть мать пытай ножем! -
    Покой души в любви и вере.

    Но та, к кому
    Я шел сквозь холод, грязь и тьму,
    Передо мной закрыла двери.

    И боль во мне
    Звенит цикадой в тишине,
    И я глушу ее подушкой, -

    Так сирота
    С гримасой плача возле рта
    Бренчит дурацкой погремушкой.

    О есть ли путь,
    Чтоб можно было как-нибудь
    Избавить душу от смятенья?..

    Я без стыда
    Казнил бы тех, чья красота
    Для окружающих смертельна!..

    Мне ль, дикарю,
    Носить пристойности кору,
    Что именуется культурой?..

    Я не хочу
    Задаром жечь любви свечу
    Перед божественною дурой!..

    Дитя и мать
    Вдвоем обязаны орать -
    Всегда двоим при родах больно!

    Во тьме дворов,
    Рожая нищих и воров,
    Вы, женщины, орите: больно!

    В чаду пивных,
    Стирая кровь с ножей хмельных,
    Вы, мужики, орите: больно!

    И вы, самцы,
    Уныло тиская соски
    Постылых баб, - орите: больно!

    И вы, скопцы,
    Под утро вешаясь с тоски
    На галстуках, - орите: больно!

    Ты, племя рыб,
    С крючком в губе ори навзрыд,
    Во все немое горло: больно!

    Моя же боль
    Сильней означенной любой,
    Ее одной на всех довольно.

    И тот из вас,
    Кто ощутит ее хоть раз,
    Узнает, что такое "больно"!

    Ты, майский жук,
    Что прянул точно под каблук,
    Всем малым тельцем хрустни: больно!

    Ты, добрый пес,
    Что угодил под паровоз,
    Кровавой пастью взвизгни: больно!

    Пусть адский хор,
    Растущий, как лавина с гор,
    Ворвется грозно и разбойно

    К ней в дом - и там,
    Бродя за нею по пятам,
    Орет ей в уши: очень больно!

    И пусть она,
    Разбита и оглушена,
    Поймет среди орущей бойни,

    Что не любви
    Пришел просить я, весь в крови,
    А лишь спасения от боли...
  4. #384
    Offline
    Новачок

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    "Ти знаєш, що ти - людина?" улюблений вірш, обожнюю)
  5. #385
    Offline
    Новачок

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Ответ Сообщение от Olesya E Посмотреть сообщение
    "Ти знаєш, що ти - людина?" улюблений вірш, обожнюю)
    файний вірш!

    Сергій Жадан, "Сніг"

    Заходь за мною в сніг.
    Тримайся міцно руки.
    Я б вибрався звідси, якби я міг,
    ніч рвучи на шматки,

    пройшов би потойбіч зими,
    вийшов би поміж димів,
    заговорив би серце пітьми,
    якби говорити вмів.

    Але в цих снігах
    горло п’є німоту,
    і голос зривається, ніби птах,
    що замерз на льоту.

    Не переназвеш слова,
    не перечекаєш час,
    віра наша доти жива,
    доки стосується нас.

    Тримайся, тримайся руки,
    ступай слід у слід,
    доки холодні січневі зірки
    обвалюються на Схід,

    доки тепло полів
    здіймається догори.
    Нічого не чути. Немає слів.
    Говори,
    говори.
+ Ответить в теме
Страница 39 из 39

Теги для этой темы