Грошова допомога постраждалим у війні!
Магазин спортивного харчування Strong Life
Дерево благодарностей403Благодарности
+ Ответить в теме
Страница 15 из 39
Показано с 141 по 150 из 385.
  1. #141
    Offline
    ФЕЯ :)

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Разлука - это женщина, которой
    Шаги непоправимо тяжелы,
    И шаль на плечи дымом невесомым,
    И руки шёлка серого полны.
    В её глазах, чернейших от печали
    Есть столько неразгаданной любви!
    Неведомою дымкой под глазами
    Бессонниц тени лёгкие легли.
    Её слова печальней листопада.
    До пола черный пепел в волосах.
    Разлука - это женщина, чьим взглядом
    Так переполнены сейчас мои глаза

  2. #142
    Offline
    ФЕЯ :)

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Рождается внезапно летний дождь
    Мрачнеет небо, тучами взметнувшись.
    И ты, внимая небу, жадно ждешь,
    Когда он зазвенит, листвы коснувшись.

    Лаская слух мелодией грозы,
    И свежестью воздушной омывая,
    Он спрячется в извилинах лозы,
    Которая зардеет, оживая.

    Он лепестки поникшие цветов
    Заставит встрепенуться и открыться.
    Как часто не хватает людям слов,
    Чтобы друг другу в чувствах объясниться.

    Ладонь свою подставлю я ему
    Хрустальных брызг насыплет мне он россыпью...
    Ах, летний дождь... Скажи мне, почему
    Тебя я вспоминаю рыжей осенью?
  3. #143
    Offline
    Постійний відвідувач

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Ось натрапив у мережі, гарно так. Авторка підписалася Любавою.

    Я тільки що прийшла. І хочу показати на ваш розсуд декілька своїх віршів. Живу я на далекому сході України. В Луганські області. Там де зустрічається дві країни- Україна та Россія. Там де для всієї України найпершим своїм променем сходить сонце.
    ХОЧУ ЖУРАВЛЯ...

    Це було по осені, що вмивалась росами,
    Якось я побачила в небі журавля.
    В мерехтінні синьому, зовсім не осінньому,
    Наче сніг незайманий, красень той кружляв.

    І розкрились рученьки, захлинулось серденько:
    - Господи, мій Боженьку, зжалься звідтіля.
    Посварившись з розумом, стрепенулись устоньки:
    Закричали , плачучи:- Хочу журавля!

    Чи то,Бог послухався, небо прихиляючи,
    Може блискавиця, впала, як стріла…
    Як того хотілося, як того бажалося,
    Серцем доторкнулася до цього крила.

    І любов навіки та, розіпнула серденько,
    Обпалила душу всю, серце обпекла.
    Пелюстки трояндові в річці вже далеченько,
    І нема у па”мяті вже того тепла.

    Облітають літечка, як листки по осені,
    Рани вже загоїти, наче я змогла.
    Та буває серденько, розум не питаючи,
    Спалахне веселкою:- А любов була!
  4. #144
    Offline
    Постійний відвідувач

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Ґершвін

    Сонце щоранку сходить
    де кришталеві сходи
    круто ведуть до Раю.
    Там невимовний спокій
    ані шелесне! – доки
    дядечко Ґершвін грає.

    Там індіанка_Осінь
    під блідолицю косить –
    завше: і до, і після.
    Там не мені – Петрові,
    наче калюжа крові,
    сохне на сходах пісня.

    Блюзові зграї звуків
    кидають гнізда_руки
    і дефлорують мозок.
    Ти – золота дитина,
    в міру свята й невинна,
    я – архетип Ломброзо.

    Версифікатор збочень
    до животів дівочих,
    до віршування в риму.
    Все що мене займає –
    що у житті зима є,
    хай до пори й незримо.

    Цвяхом забита думка:
    я чорно_білий Умка –
    всюди сліди лишаю,
    кинутий – ким і нащо –
    майже напризволяще
    в світі... А ще ж душа є!

    Це марнотратство теми
    зводить до "хто ми й де ми"
    у не моїй love_story.
    За вірогідність Раю
    Ґершвін і нам заграє –
    наші палати поряд.

    Вже не мої й Стожари!
    Тіло тремтить від жару –
    сонце зайшло під шкіру.
    У гамівній сорочці,
    з Леніним в кожнім оці
    спить не_забитий_Кіров.

    День за горами судний,
    сплять санітари й судна,
    спить подорожник_Герцен.
    В нашій гамівні тихо.
    Навіть якби я й дихав,
    чув би дівоче серце.


    до N

    1.
    у цього снігу дивний післясмак:
    небесна манна млосного дурману.

    бог_наркоман ростив зірковий мак,
    а бог_нарколог зрікся наркомана.

    між лівих ребер - кинуте гніздо.
    тендітна пташка моститься в Європі.

    я уві сні щасливий - як ніхто,
    коли навспак тече Чумацький Опій.

    у цих обставин тисячі причин:
    ярмо потенцій, паливо відносин.

    я із отих "продвинутих мужчин",
    що з виду жлоб, а сам кохає осінь.

    я жив отут! мене від цього пре!
    я мав жінок! я їздив з другом в Ессен!

    я крапка в грудях, в датах я - тире,
    як тільки Він підніме сміт_і_вессон.

    і справа тут не в праві чи вині,
    не в новизні римованих сентенцій -

    коли у небо хочеться мені,
    Господь тебе притримує на денці.


    2.
    відстань між нами в тисячу років
    щоночі меншає на кілька кроків.

    тебе, алогічну законам божим,
    вкладаю у вірші й завчаю кожен.

    а потім нервуюсь, неначе звір я,
    впівголоса вию на всі сузір'я.

    і все це де-факто, бо я де-юре,
    а з неба сміється гагарін юра.

    Сергій Татчин
  5. #145
    Offline
    2.0

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Qualcuno, айм соррі за оффтоп, вірш про журавля очєнь неоднозначний. особливо назва
    до пари вам вірша ) про журавля від Журавля )

    OT VINTA

    "Гайда за журавлем!"
    В руках синиця,кажуть у народі,
    Це краще, ніж у небі журавель.
    Отак і треба жить,
    Одну свою зловить,
    Тримати тихесенько радіть.
    Та час прийде, і ця маленька птиця
    Для тебе стане нудним тягарем.
    Тож, друже, не вагайся,
    Пусти свою синицю на волю
    І гайда за журавлем!!!

    Шурупом досконалої системи
    Без права щось змінити все життя.
    Хіба що боротьба за худобині права,
    Харчі і комфортабельність ярма.

    Боргами щедро повниться скарбниця,
    І що ж тобі втрачати, крім проблем.
    Тож, друже, не вагайся,
    Пусти свою синицю на волю
    І гайда за журавлем!!!

    А твоя кар`єра виперла за хмари.
    Куди вже далі.Де межа бажань?
    Дивись, у тебе є джакузі і біде,
    Паркан, фонтан і все це золоте

    Чому ж тобі спокійно не сидиться
    В маєтку, що гарніший за Едем.
    Я знаю в чому справа.
    Пусти свою синицю на волю
    І гайда за журавлем!!!

    Фрегати флібуст`єрів, пілігримів
    Розсохнуться на березі нудьги.
    То ж поки дмуть вітри
    У напрямку мети,
    Вітрила піднімай!!!
    Штурвал крути!!!
    Сидіти і чекати не годиться,
    Бо так ніколи щастя не знайдем.
    Прощаймося з баластом,
    Пусти свою синицю на волю
    І гайда за журавлем!!!
  6. #146
    Offline
    Постійний відвідувач

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Офтоп:
    Ответ Сообщение от nickeler Посмотреть сообщение
    Qualcuno, айм соррі за оффтоп, вірш про журавля очєнь неоднозначний. особливо назва до пари вам вірша ) про журавля від Журавля )


    Офтоп:
    Щось я з того геть нічого не зрозумів... мо' ще не прокинувся, піду поставлю каву

    UPD. Озброєний кавою заліз у пошук. Журавель. Юрко. Тепер зрозуміло
  7. #147
    Offline
    2.0

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Офтоп:
    Qualcuno, вірш про журавля, від автора Юрія Журавля. і в контекті тепер прочитайте назву "Хочу журавля" ))) просто повеселило )
  8. #148
    Offline
    Постійний відвідувач

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Ответ Сообщение от nickeler Посмотреть сообщение
    Офтоп:
    Qualcuno, вірш про журавля, від автора Юрія Журавля. і в контекті тепер прочитайте назву "Хочу журавля" ))) просто повеселило )
    Офтоп:
    Та от саме уточнював у попередньому дописі
  9. #149
    Offline
    Постійний відвідувач

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Тоді ж поет не звався ще «холуєм»
    І за пайок не продавав свій хист.

    Юрій Клен, "Прокляті роки".
  10. #150
    Offline
    Частий гість

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Она материлась довольно редко,
    Она извинялась, звоня мне ночью,
    Любила тонкие сигаретки,
    Меня любила. Наверно - очень.
    Она под дождь уходила утром.
    Без поцелуев, без звона чашек,
    Она считала, что это - мудро
    При отношениях дурацких наших.
    Она считала меня уродом:
    "Тебе бы в цирке смешить дебилов".
    Она встречалась со мной три года.
    А может быть, это четыре было?
    Она всегда приносила виски
    И треугольник рокфорный сыра,
    А вдруг вчера принесла сосиски
    И, почему-то, пакет кефира.
    Она сказала, что "так не может,
    Кефир - домой, и сосиски - мужу",
    Что "как же всё надоело, боже!
    И он мне нужен, и ты мне нужен!"
    Она впервые со мной простилась,
    Она сосиски забрать забыла.
    Такси по сонной Москве катилось.
    А может, это в Нью-Йорке было
+ Ответить в теме
Страница 15 из 39

Теги для этой темы