Грошова допомога постраждалим у війні!
Магазин спортивного харчування Strong Life
Дерево благодарностей403Благодарности
+ Ответить в теме
Страница 36 из 39
Показано с 351 по 360 из 385.
  1. #351
    Offline
    Філософф

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Реально - мені завжди це допомагає. Не "любий щоденнику" і не вірші, які я писати не вмію. І тоді стало легше. Якось структурувалось все. В кризові моменти, коли "з мосту та в воду", я сідаю і пишу. Власне, це тривало ще довго й болісно, спілкування по декілька годин по телефону й рідкі зустрічі, й "розходимся? - розходимся" на тиждень, а потім "я скучив за твоїм ГОЛОСОМ", не за тобою, за голосом, за спілкуванням, за тим, що хтось тебе любить, майже до сьогодні, поки я одного разу перестала брати трубку. Бо неможливо стати ідеальною для людини, яка тебе, можливо, цінує, дружить з тобою, спілкується, але не любить. І не тримає, і не відпускає. Коли з нареченої перетворюєшся на "я не хочу тебе втрачати, але й обіцяти нічого не можу", "а як ми далі?" - "та якось так, як і досі триває". Ти завжди будеш хороше, але "не те", коли він і сам не знає, чого хоче, а ти знаєш, ти - просто "не його" людина, що б ти не робив. Просто в цій ситуації нічого не залежить від тебе. Ти нічого вдіяти не можеш. Пазли або складаються, або ні. Ти вперше в житті усвідомлюєш, маючи уже ж і досвід, що він чогось- твоє все, а ти для нього - голос в трубці. Не можна допускати слабкостей, бо перетворюєшся на сентиментальну малолітку. Отак подивишся на свої соплі збоку і мізки стають на місце) А як прикрутить - перечитати. Або якщо хто пенделя чарівного випише. Тому так, вилити - допомагає. Як бабки воском виливають.

  2. #352
    Offline
    Пророк

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Ответ Сообщение от sharasha Посмотреть сообщение
    Професор, Психологи стверджують, що допомагає. Проблему звісно не ліквідовує, але накал гасить.

    Офтоп:
    andy, Не пойму як ви так постите зображення? Шо у вас якісь мініатюри ще внизу.
    Офтоп:
    у меня те же вопросы были пока народ не подсказал

    "Розширений режим"\"Керування долученнями"\справа вверху в появившемся окне "Додати файли" - выбрали и "Додати у тіло допису" там же снизу справа
    апосля этого в сообщении картинки будут маленькими. нужно открыть картину, скопировать её URL, редактировать сообщение с ней и вместо атача форумного залить через кнопочку с картинкой или тег [ІMG]http://картинка[/ІMG]
    вот если бы ещё кто-то подсказал как избежать манипуляций с сначала маленькой картинкой в сообщении и последующей её заменой на большую было бы вообще здорово


    Ответ Сообщение от Руда Посмотреть сообщение
    Реально - мені завжди це допомагає. Не "любий щоденнику" і не вірші, які я писати не вмію. І тоді стало легше. Якось структурувалось все. В кризові моменти, коли "з мосту та в воду", я сідаю і пишу. Власне, це тривало ще довго й болісно, спілкування по декілька годин по телефону й рідкі зустрічі, й "розходимся? - розходимся" на тиждень, а потім "я скучив за твоїм ГОЛОСОМ", не за тобою, за голосом, за спілкуванням, за тим, що хтось тебе любить, майже до сьогодні, поки я одного разу перестала брати трубку. Бо неможливо стати ідеальною для людини, яка тебе, можливо, цінує, дружить з тобою, спілкується, але не любить. І не тримає, і не відпускає. Коли з нареченої перетворюєшся на "я не хочу тебе втрачати, але й обіцяти нічого не можу", "а як ми далі?" - "та якось так, як і досі триває". Ти завжди будеш хороше, але "не те", коли він і сам не знає, чого хоче, а ти знаєш, ти - просто "не його" людина, що б ти не робив. Просто в цій ситуації нічого не залежить від тебе. Ти нічого вдіяти не можеш. Пазли або складаються, або ні. Ти вперше в житті усвідомлюєш, маючи уже ж і досвід, що він чогось- твоє все, а ти для нього - голос в трубці. Не можна допускати слабкостей, бо перетворюєшся на сентиментальну малолітку. Отак подивишся на свої соплі збоку і мізки стають на місце) А як прикрутить - перечитати. Або якщо хто пенделя чарівного випише. Тому так, вилити - допомагає. Як бабки воском виливають.
    во вас накрыло-то...
  3. #353
    Offline
    Філософф

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    І не кажи)) (чого це ми на ви?) І сама актівно охвігієваю))))
  4. #354
    Offline
    Нервова, курррва

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Я так пощу:
    Офтоп:
    andy, Я одразу копіюю урл із оригіналу, і вставляю в тег (де кнопочка із зображенням картинки) і все. Без всяких редагувань. Спробуйте.
  5. #355
    Offline
    Пророк

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Ответ Сообщение от sharasha Посмотреть сообщение
    Я так пощу:
    Офтоп:
    andy, Я одразу копіюю урл із оригіналу, і вставляю в тег (де кнопочка із зображенням картинки) і все. Без всяких редагувань. Спробуйте.
    Офтоп:
    и как только оригинал кто-то удалит на форуме буде дырка


    Ответ Сообщение от Руда Посмотреть сообщение
    І не кажи)) (чого це ми на ви?) І сама актівно охвігієваю))))
    не стоит, "всё пройдёт..." © (исправляюсь )
  6. #356
    Offline
    Нервова, курррва

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    andy, Поки шо дірок не спостерігала) чи ви хочете постить "на вєка"?
  7. #357
    Offline
    Пророк

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Ответ Сообщение от sharasha Посмотреть сообщение
    andy, Поки шо дірок не спостерігала) чи ви хочете постить "на вєка"?
    а как же?! "шоб как стина!"
  8. #358
    Sky
    Offline
    Небо в твоїх очах ©

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    ПІСЕНЬКА З ВАРІАЦІЯМИ

    І все на світі треба пережити,
    І кожен фініш – це, по суті, старт,
    І наперед не треба ворожити,
    І за минулим плакати не варт.

    Тож веселімось, людоньки, на людях,
    Хай меле млин свою одвічну дерть.
    Застряло серце, мов осколок в грудях,
    Нічого, все це вилікує смерть.

    Хай буде все небачене побачено,
    Хай буде все пробачене пробачено,
    Хай буде вік прожито, як належить,
    На жаль, від нас нічого не залежить...

    А треба жити. Якось треба жити.
    Це зветься досвід, витримка і гарт.
    І наперед не треба ворожити,
    І за минулим плакати не варт.

    Отак як є. А може бути й гірше,
    А може бути зовсім, зовсім зле.
    А поки розум од біди не згірк ще, –
    Не будь рабом і смійся як Рабле!

    Тож веселімось, людоньки, на людях,
    Хай меле млин свою одвічну дерть.
    Застряло серце, мов осколок в грудях,
    Нічого, все це вилікує смерть.

    Хай буде все небачене побачено,
    Хай буде все пробачене пробачено.
    Єдине, що від нас іще залежить, –
    Принаймні вік прожити як належить.

    ***

    © Ліна Костенко.
  9. #359
    Sky
    Offline
    Небо в твоїх очах ©

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Мій перший вірш написаний в окопі,
    на тій сипкій од вибухів стіні,
    коли згубило зорі в гороскопі
    моє дитинство, вбите на війні.

    Лилась пожежі вулканічна лава.
    Горіла хата. Ніч здавалась днем.
    І захлиналась наша переправа —
    через Дніпро — водою і вогнем.

    Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.
    Хрестилась баба, і кінчався хліб.
    Двигтів отой вузесенький окопчик,
    Де дві сім'ї тулились кілька діб.

    О, перший біль тих не дитячих вражень,
    який він слід на серці залиша!
    Як невимовне віршами не скажеш,
    чи не німою зробиться душа?

    Це вже було ні зайчиком, ні вовкам,
    кривавий світ, обвуглена зоря! —
    а я писала мало не осколком
    великі букви, щойно з букваря,—

    той перший віршик, притулившись скраю,
    щоб присвітила поночі війна.
    Який він був, я вже не пам'ятаю.
    Снаряд упав — осипалась стіна.

    © Ліна Костенко.
  10. #360
    Offline
    2.0

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Ніка Колонюк

    Тоді

    Просто піклуйся про неї, допоки прийдешній грудень
    додає сивини і утоми волоссю її і литкам.
    Обіймай понад силу коріння, кору і гудину,
    заціловуй плоди, не запитуй чому і звідки

    в ній бажання здаватися темною і важкою,
    в ній потреба рости і ростити слова незламними.
    Обіймай її стегна, торкайся її такою,
    якою ніхто до тебе іще не знав її.

    Просто піклуйся про неї там, де її білоокі янголи
    запускають в легені червоні риби і гострі спогади.
    Виловлюй їх по одній, витравлюй по черзі, пагони
    пропускай крізь її судини в її водяного бога.

    Будь коло неї, коли її руки стануть прозорими,
    коли зотліють її ліси, заростуть слідами її дороги,
    коли тіло почне зникати чорнильною слиною у воді.
    Бережи її листя, пам'ятай її знаки і корені.
    Просто будь коло неї, коли вже не буде нікого.
    Навіть якщо і сам вже не зможеш бути. Навіть тоді.
    ...........

    Така, як ти
    І кому ти заплачеш, чиє обереш плече,
    річковій каламуті якою сьогодні будеш?
    Світ проходить крізь тіло, і так кожен раз пече,
    що усе, що ти можеш, - це німо просити ще.
    Божевільна дитино, остання у кожній з черг,
    пробачай їм: усім, хто йде, і усім, хто судить.

    Розкуйовди волосся, у оці сховай мости
    й молитви, що тобі приходять у снах. Дорога
    буде кликати далі, і темним човном плисти
    вглиб твоєї зіниці. Щоб зрештою віднайти
    ту хвилину, якої ти, чи така, як ти,
    закохається в бога, чи, може, народить бога.
+ Ответить в теме
Страница 36 из 39

Теги для этой темы