Грошова допомога постраждалим у війні!
Магазин спортивного харчування Strong Life
Дерево благодарностей403Благодарности
+ Ответить в теме
Страница 3 из 39
Показано с 21 по 30 из 385.
  1. #21
    Offline
    Філософф

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Пережити той день, коли друзі пішли у васали, мабуть можна.
    Да проститься їм гріх, да проститься їм зрада. Кожному
    Каяття їхнє довге-не переслухати за добу.
    Біль пережити можна.
    А як пережити ганьбу?

    Галина Кирпа. Пишу по пам1яті. Може трохи неточно. Це була моя улюблена збірка-більше про цю поетесу ніколи не чула. Навіть в неті не знайшла. Її книжку мені подарували, а потім хтось вкрав. Я сумую за нею. Якщо знаєте, де знайти вірші Галини Кирпи, дайте знати.

  2. #22
    Offline
    Постійний відвідувач

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Жанна Василенко (из Житомирской области - в основносм пишет на украинском - но я и половины не понимаю, та что не могу оценить :) но вот это поняла и оценила :)

    Я под корни подрезать хотела б причины,
    По которым из жизни
    Так рано уходят мужчины. –
    Те, которых в народе зовут «Настоящий!»,
    Уважая за сердце и ум,
    За душевный порыв,
    Жизни их не щадящий.
    Раздавали так щедро они
    Рук и мыслей творенья.
    Но, не ради того чтоб спастись от забвенья.
    На мужчинах таких мир всегда наш держался.
    Шар земной во Вселенной
    Без них не вращался б.
    Если б жили они
    На Земле нашей вечно,
    Сотворили бы рай –
    Наш, земной, бесконечный.
    Видно, в мире ином
    Подвиг их нужен тоже.
    Что ж мы плачем по ним?
    Что же горе нас гложет?
    Может, это они звезды
    В небе однажды зажгли
    И луну осветили, чтобы здесь, не Земле
    Все красивее жили?
    Что ж мы плачем о том,
    Что родные из жизни ушли,
    Если нам над Землей они новые звезды зажгли?
  3. #23
    Offline
    модератор

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    я ходил без тебя в луга,
    я ходил без тебя к цветам.

    я смог без тебя сто тропинок пройти,
    я смог без тебя у ручья прилечь,
    я смог без тебя весь вечер нести
    тяжесть своих одиноких шагов,

    больше я так не могу -
    без тебя
    (с) эжен гильвик
  4. #24
    Offline
    Добрий модер ))

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Метелика ловити я не хочу:
    Він квітка неба – хай живе собі!
    Хай крильцями барвистими тріпоче,
    Щоб радісно було мені й тобі.
    І квітку лісову не стану рвати,
    Її додому я не понесу,
    Бо вдома їй джмеля не погойдати
    І не попити ранками росу!
    І не стеблинку, гілку чи травинку,
    Я не ображу – це страшенний гріх!
    Бо в кожній з них живе тремка живинка,
    Що світиться довірою до всіх.
  5. #25
    Offline
    модератор

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Мне нравится, что вы больны не мной

    Мне нравится, что вы больны не мной,
    Мне нравится, что я больна не вами,
    Что никогда тяжелый шар земной
    Не уплывет под нашими ногами.
    Мне нравится, что можно быть смешной -
    Распущенной - и не играть словами,
    И не краснеть удушливой волной,
    Слегка соприкоснувшись рукавами.

    Мне нравится еще, что вы при мне
    Спокойно обнимаете другую,
    Не прочите мне в адовом огне
    Гореть за то, что я не вас целую.
    Что имя нежное мое, мой нежный, не
    Упоминаете ни днем, ни ночью - всуе...
    Что никогда в церковной тишине
    Не пропоют над нами: аллилуйя!

    Спасибо вам и сердцем и рукой
    За то, что вы меня - не зная сами! -
    Так любите: за мой ночной покой,
    За редкость встреч закатными часами,
    За наши не-гулянья под луной,
    За солнце, не у нас над головами,-
    За то, что вы больны - увы! - не мной,
    За то, что я больна - увы! - не вами!

    (с) Марина Цветаева.
  6. #26
    Odo
    Offline
    -

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Зачепило, одначе:
    МІЙ ХРЕСТ

    Сьогодні вечір, а вона – з ними.
    Сьогодні вітер, а я сам, знову.
    Оце мій хрест, зніміть його з мене.
    Оце мій хрест, зніміть мене з нього.

    Оце мій хрест. Я ніс його довго.
    Зустрів її і кинув під ноги.
    Оце, кажу, такі мої дрова.
    Ти розпали мені вогню з нього.

    Вона сказала: “В мене є фрески.
    У мене храми є, на них – шпилі.
    Якби маленький, золотий хрестик.
    Якби на шию, а не на спину”.

    Тепер прийшли і кажуть: “Прощайся”.
    Центуріони стали, як влиті.
    Візьміть маленьке золоте щастя.
    Лишіть велике кам’яне лихо!..

    Хрестоносіння, кажуть, – це догма,
    І час новий мене змете, змеле.
    Оце мій хрест, я ніс його довго.
    Зніміть мене. Зніміть його з мене.

    ТРАВНЕВА БАЛАДА

    Травень, а так, понімаєте, холодно.
    Так, понімаєте, все навпаки!
    А за вікном починається поле
    І видно за полем село Бармаки.
    В час, коли бідній душі одиноко,
    А поряд дорога гурчить об’їзна,
    Я плащ одягаю і йду на дорогу –
    А може полегшає, хто його зна...
    Дорога так само, як я, неприкаяна,
    Дорога мене обтікає, мов каменя,
    Байдужа, хоч губи собі прокуси.
    Дорога мене приведе до лікарні –
    В дощі рожевіють її корпуси.
    В мене тут зараз ніхто не вмирає,
    Так що й сумління знеболено спить.
    В мене тут є санітарочка Рая,
    В Раї для мене знайдеться спирт*.
    Підем гуляти? Рая не проти.
    Станем в садочку під деревце.
    Віршів читати Рая не просить.
    І дуже я вдячний Раї за це.
    Рая сама говоритиме більше.
    Каже: “Наравицця дуже мині
    Амириканський писатель Селінжер”.
    Знаєш, – питає, – такого, чи ні?
    Я відповім. (Не те, що подумав).
    Пахне мовчання, як шоколад.
    Голдена Колфілда постать сутула
    Ген у вікні однієї з палат.
    Я відчуваю – підходжу до краю,
    Вже й бісенята стрибають в очах.
    Я обніму санітарочку Раю
    Прямо в холодних і мокрих кущах.
    Далі вже слів не знаходиться в мові,
    Тільки – що ми молоді і живі.
    Буде як острів в зеленому морі
    Плащ мій, простелений на траві.
    Скоро вмирати я ще не збираюсь.
    Я ще існую,
    бо я ще люблю
    Милу мою санітарочку Раю
    І мокру – під нею – вітчизну мою.
    Але коли таки прийде по мене
    Баба безноса з косою в руках,
    Хай би росли такі темнозелені,
    Мокрі й холодні кущі в головах...

    * Спирт нашатирний Н4ОН. (прим. автора).

    © Олександр Ірванець
  7. #27
    Sir
    Offline
    Новачок

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Бути собою...

    Бути собою –
    До болю, до крику!
    Бути собою
    До самих основ!
    Бути собою!
    Якою? Такою,
    Щоб вірити завжди
    У слово „Любов”!
    Тихою ніччю,
    Вранішнім розвоєм,
    Над берегом річки
    Розкинувши крила,
    Я стану такою...
    Небесно-земною:
    Лише одна мить –
    І я вже полетіла!
    І я не боюся
    Упасти додолу,
    І я не боюся
    Зламать свої крила,
    Бажаю завжди
    Залишатись собою,
    Щоб сонце зі мною
    За обрій летіло!

    Я буду собою:
    Хай що кажуть люди!
    Я буду собою –
    Такою, як є!
    Я буду собою:
    І це життя буде
    Таким, яким є,
    Все, до краплі, моє!

    Махно Світлана
  8. #28
    Offline
    Пророк

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Мій улюблений:

    Р.Кіплінг "Якщо..."


    Як вистоїш, коли всі проти тебе —
    Упали духом і тебе клянуть,
    Як всупереч усім ти віриш в себе,
    А з їх зневіри також візьмеш суть;
    Якщо чекати зможеш ти невтомно,
    Оббріханий — мовчати і пройти
    Під поглядом ненависті, притому
    Не грати цноти ані доброти;

    Як зможеш мріять — в мрійництво не впасти,
    І думать — не творити думки культ,
    Якщо Тріумф, зарівно як Нещастя,
    Спримеш як дим і вітер на віку;
    Якщо стерпиш, як з правди твого слова
    Пройдисвіт ставить пастку на простих,
    Якщо впаде все, чим ти жив, і знову
    Зумієш все почати — і звести;

    Якщо ти зможеш в прориві одному
    Поставить все на карту і програть,
    А потім — все спочатку, і нікому
    Про втрати навіть слова не сказать;
    Якщо ти змусиш Серце, Нерви, Жили
    Служити ще, коли уже в тобі
    Усе згоріло, вигасло — лишилась
    Одна лиш воля — встоять в боротьбі;

    Як зможеш гідно річ вести з юрбою
    І з Королем не втратиш простоти.
    Якщо усі рахуються з тобою —
    На відстані, яку відміриш ти;
    Якщо ущерть наповниш біг хвилини
    Снагою дум, енергією дій,
    Тоді весь світ тобі належить, сину,
    І більше: ти — Людина, сину мій.

    Перекладач: Є.Сверстюк
  9. #29
    Offline
    Здібна учениця

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    НЕКРАСИВАЯ ДЕВОЧКА

    Среди других играющих детей
    Она напоминает лягушонка.
    Заправлена в трусы худая рубашонка,
    Колечки рыжеватые кудрей
    Рассыпаны, рот длинен, зубки кривы,
    Черты лица остры и некрасивы.
    Двум мальчуганам, сверстникам её,
    Отцы купили по велосипеду.
    Сегодня мальчики, не торопясь к обеду,
    Гоняют по двору, забывши про неё,
    Она ж за ними бегает по следу.
    Чужая радость так же, как своя,
    Томит её и вон из сердца рвётся,
    И девочка ликует и смеётся,
    Охваченная счастьем бытия.

    Ни тени зависти, ни умысла худого
    Ещё не знает это существо.
    Ей всё на свете так безмерно ново,
    Так живо всё, что для иных мертво!
    И не хочу я думать, наблюдая,
    Что будет день, когда она, рыдая,
    Увидит с ужасом, что посреди подруг
    Она всего лишь бедная дурнушка!
    Мне верить хочется, что сердце не игрушка,
    Сломать его едва ли можно вдруг!
    Мне верить хочется, что чистый этот пламень,
    Который в глубине её горит,
    Всю боль свою один переболит
    И перетопит самый тяжкий камень!
    И пусть черты её нехороши
    И нечем ей прельстить воображенье,-
    Младенческая грация души
    Уже сквозит в любом её движенье.
    А если это так, то что есть красота
    И почему её обожествляют люди?
    Сосуд она, в котором пустота,
    Или огонь, мерцающий в сосуде?

    Н.Заболоцкий
  10. #30
    Offline
    2.0

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    А може сьогодні нам легко так буде і панна у білому прийде
    Збирати каміння із рук
    А може я вам ще не все розказала мій пане
    Послухайте пане
    А круки летіли на захід
    А круки летіли на захід
    І падали падали падали
    А панна у білому йшла
    І світ розкривався уперше і всоте на ранок
    І ми так любили те тихе мовчання душі
    Коли я скажу вам усе мене напевно не стане
    Ви тільки не плачте мене не вертайте назад
    а панна у білому прийде
    і може сьогодні так легко нам буде
    і білою білою білою
    вишнею стане в саду.

    (с) Наталія Трикаш http://maysterni.com/user.php?id=406&t=1
+ Ответить в теме
Страница 3 из 39

Теги для этой темы