Грошова допомога постраждалим у війні!
Магазин спортивного харчування Strong Life
Дерево благодарностей406Благодарности
+ Ответить в теме
Страница 32 из 40
Показано с 311 по 320 из 392.
  1. #311
    Offline
    2.0

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Руда, хей, це круто, то шо ти відчуваєш! насолоджуйся почуттями повною мірою, запам"ятай їх на смак, і те, як тим пахне повітря. це не триватиме довго, але ти ЖИВЕШ! від щирого серця рада за тебе!
    а ось цей один з моїх улюблених віршів про любов. Оксани Пахльовської, дочки Костенко

    Я люблю твої кроки
    у темних садах
    де троянди густі
    мов туман біля вікон
    молодесенький місяць
    і срібний наш дах
    і неторканий смуток
    родинних реліквій
    Може все це приснилось
    комусь і колись
    цих садів нереальних
    причаєний подих
    ти забутий навіки
    ти рідний до сліз
    я люблю твої кроки
    у тиші по сходах
    Ці троянди чекають
    давно не тебе
    хто там знає що їм
    може й сто навіть років
    Я люблю твої кроки
    ніколи
    ніде
    я люблю твої кроки
    люблю твої кроки
    Я люблю твої кроки
    нізвідки
    вночі
    в тім саду де немає
    ні саду ні дому
    але є ще ті сходи
    і є ті ключі
    лиш дверей не відчинить
    ніхто і нікому

  2. #312
    Sky
    Offline
    Небо в твоїх очах ©

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Руда, Ліна Василівна - це монстр (у хорошому розумінні цього слова) української літератури. Коли починаю читати її твори, наче сам їх переживаєш, відчуваєш кожною клітинкою.
  3. #313
    Offline
    Гуру

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Офтоп:
    Ответ Сообщение от %D0%A0%D1%83%D0%B4%D0%B0 Посмотреть сообщение
    не кращий, не найкрасивіший, не оригінальний, звичайний. Не заслуговує на такі соплі ані ситуація, ані герой. не перше кохання і не кохання взагалі
    Не поспішай з висновками, у кожного по-різному зароджується кохання. Воно таке коварне, що ладне ховатися за маскою дружби, симпатії, приваблення, струсу мозку, аби поглибше дістатися твого серця і там оселитись. Спочатку заволодіє твоїми мислями, потім бажаннями, почуттями, а потім життям... і тоді перестаєш собі належати. Це як заноза, що потрапила до твого мозку, і її ніяк звідти не вийняти. Можна роздерти до крові, виколупувати поступово або з розмаху видерти, але знай, вона там пустила коріння, як столітнє дерево в землю. І по закінченню часу вона все-одно вилізе назовні і буде гидко посміхатися тобі й нагадувати, що вона тут господиня...
  4. #314
    Offline
    Banned

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Офтоп:
    Ответ Сообщение от %D0%AF%D0%BDk%D0%B0 Посмотреть сообщение
    Не поспішай з висновками, у кожного по-різному зароджується кохання. Воно таке коварне, що ладне ховатися за маскою дружби, симпатії, приваблення, струсу мозку, аби поглибше дістатися твого серця і там оселитись. Спочатку заволодіє твоїми мислями, потім бажаннями, почуттями, а потім життям... і тоді перестаєш собі належати. Це як заноза, що потрапила до твого мозку, і її ніяк звідти не вийняти. Можна роздерти до крові, виколупувати поступово або з розмаху видерти, але знай, вона там пустила коріння, як столітнє дерево в землю. І по закінченню часу вона все-одно вилізе назовні і буде гидко посміхатися тобі й нагадувати, що вона тут господиня...
  5. #315
    Sky
    Offline
    Небо в твоїх очах ©

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Олександр Олесь "ЄВРОПА МОВЧАЛА"
    Коли Україна за право життя
    З катами боролась, жила і вмирала,
    І ждала, хотіла лише співчуття,
    Європа мовчала.

    Коли Україна в нерівній борьбі
    Вся сходила кров'ю і слізьми стікала
    І дружної помочі ждала собі,
    Європа мовчала.

    Коли Україна в залізнім ярмі
    Робила на пана і в ранах орала,
    Коли ворушились і скелі німі,
    Європа мовчала.

    Коли Україна криваві жнива
    Зібравши для ката, сама умирала
    І з голоду навіть згубила слова,
    Європа мовчала.

    Коли Україна життя прокляла
    І ціла могилою стала,
    Як сльози котились і в демона зла,
    Європа мовчала.
    22.08.1931
  6. #316
    Offline
    Бывалый

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    А мне кажется все нужно начинать в этой жизни с трех стихотворений:
    1-е:

    Других не зли и сам не злись.
    Мы гости в этом бренном мире.
    И если что не так — смирись,
    Будь умнее — улыбнись,

    Холодной думой головой,
    Ведь в мире все закономерно:
    Зло, излученное тобой,
    К тебе вернется непременно…

    2- е:

    Счастье любит
    смелых и отчаянных,
    вечно опечаленных боиться.
    Им оно не дарит
    встреч нечаянных,
    им оно во сне и то не снится!

    3-е:

    Любовь - она бывает разной.
    Бывает отблеском на льду.
    Бывает болью неотвязной,
    Бывает яблоней в цвету.
    Бывает вихрем и полетом.
    Бывает цепью и тюрьмой...
    Мы ей покоем, и работой,
    И жизнью жертвуем самой!
    Но есть еще любовь такая,
    Что незаметно подойдет
    И, поднимая, помогая,
    Тебя сквозь годы поведет
    И будет до последних дней
    Душой и совестью твоей.
  7. #317
    Offline
    Пророк

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Мой парень - гопник с Вторчермета
    Александра Аксенова

    Мой парень – гопник с Вторчермета,
    И этот факт неоценим.
    Я гребанным интеллигентом
    Себя почувствовала с ним.

    Лампасы, шапка на затылке,
    В глазах – естественная мощь,
    Мы подружились в «Ложке-Вилке»,
    Он уступил последний борщ.

    Такой реальный, четкий, дерзкий:
    Ну как такому, и не дашь?
    Он с мягким знаком в смс-ке
    Мне пишет слово «Уралмаш».

    Мой парень – гопник с Вторчермета,
    А я чикуля с ЖБИ.
    Мы знаем таинство секрета
    Большой и искренней любви:

    По банке «Балтики» по третьей,
    Район, январский снегопад.
    Мы как Монтекки с Капулетти.
    Ну, только предки не бузят.

    Под окнами во все колонки
    И туц и бац, и адский микс.
    Пусть всем заложит перепонки,
    Чтоб знали – мой подъехал принц.

    И вдруг меня обидят где-то,
    Он сразу даст с вертушки в щи.
    Мой парень – гопник с Вторчермета.
    Адьос, культурные прыщи!
  8. #318
    Offline
    Постійний відвідувач

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Ответ Сообщение от черешня Посмотреть сообщение
    Мой парень – гопник с Вторчермета,
    ух ты) наши светятся, хоть мне и не нравится творчество девочки, все равно приятно) тем более сам с жби..

    очень актуально ныне..

    Возглавляя партии и классы, лидеры вовек не брали в толк,
    что идея, брошенная в массы - это девка, брошенная в полк...
  9. #319
    Sky
    Offline
    Небо в твоїх очах ©

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Леся Українка
    Contra spem spero! Без надії сподіваюсь!


    Гетьте, думи, ви хмари осінні!
    То ж тепера весна золота!
    Чи то так у жалю, в голосінні
    Проминуть молодії літа?

    Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
    Серед лиха співати пісні,
    Без надії таки сподіватись,
    Жити хочу! Геть, думи сумні!

    Я на вбогім сумнім перелозі
    Буду сіять барвисті квітки,
    Буду сіять квітки на морозі,
    Буду лить на них сльози гіркі.

    І від сліз тих гарячих розтане
    Та кора льодовая, міцна,
    Може, квіти зійдуть - і настане
    Ще й для мене весела весна.

    Я на гору круту крем'яную
    Буду камінь важкий підіймать
    І, несучи вагу ту страшную,
    Буду пісню веселу співать. *

    В довгу, темную нічку невидну
    Не стулю ні на хвильку очей -
    Все шукатиму зірку провідну,
    Ясну владарку темних ночей. **

    Так! я буду крізь сльози сміятись,
    Серед лиха співати пісні,
    Без надії таки сподіватись,
    Буду жити! Геть, думи сумні!
    2 травня 1890 р.

    ***
    Ліна Василівна Костенко, уривок з твору "Берестечко"

    НІ, ГАННО, НІ! АБИ ЛИШ НЕ 3 МОСКВОЮ.
    Хай Україну чаша ця мине.
    Вже краще з турком, ляхом, із Литвою,
    бо ті сплюндрують, а вона ковтне.

    Це чорна прірва з хижою десницею,
    смурна од крові, смут своїх і свар,
    готова світ накрити, як спідницею
    Матрьоха накриває самовар.

    Був Київ стольний. Русь була святою.
    А московити — Русь уже не та.
    У них і князя звали Калитою, —
    така страшна захланна калита!

    Дрімучий світ. Ні слова, ні науки.
    Все загребуще, нарване, хмільне.
    Орел — двоглавий. Юрій — довгорукий.
    Хай Україну чаша ця мине!
  10. #320
    Offline
    Філософф

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    ВЕЧІРНЯ ПІСНЯ

    За вікнами день холоне,
    У вікнах — перші вогні...
    Замкни у моїх долонях
    Ненависть свою і гнів!
    Зложи на мої коліна
    Каміння жорстоких днів
    І срібло свого полину
    Мені поклади до ніг.
    Щоб легке, розкуте серце
    Співало, як вільний птах,
    Щоб ти, найміцніший, сперся,
    Спочив на моїх устах.
    А я поцілунком теплим,
    М'яким, мов дитячий сміх,
    Згашу полум'яне пекло
    В очах і думках твоїх.
    Та завтра, коли простори
    Проріже перша сурма —
    В задимлений, чорний морок
    Зберу я тебе сама.
    Не візьмеш плачу з собою —
    Я плакать буду пізніш!
    Тобі ж подарую зброю:
    Цілунок гострий, як ніж.
    Щоб мав ти в залізнім свисті
    Для крику і для мовчань —
    Уста рішучі, як вистріл,
    Тверді, як лезо меча.
+ Ответить в теме
Страница 32 из 40

Теги для этой темы