Грошова допомога постраждалим у війні!
Магазин спортивного харчування Strong Life
Дерево благодарностей403Благодарности
+ Ответить в теме
Страница 23 из 39
Показано с 221 по 230 из 385.
  1. #221
    Offline
    Зануда

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    О.Е. Мандельштам

    Куда как страшно нам с тобой,
    Товарищ большеротый мой!

    Ох, как крошится наш табак,
    Щелкунчик, дружок, дурак!

    А мог бы жизнь просвистать скворцом,
    Заесть ореховым пирогом...

    Да, видно, нельзя никак.

  2. #222
    Частий гість

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Майбутньому солдату…

    Сьогодні ти ідеш один –
    В сувору дійсність нецивільного життя…
    Армійські будні –
    Це тобі не танці в «Люксі» до упадку .
    Там – дисципліна , стрій ,нелегке майбуття,
    А як наряд – не спиш вночі до самого світанку.
    ***
    Навчання ,стройова нудота ,марш-кидки ,
    Підйом о шостій ,майже лисий череп…
    Це жде тебе не так вже мало днів:
    Такий вже твій, як чоловіка, вищий жереб.
    ***
    Проте ось так зростають мужики…
    Служити треба, щоб народ свій захищати!
    І чим влучніше будеш ти стріляти ,-
    Тим спокійніше мають спати дітлахи!
    ***
    Так ти служи, солдат, Народу та Державі!
    Не осором чесних своїх батьків.
    Вони ж ніколи не шукали слави,
    Але свій борг завжди свято блюли.
  3. #223
    Sky
    Offline
    Небо в твоїх очах ©

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Ліна Костенко

    "Старесенька іде по тій дорозі..."

    Старесенька іде по тій дорозі. Як завжди. Як недавно. Як давно. Спинилася. Болять у неї нозі. Було здров'я, де тепер воно? І знов іде... Зникає за деревами... Світанок стежку снігом притрусив. Куди ж ти йдеш? Я жду тебе. Даремно. Горить ліхтар, ніхто не погасив.

    Моя бабусю, старша моя мамо! Хоч слід, хоч тінь, хоч образ свій залиш! Якими я скажу тобі словами, що ти в мені повік не одболиш! Земля без тебе ні стебла не вродить, і молоді ума не добіжать. Куди ж ти йдеш? Твоя наливка бродить, і насіння у вузликах лежать.

    Ну, космос, ну, комп'ютер, нуклеїни. А ті казки, те слово, ті сади, і так по крихті, крихті Україна -іде з тобою, Боже мій, куди?!

    Хоч озирнись! Побудь іще хоч трішки! Вже й час є в тебе, пізно, але є ж. Зверни додому з білої доріжки. Ось наш поріг, хіба не впізнаєш?

    Ти не заходиш. Кажуть, що ти вмерла. Тоді був травень, а тепер зима. Зайшла б, чи що, хоч сльози мені втерла. А то пішла, й нема тебе, й нема...

    Старесенька, іде чиясь бабуся, і навіть хтозна, як її ім'я. А я дивлюся у вікно, дивлюся, щоб думати, що, може, то моя.
  4. #224
    Offline
    Пророк

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Дмитро Козуленко


    В тот момент когда я вас увидел,
    Я навек позабыл все слова
    ..... .......... .. ...... ...........,
    .., . .......... ......... .. .....!

    ......., .......... ....... ... .....
    . ... ....... ... ....... ....... ....?
    ....., ......... ..., ............ ..
    ........ ..... .... ........ ..
  5. #225
    Offline
    Пророк

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Ты - морячка, а я - нарк
    Ты - рыбачка, а я - нарк
    Ты на суше, я упорот
    Карты, зебра, лесопарк!
  6. #226
    Offline
    2.0

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Час мовчати. Час забувати дороги.
    Торувати стежки.
    Захлинатись повітрям.
    Безпорадно
    тримати на прив’язі голос,
    і дізнатись,
    як тяжко палити мости.
  7. #227
    Offline
    Частий гість

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Вірш з творчості Богдана Скаврона:

    листя птахами невмілими
    падає з криком і матами
    у відчай і трохи в екстаз
    осінь танцює вікнами
    осінь танцює автами
    осінь танцює джаз
    зітхаєш літами і літами
    втіхами втомами втратами
    може останній вже раз
    осінь танцює вікнами
    осінь танцює автами
    осінь танцює джаз
  8. #228
    Offline
    2.0

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Діоген

    Не брата шукаю по крові,
    а світлий дух пізнання
    пошли мені Боже іншого
    щоб ішов з ліхтарем як я
    у натовпі, сиві блискавки
    не усміхнених насторож
    Пошли Боже світла кожному
    Щоб ішов з ліхтарем також
    Голгофи чекають вибраних,
    натовп - крові жада
    На вогнищах палять істину,
    але вона вічно жива
    Зірка сяє оновлена
    хоч сивий дороговказ
    Так мало нас з ліхтарями
    Не убивайте нас!
    Нас мало, ми упосліджені
    та за нами незмірний час
    Ми ваші діти! Отямтеся!
    Не убивайте нас!
    І не вік і не стать, ліхтар лише
    Погляд у майбуття
    Пошли мені Боже іншого,
    щоб ішов з ліхтарем як я
    (с) Юрко Покальчук
  9. #229
    Offline
    Пророк

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Малкович Іван - ІЗ ЯНГОЛОМ НА ПЛЕЧІ

    Краєм світу, уночі,
    При Господній при свічі
    Хтось бреде собі самотньо
    Із янголом на плечі.

    Йде в ніде, в невороття,
    Йде лелійно, як дитя,
    І жене його у спину
    Сірий маятник життя, –

    Щоб не вештав уночі
    При Господній при свічі,
    Щоб по світі не тинявся
    Із янголом на плечі.

    Віє вітер вировий,
    Виє Ірод моровий,
    Маятник все дужче буха,
    Стогне янгол ледь живий...

    А він йде і йде, хоча
    Вже й не дихає свіча,
    Лиш вуста дрижать гарячі:
    "Янголе, не впадь з плеча."
  10. #230
    Offline
    Новачок

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Когда я вернусь
    Александр Галич

    Когда я вернусь - ты не смейся, - когда я вернусь,
    Когда пробегу, не касаясь земли, по февральскому снегу,
    По еле заметному следу к теплу и ночлегу,
    И, вздрогнув от счастья, на птичий твой зов оглянусь,
    Когда я вернусь, о, когда я вернусь...

    Послушай, послушай - не смейся, - когда я вернусь,
    И прямо с вокзал, разделавшись круто с таможней,
    И прямо с вокзала в кромешный, ничтожный, раешный
    Ворвусь в этот город, которым казнюсь и клянусь,
    Когда я вернусь, о, когда я вернусь...

    Когда я вернусь, я пойду в тот единственный дом,
    Где с куполом синим не властно соперничать небо,
    И ладана запах, как запах приютского хлеба,
    Ударит меня и заплещется в сердце моем...
    Когда я вернусь... О, когда я вернусь...

    Когда я вернусь, засвистят в феврале соловьи
    Тот старый мотив, тот давнишний, забытый, запетый,
    И я упаду, побежденный своею победой,
    И ткнусь головою, как в пристань, в колени твои,
    Когда я вернусь... А когда я вернусь?
+ Ответить в теме
Страница 23 из 39

Теги для этой темы