Грошова допомога постраждалим у війні!
Магазин спортивного харчування Strong Life
Дерево благодарностей406Благодарности
+ Ответить в теме
Страница 29 из 40
Показано с 281 по 290 из 393.
  1. #281
    Offline
    2.0

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Etel, з чисто практичної точки зору, знання прізвища автора допомагає знайти й інші його твори. це якшо ви не знали бува...
    а навіщо по-хамськи говорити з форумчанами та ще й через очевидні речі, мені взагалі незрозуміло...

  2. #282
    Offline
    штатний скептик

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Ответ Сообщение от Etel Посмотреть сообщение
    хотя я бы на вашем месте оставил ее маме, папе, там парю своему..
    Невероятно мне приятна Ваша забота, обязательно бы воспользовалась Вашим ненавязчивым советом. Но Вы несколько поторопились с выводами, угадывая мой возраст. Промахнулись и с моим неравнодушием к "розовым буквам и стразикам")) А сравнение имени автора с брендом настолько нелепо, что даже не заслуживает обсуждения.
    Ответ Сообщение от Etel Посмотреть сообщение
    вот вам готовый продукт - красивый, законченный, ни отнять ни прибавить, а вам все мало..
    Где-то эта мысль уже звучала... Кажется так - "зачем вся дева, раз есть колено" Только вот у автора я явно читаю грустную иронию. А Вы... Неужели, всерьез?
    Хоть стихотворение слишком узнаваемо, все же укажу, что принадлежит оно перу Бродского

    Л. В. Лифшицу

    Я всегда твердил, что судьба - игра.
    Что зачем нам рыба, раз есть икра.
    Что готический стиль победит, как школа,
    как способность торчать, избежав укола.
    Я сижу у окна. За окном осина.
    Я любил немногих. Однако - сильно.

    Я считал, что лес - только часть полена.
    Что зачем вся дева, раз есть колено.
    Что, устав от поднятой веком пыли,
    русский глаз отдохнет на эстонском шпиле.
    Я сижу у окна. Я помыл посуду.
    Я был счастлив здесь, и уже не буду.

    Я писал, что в лампочке - ужас пола.
    Что любовь, как акт, лишена глагола.
    Что не знал Эвклид, что, сходя на конус,
    вещь обретает не ноль, но Хронос.
    Я сижу у окна. Вспоминаю юность.
    Улыбнусь порою, порой отплюнусь.

    Я сказал, что лист разрушает почку.
    И что семя, упавши в дурную почву,
    не дает побега; что луг с поляной
    есть пример рукоблудья, в Природе данный.
    Я сижу у окна, обхватив колени,
    в обществе собственной грузной тени.

    Моя песня была лишена мотива,
    но зато ее хором не спеть. Не диво,
    что в награду мне за такие речи
    своих ног никто не кладет на плечи.
    Я сижу у окна в темноте; как скорый,
    море гремит за волнистой шторой.

    Гражданин второсортной эпохи, гордо
    признаю я товаром второго сорта
    свои лучшие мысли и дням грядущим
    я дарю их как опыт борьбы с удушьем.
    Я сижу в темноте. И она не хуже
    в комнате, чем темнота снаружи.
  3. #283
    Online
    бог
    Cool

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Мальчик разучивал дроп на плоскач

    Ему не сказали что это жесткач

    Старый проктолог извлек с удивленьем,

    Штырь подсидельный вместе с сиденьем))
  4. #284
    Offline
    Частий гість

    Re: Вірші, що зачіпають душу...




    не удержался! шедевр
  5. #285
    Новачок

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Осиній день...
    Осінній день, осінній день, осінній!
    О синій день, о синій день, о синій!
    Осанна осені, о сум! Осанна.
    Невже це осінь, осінь,о! - та сама.
    Останні айстри горілиць зайшлися болем.
    Ген килим, витканий із птиць, летить над полем.
    Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій!
    І плаче коник серед трав - нема мелодій!

    Ліна Костенко

    Нет, похоть это не любовь!


    Нет, похоть – это не любовь!
    Любовь - как обморок...
    Очнуться,
    Но не найти красивых слов,
    Уйти на время…
    Чтоб вернуться.
    Затмить желаньями рассвет,
    Букетами украсить лето.
    Прочувствовать ,что ярче нет
    Того пронзительного света
    Грозой сходящего с небес
    И жгущего насквозь аорты
    Всем тем, кто так любил, для спорта
    И умер...
    Но опять воскрес.
    Как Лазарь, разрывая саван
    Я больше не поверю в тьму.
    Рукой сжимая в сердце рану
    Кричу от боли:
    -Я люблю!
    Руслан Жовтяк
  6. #286
    Offline
    2.0

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Андрей Балконский, який контраст, аж очі ріже )
  7. #287
    Offline
    2.0

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    1933. Травень

    «Мамо, не плачте. Дивiться, ось хлiба окрайчик.
    Трошки я з’їв, а другий кусочок принiс.
    Бабця сказали, це вчора приходив зайчик,
    Дав нам гостинця i знову побiг у лiс.»

    Темiнь в кутках залягла, як земля, глибока.
    Сонце не входить – спинилося перед вiкном.
    Блиснула сталь i порiзала променем око.
    Наче по склу, скреготнуло по серцю бруском.

    «Мамо, а що ви, на поле не йдете сьогоднi?
    Бабця сказали, вже дядька Миколи нема.
    Мамо, чого це у вас такi руки холоднi?
    Мамо, пустiть мене! Мамочко! Мамочко! Ма...»

    Віктор Мельник
  8. #288
    Offline
    Частий гість

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Прекрасный стих. Помню, как он меня впечатлил с самого первого раза!
  9. #289
    модератор

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Я больше не грызу ногтей,
    Я сразу бью и ем людей.
    Живыми, жаренными, в кляре,
    Протушенными на пару.
    Тех, кто помладше -
    Просто рву кусками
    И бросаю в рот.
    Я голоден. И не ебет.

    Михей Носорогов.
  10. #290
    May
    Offline
    Новачок

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    ненароком потрапила на молодого поета Андрія Любка, ось одне з його творінь
    Головне – дожити до вересня, дотягнути,
    Не розучитися дихати, не збожеволіти.
    Ходити нічними містами, наче заблукані душі, переходити
    З однієї порожньої вулиці на іншу – це наче розглядати
    Старі фотографії, де поруч тебе померлі друзі,
    Кидати недопалки у воду, раптом змерзнути, підняти голову й
    Зрозуміти, що насправді дивишся вниз, що там так само
    Ходять ті, кого ти колись втратив, так само мерзнуть, так само
    Нервово курять, і така порожнеча між вами, і таке холодне повітря;

    Головне – дожити до осені, дихати,
    Іноді плакати, бути як завжди сильним,
    бути душею компаній, приязно всім вітатися, лише
    іноді плакати, кусаючи губи, головне –
    дожити до осені, не пов’язати мотузку в самотній кімнаті, не
    збожеволіти, дихати, головне - не піти під воду, не відчути,
    як тепла омана крові стікає шкірою;

    Гоовне – пережити ці ночі, можна:
    Курити, читати, розбивати щось, різати, кричати, іноді
    Плакати, лежати у теплому ліжку й знову плакати,
    Знаєш,, без тебе: вони приходять вночі, говорять зі мною,
    Сміються, я їх не бачу, знаєш, я чую музику, стогони,
    Знаєш, без тебе все навколо – фільм, і він чорно-білий;

    Головне – дожити до осені, чимось займатися,
    Читати хороші вірші, кохатися з кимось, крім тебе –
    Це лише втомлюватися, головне – дочекатися осені,
    Жовтого листя, спокою, щоб можна було знаходити на землі
    Яблука, теплі і втомлені, як улюблена жінка,
    Кохатися з кимось, швидко дихати, уявляючи постійно тебе –
    Це найкраще, що в мене є.
+ Ответить в теме
Страница 29 из 40

Теги для этой темы