Грошова допомога постраждалим у війні!
Магазин спортивного харчування Strong Life
Дерево благодарностей403Благодарности
+ Ответить в теме
Страница 2 из 39
Показано с 11 по 20 из 385.
  1. #11
    Offline
    модератор

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    KREC и Смоки Мо - Ольга
    Незаменимых нет, незаменимых нет!..

  2. #12
    Offline
    Постійний відвідувач

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Есть только те - кого мы незаменим...
  3. #13
    Offline
    Добрий модер ))

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Мене найбільш дратує,
    що коли
    Ірландська республіканська армія
    бомбить супермаркети в Ольстері
    й бензозаправки
    в Дубліні,
    і шанси республіканців при цьому далі лишаються примарними,
    а сама ідея автономії
    виглядає
    як надумана,

    в той час, коли кращі сини і кращі доньки Ірландії
    опускають державних службовців,
    можна сказати,
    просто під британським прапором,
    більшість моїх друзів
    сидять
    на мінімальній
    зарплаті,
    або взагалі співпрацюють із злочинним держапаратом.

    І коли відчайдушні ірландські докери вистрілюють останні набої,
    протестуючи проти дня народження королеви-мами,
    шахтарі Краматорська хуячать
    по дві норми
    в забої,
    а селяни Полтавщини зустрічають сонце
    над колгоспними ланами.

    Злочинність системи із усім її апаратом
    полягає в тому, що за спротив,
    який виявлятись може по-різному,
    тебе спочатку впевнено ставлять раком,
    а потім намагаються переконати,
    що це наслідки
    виробничого
    травматизму.

    Більшість моїх друзів, які працюють по найму,
    насправді є профнепридатними,
    як більшість населення в цій країні.
    Ось вони і працюють на державу,
    і коли їх посилають на ***,
    вони навіть не можуть щось заперечити на юридичному рівні,

    тому що тільки
    солідарність трудящих
    дозволяє не мати страху
    перед роботодавцем - просто не мати його в своєму активі.
    І коли роботодавець посилає тебе, скажімо, на ***,
    ти можеш йому сказати
    пішов ти сам на ***
    і зберегти при цьому
    робочу атмосферу у колективі.

    І коли роботодавець захоче тебе випхати за незалежні погляди,
    мовляв - щоби я
    більше не бачив
    в цеху цього педераста,
    єдиний хто влаштує тобі належні проводи -
    це твій персональний раста!

    Раста відстоює твої інтереси, коли ти вистоюєш за соціалом,
    раста виводить тебе з депресії разом із усім твоїм потенціалом,
    разом із усім твоїм чорним налом, це раста дає тобі шанс піднятися,
    шанс догнатися і стати на ноги, раста кличе тебе об’єднатися.
    Кредити, які ти ніколи не виплатиш - це твій раста!
    Бізнес, із яким ти ніколи не вимутиш - це твій раста!
    Раста - це дитячі садки і соціальні програми для єврейської еміграції,
    Раста - це можливість не працювати
    за рахунок справедливого перерозподілу праці.
    Це свобода совісті, яку отримуєш із легалізацією проституції.
    Раста - це те, що вносять пакетом разом зі змінами до конституції.

    Одним словом, життя - це така конструкція
    з місяцем із одного боку і сонцем із іншого,
    і доки крутиться сонце, і доки місяць крутиться,
    ти завжди знаходишся в центрі всього цього переміщення.

    І фішка не в тому, що утиски чи погрози,
    а в тім, що душа сама знає де небезпека,
    і взимку вона болить, тому що морози,
    а влітку - тому що спека.

    Сергій Жадан
  4. #14
    Offline
    ТАК!

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Кротик виорав городик,
    Їжачок скосив траву,
    Білка груші носить з гілки -
    Так на дачі я живу.
    Дятлик длубає горішки,
    На даху вмостився кіт,
    У льоху гуляють мишки,
    Цуцик сів біля воріт.
    Задзижчало на горищі -
    Рій осиний прилетів.
    На шовковиці і вишні
    Горобець сім’ю привів.
    Скочив півник на ворітця,
    Закричав: “Ку-ку-рі-ку!”
    По доріжці б’ють копитця –
    Ходить цапик у садку.
    Он лелека чистить грядку,
    Кури пораються теж.
    Я спитаю для порядку:
    Хто живе тут, врешті-решт?
  5. #15
    Odo
    Offline
    -

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Чимось зачепило...

    Під час антракту

    Хлипко мені і холодно, мій П`єро,
    Пальці мої розучились держати перо,
    А ляпаси б`ю, аж лунко.
    Ролі, мій любий, ці ролі сильніш за все,
    Вічний пастух не овець, а себе пасе,
    Не прагнучи порятунку.

    Довічний блазень, загнаний у кут,
    Вже звично молить, впавши на коліна,
    Про першу милість на своїм віку.
    Вистава йде. І вічна Коломбіна
    З розмаху б`є підставлену щоку.

    Дивися, мій любий, на жала моїх шпичаків –
    Мальвіна щось, мабуть, наплутала: лапа Азора,
    Проштрикнута наскрізь, лишає криваві узори
    Не тільки на сцені, під соло захриплих смичків.

    І тільки одне - жалюгідний коханий васале -
    Несе поза сценою пам`ятю вічних агоній
    Відбиток принижень і сміху, як обрис долоні,
    Обличчя твоє бліде.
    Я б руку собі відрубала!...
    …Вистава іде.

    Вірлена, 17.08.2007 року
  6. #16
    Offline
    Здібна учениця

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Він байдуже потис її руку
    І не чув її милих докорів
    І так довго стогнали по бруку
    Перестуки її підборів

    І стояв він тупий, плечистий
    І байдужий, немов колода
    І здалося, на ціле місто
    Заридала вона на сходах
  7. #17
    Odo
    Offline
    -

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Там де вечір гасить вогні заперечень

    Відкрито ноги несуть засмагу
    Танцюють джагу де рампи вулиць
    Від кабаку до універмагу
    Ліхтарні хмари комах запнулись

    І вечір літній в бокалі пива
    Малює обриси візитерів
    Пусті їх посмішки трохи криво
    Пасуть у сутінках сутинерів

    Паркети скверів чекають балу
    Дрімають лави деревобриві
    І муха плавати вчиться в’яло
    На дні бокалу в п’янкому пиві...

    З.Іренка, 21.08.2007 року
  8. #18
    Odo
    Offline
    -

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    <...>
    Капрале, ви слово забрали й поклали в кишеню
    І так вигравали війну не одну ви напевно
    Що ж, вам неприємно персоною бути нон-грата
    Щоб вміти судити ще бажано вміти прощати...

    © aries
  9. #19
    Odo
    Offline
    -

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Не спи.
    Це острів останній,
    Лишилися тільки ми.
    На сході - Тундра,
    На заході - Пуста,
    На півдні - Сахара,
    На півночі - лід.
    А море піднялось під вікна і каже: "привіт!"
    А Ной у твоєму сні опускає з ковчега трап.
    Wake up.

    © otar
  10. #20
    Offline
    Здібна учениця

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Терпи, терпи - терпець тебе шліфує,
    Сталить твій дух - тож і терпи, терпи.
    Ніхто тебе з недолі не врятує,
    ніхто не зіб'є з власної тропи.
    На ній і стій, і стій - допоки скону,
    допоки світу й сонця - стій і стій.
    Хай шлях - до раю, пекла чи полону -
    усе пройти і винести зумій.
    Торуй свій шлях - той, що твоїм назвався,
    той, що обрав тебе навіки-вік.
    До нього змалку ти заповідався
    до нього сам Господь тебе прирік.

    В.Стус
+ Ответить в теме
Страница 2 из 39

Теги для этой темы