Ответ Сообщение от Руда Посмотреть сообщение
Я вже погано пам"ятаю коментар М. І. Степаненка (одного з розробників альтернативного правопису, ректора педунівера) з цього приводу, проте там має місце історичне поплутання. Якщо спростити, то пояснення приблизно таке: звук, який у певних словах іншомовного походження (Афіна, афіни, ефір тощо) науковці читали наближено до ф, насправді читається наближено до т. Така помилкова вимова історично закріпилась, а тепер, так би мовити, повертаємось до витоків.
Коли не плутаю, то там справа у читанні давньогрецької літери тета, є дві різні традиції її вимови: східна як "ф" і західна як "т", коли точніше, то англійським "th". Наприклад, наше слово "бібліотека" є фонетично побудованим на західний взірець, за східним воно мало би читатися "вівліофека". Докладніше у тій статті ланку, на яку запостив у попередньому дописі.