ЗАПРОШУЄМО ВСІХ НА 10-РІЧЧЯ ПОЛТАВА ФОРУМУ!!!
Дерево благодарностей351Благодарности
+ Ответить в теме
Страница 14 из 33
Показано с 131 по 140 из 327.
  1. #131
    Offline
    Здібна учениця

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Хочется женщину тихую, добрую.
    Не из таких, что становятся коброю.
    А из таких, в ком ни грамма двуличия
    и что заботливы до неприличия.
    Чтоб и опрятна была, и красавица,
    Знала, во сколько футбол начинается,
    Шила, стирала, готовила здорово
    И ненавидела Фила Киркорова.
    Хочется женщину. Ужас, как хочется -
    чтоб два в одном-повариха с уборщицей.
    С ведрами шастала, только не по воду-
    пиво чтоб в дом по малейшему поводу.
    Чтобы ворчанье ей было неведомо,
    Муж приказал, и тот час же все сделано.
    Ну а в постели- огонь и безумие,
    некая помесь Катрин и Везувия.
    Хочется женщину... кровь чтоб не портила...
    Ай! Что за мода бить скалкой по морде-то?
    Щас пол домою, схожу в магазины я.
    Все постираю. Не гавкай... Любимая..

  2. #132
    Offline
    Постійний відвідувач

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Еще одна измятая постель.
    Горячим душем – горечи не смыть!
    Твой sms: «Смотри – у нас метель…»
    И мой ответ: «Мне зиму полюбить?..»

    Ты мне не муж – свободы терпкий вкус.
    Ты – далеко, ничто не обещай!
    А ночь с другим – проверка боли-чувств,
    И вывод злой: и этот – не причал…

    Предать себя. Другому отдавать
    Тепло свое. Хотела так – тебе!
    Ты – далеко. Я научусь не ждать
    И вкусом виски выжечь вкус потерь…
  3. #133
    Offline
    ФЕЯ :)

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Аккорд. Движенье рук. Твой взгляд.
    Зал опустел. А мы танцуем.
    Мы на паркете жизнь рисуем,
    Рискуя каждый день подряд.

    Нам аплодировать не станут.
    И зная это наперёд,
    Мы продолжаем. Поворот...
    Любить сердца не перестанут!

    А помнишь наши пируэты?
    За шагом шаг, во тьме глухой
    С тобою я, а ты со мной
    Тянулись к свету силуэты...

    Сквозь дни разлук, немую боль
    Мы сложный танец танцевали.
    Дошли до солнца и устали...
    Неся к нему свою любовь.

    Одна у зеркала кружилась,
    Казалось мне, что я парю!
    И с отраженьем говорю...
    И с миром новым подружилась.

    А в этом мире я одна.
    И жизнь свою в стихах рисую.
    И с одиночеством танцую
    Без музыки. Здесь тишина.
  4. #134
    Offline
    Частий гість

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Милая, не бойся, я не груб.
    Я не стал развратнее вдали.
    Дай коснуться запылавших губ,
    Дай прижаться к девичьей груди.
    Я пришел к тебе издалека,
    Я мечтал назвать тебя своей.
    Ты моя, и пусть твоя рука
    Навсегда останется в моей.
    Глупая, не плачь, не упрекай,
    Не пытайся оттолкнуть меня.
    Ты же знаешь, я не негодяй.
    Я мужчина, я хочу тебя.
    Я люблю. И ты должна понять -
    Это жизнь, потом или сейчас
    Ты себя обязана отдать.
    Это будет с каждою из вас.
    Девочка, ну что же ты молчишь?
    Почему не подымаешь глаз?
    Ты ведь хочешь, ты ведь вся дрожишь.
    Мы ведь оба ждали этот час.
    Он пришел. Отбрось ненужный страх.
    Юность в жизни только раз дана.
    Будь послушна на моих руках,
    Дай раздеть - одежда не нужна.
    В первый раз раздета не для сна.
    Ты молчишь, не в силах отказать.
    Милая, ну что тебе сказать?
    Ты прекрасна, как сама весна.
    Мы сейчас с тобою как во сне....
    Мы с тобой надолго, навсегда
    Ты прижалась, отдаваясь мне.
    Это счастье. Ты согласна? Да?
    Есенин.
  5. #135
    Online
    Пророк

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Що вона потім робила, куди пішла,
    з хусткою в рукаві й каблучкою на мізинці,
    коли її темне вікно роз’їдала імла,
    як іржа роз’їдає старі есмінці?

    Курила бельгійський тютюн,
    міцніший, ніж зазвичай.
    Сварилася з поліцейськими – п’яна і грізна.
    Любила сухе вино, пила у фаст-фудах чай –
    індійський, мов океан,
    чорний, як власна білизна.

    Й пила за те, що ніхто не зможе її знайти,
    за те, що проймається спокоєм
    душі золота матерія.
    Лежала на теплому спальнику –
    оголена, мов дроти,
    тиха, наче вода, сонна, ніби артерія.

    Що по ній залишилось? Якісь борги,
    які я поволі сплачував, книги і мапи,
    якісь випадкові друзі, якісь вороги,
    яких я насправді не знав,
    хоч насправді мав би.

    Лишилися речі в її шухляді, ніби в журбі,
    календарик із її місячними,
    щоби я не міг помилитись.
    Лишилась бритва, яку я врешті забрав собі,
    і завжди різав обличчя,
    намагаючись поголитись.

    Сергій Жадан
  6. #136
    Offline
    Частий гість

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    -Ты стала слишком сентиментальна,кошка
    -Плохо?
    -Не хорошо
    Отвернулся Подумал немножко
    -А ты хотел,чтоб прошло?
    -Что тебя так трясёт?
    -Не знаю Валерьянки бы Малость Две ложки
    Улыбнулся
    -Прости
    -Прощаю
    Да,ты слабая Слабая,кошка
  7. #137
    Новачок

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    БОРИСЬ!
    Щомиті підіймаюсь духом ввись
    Над тими, хто у власному безсиллі,
    Зневірившись, шматує власні жили,
    Забувши життєствердний клич "Борись!".

    Здіймаюся над тими, хто ніяк
    Не випростає вгнуту в землю спину,
    Хто зір свій не підводить в небо синє
    І волю не стискає у кулак.

    Здіймаюся над тими, хто увесь
    Себе віддав в заручники облуди,
    Хто не по правді ближнього засудить,
    Забувши, що таке сумління й честь.

    Здіймаюся над тими, хто завжди
    Від зрад й лукавства має насолоду,
    Кому і доля власного народу
    Байдужа є у час лихих годин.

    Та скільки зможу - крильми затулю
    Я ближнього від скверни цього світу,
    Впиратимуся злу несамовито
    Й навік себе до Правди прикую.

    Ріка терпінь нехай мене несе,
    Хай на вустах - солоний присмак тУги...
    Я вірю в те, що доля шанс удруге
    Мені на щастя дасть, по при усе!

    Здіймаюся над світом й не боюсь,
    Що сил мені не вистачить для лету,
    Що світ мене не визнає Поетом,
    Що впавши вниз колись я розіб'юсь!
    Наталія Крісман

    НЕЗБАГНЕННІСТЬ
    Так часто світ сплітає у вінок
    Непоєднане – віру та зневіру,
    Життя яскраве – існування сіре,
    Бездумність і шалений вир думок.

    Сліпучий промінь тне небес блакить,
    На світло дня лягає темінь ночі
    І чорним круком дивиться нам в очі,
    Тамуючи за снами ненасить.

    Гірський струмок, напившись досхочу,
    Зринає враз стосильно й стоголосо
    І розриває плоть землі в покоси,
    Задобрюючи бога від дощу.

    І холод зим роз’ятрює вогонь
    Гарячих душ, залюблених у волю,
    І біль душі вчимось зціляти болем,
    А самоту – теплом своїх долонь.

    В безсиллі часто зроджується сила,
    Що вісь земну спроможна відхилить,
    І все життя у пам’яті злетить
    У мить одну, як смерть розправить крила…

    Незнані досі задуми Творця,
    І неосяжність світу незбагнена.
    Тече життя, мов кров по наших венах,
    Тече життя без спину, без кінця…
    Наталія Крісман
  8. #138
    Offline
    Постійний відвідувач

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Сіріли у сумерку півночі шатра,
    Застиг, мов у чорному безрусі, ліс,
    Лиш ясним промінням іскрилася ватра
    І сипала зорям привіт.

    Над ватрою постаті юні, хлоп'ячі,
    Заслухані в золото слів, що лились,
    Про славу минулу, про мрії гарячі,
    Про волю, що прийде колись.

    Заслухались кедри ґорґанської ночі,
    I гомін ішов по долинах, верхах,
    Горіли завзяттям юнацькiї очі,
    I сила родилась в серцях.

    Погасло багаття, горіли ще мрії,
    Кінчила свій лет заворожена ніч,
    Далеко на сходi багріли обрії,
    Воскреслій зiрницi устрiч.

  9. #139
    Пророк

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    дома пахнет пирогом с капустой,
    кот чужие лижет сапоги..
    этот дядя, что почти до люстры,
    будет кушать наши пироги?

    сгреб ручищами меня в охапку,
    и, "колючками" поцеловал..
    "что, Андрюха.. ты заждался папку?"
    мама шепчет тихо "не узнал"..

    шоколад упал - в одну ладошку,
    а в другую -лёг трофейный нож..
    "ты сегодня поиграй немножко,
    насовсем отдам - как подрастешь"..

    суета.. дверей не запирают..
    тетя Зина, баба Клава вслед,
    из " десятой", еле ковыляет,
    одноногий дед Митяй, сосед...

    вот беседе рюмки вторят звонко:
    "с возвращением", "с победой" пьют..
    я под стол сползаю, потихоньку
    среди ног свой проложив маршрут..

    тихо ткнусь в рукав чужой шинели,
    пахнет потом, пылью, табаком...
    неужели, это, в самом деле,
    папа, что мне вовсе не знаком?..

    и, запрятав под подушку ножик,
    в одеяло юркну с головой...
    "нет, он папой быть никак не может,
    папа - черный.. этот - весь седой"

    плачу... а под одеялом душно...
    вдруг, тот голос..хриплый и грудной..
    "Выходила на берег Катюша,
    На высокий берег на крутой."

    босиком, в трусах, забыв про тапки,
    щурясь лампам, забегаю в зал:
    и, к нему на шею, "папка! папка!!
    ты вернулся!!
    я тебя так ждал..."

    Скорпиошка(c)
  10. #140
    Offline
    Нервова, курррва

    Re: Вірші, що зачіпають душу...


    Знайшла на фейсі. Читати голосно!
    Пушкин:

    17 30 48

    ...140 10 01

    126 138

    140 3 501

    Маяковский:

    2 46 38 1

    116 14 20!

    15 14 21

    14 0 17

    Есенин:

    14 126 14

    132 17 43…

    16 42 511

    704 83
+ Ответить в теме
Страница 14 из 33

Теги для этой темы