Грошова допомога постраждалим у війні!
Магазин спортивного харчування Strong Life
Дерево благодарностей303Благодарности
+ Ответить в теме
Страница 99 из 137
Показано с 981 по 990 из 1370.
  1. #981
    Offline
    ри?

    Re: А люди, взагалі, читають?


    Olio, дай!!!!! Будь ласка

    Якщо сьогодні встигну, хочу Я.Вишневського Любовницу придбати)

  2. #982
    Offline
    Здібна учениця

    Re: А люди, взагалі, читають?


    laithemmer, шо дать?))) обидві?))
  3. #983
    Offline
    ри?

    Re: А люди, взагалі, читають?


    Olio, ну та ж тобі ж не жалко, да??? Я б теж тобі шось дала, аби було шо тобі цікаве))
  4. #984
    Offline
    Здібна учениця

    Re: А люди, взагалі, читають?


    та тю, звичайно не жалко))
  5. #985
    Offline
    Пророк

    Re: А люди, взагалі, читають?


    Випадково натрапила вгостях на книжку Галини Вдовиченко "Пів’яблука" в паперовому вигляді і одразу почала читати. Потім повернулася додому і скачала, бо непогана така. Хтось читало?
  6. #986
    Offline
    Пророк

    Re: А люди, взагалі, читають?


    Прочитала. Цікава книжка, залипатільна. Добре, шо дочитала, бо всі справи домашні стояли через чтиво.
    Читатиму далі мабуть знову її - "Тамдевін".

    Дочитала "Тамдевін" - цікава дуже книга! Про карпати, вовків, любов, сільсько-карпатський побут, Добромиль, замок Гербуртів,художників, бізнес у творчості, совість в творчому бізнесі, Львів, зраду, несподівану і неочікувану смерть того, хто не мав би помирати.

    До вовків стала відноситися інакше. Завжди ж вовк - це хуже нєкуда, всі гріхи вішаються на вовка. А тепер вовк - це лічность (може це вигадки, правда, але вже засіло). Зхотілося побувати в замку Гербуртів, подивилася фото - цікавий .

    Одразу ж почала шукати на карті Добромиль і в процесі залипла сильно, бо почала натрапляти на місця, де була у Львівській області, і виявила, шо є аж ТРИ села з назвою Муроване у Львівській області. На карті моїха пересувань було відмічене одне (перше, яке трапилося, про інші не знала), а тепер їх ще два і дуже хочеться вияснити, де саме я була. Поки що хз, як це зробити.

    Отак от - викликала книга купу прямих і побічних емоцій.
  7. #987
    Offline
    2.0

    Re: А люди, взагалі, читають?


    Они долго молчали, не меняя поз. Потом Отличник услышал, что Леля плачет, и поднял лицо. Его потрясло, что Леля одна делает то, что надо делать, – просто жалеет девочку. Леля глядела перед собой, а слезы бежали по ее щекам. Лицо Отличника вдруг скрутилось, горло задрожало, и в нем что то запрыгало, как шарик в свистке. И Отличник тоже заплакал, не успев даже перевести дыхания.
    Они плакали, но плакали не только потому, что та девочка разбилась. Они плакали, потому что чувствовали, как безмерно, беспредельно они счастливы, но все равно не понимают, откуда же столько горя, от которого они плачут. И они плакали о вечной обреченности человеческого рода, о том, что время идет против нашей воли, что мы неразрешимо одиноки, что мы расстанемся с друзьями и друзья предадут нас, а мы – их, что любовь все равно пройдет, что никогда мы не изведаем свободы, что мы слабы и ничего не понимаем в этом мире, что вечная красота не включает нас в свои пределы, что сбудутся или угаснут наши мечты, а дела окажутся ненужными, что мы появились на свет не по своей воле, проживем жизнь по воле истины, которая к нам безразлична, и не по своей воле уйдем, что нас мучит страх, что будущее от нас сокрыто, что в мире нет правды, а на небе нету бога, что морская вода солона, а земля несъедобна, что мы теряем всегда больше, чем находим, что кто то имеет власть над нами, хотя подлее нас во сто крат, что радость быстротечна, а боль не имеет конца, что нам никогда не увидеть всего на свете, что нам не суметь рассказать о себе все, что в полной тьме ничего не видно, а яркий свет слепит, что мы устали и никому до нас нет дела, что на нас лежит вина за чужое зло, а кто то все равно нас лучше, что мало тепла, что нет уже парусных кораблей и мы не умеем ездить на лошадях, что сны наши уже не те, что были в детстве, а у Богородицы такое грустное лицо, что рано или поздно мы все равно умрем и нас сожгут или закопают в землю.
    Це цитата з книги Алексея Иванова "Общага-на-Крови". Порадила її одна непересічна людина. Чесно кажучи я на даний момент підрозчарувалася в сучасній російській літературі. Навіть Пелевін притомив, таке враження, що тіки того шо він Пелевін він крутий. А тут ніби ті ж таки п"янки з ранку по ночі (ну шо ти поробиш, дійсно, така вона російська душа. до слова, в українській літературі герої бухають в рази менше і там вживання спиртного не є чимось самодостатнім, а більше контекстуальне). Так от, згадана книга дійсно достойна. Тре ще пошукати шось.
    А на разі в процесі Галина Пагутяк з її "Урізькою готикою". Недурно пише родичка Дракули )))

    kobieta, написати аффтару і спитати "прастітє, а кокой населений пункт, з трьох мною перерахованих, ви мали на увазі?"
    Бо он Дереш ясно який Шипот описував, та ж таки Пагутяк свій Уріж, і Нагуєвичі ті самі про які ще Франко писав. ну і те. де.
  8. #988
    Offline
    Пророк

    Re: А люди, взагалі, читають?


    Про Муроване ж в цій книзі вобще мова не йшла. То я в процесі пошуків Добромилю (Добромиля...) наткнулася на Муроване і почала думати про нього. Але я вже вияснила. Знайшла людей в неті, в яких я жила там 16 років тому :) і спитала.
  9. #989
    Offline
    Пророк

    Re: А люди, взагалі, читають?


    Почала тільки що читати "Сарабанда банди Сари" Лариси Денисенко.


    Взагалі-то шукала її книжку "Танці в масках", але якось не знайшла. а натрапила на цю.
    Може має хтось Танці в масках?
  10. #990
    Offline
    ри?

    Re: А люди, взагалі, читають?


    Так як Оліо поділилася книжками, і так як був вільний час, то прочиталося за два дні дві книжки.

    Книга Бориса Левандовського "Байки проти ночі" викликала змішані почуття. І на відміну від Оліо, мені сподобалася саме перша оповідка про Дощового чоловіка. Бо викликала СПОГАДИ. Дитячі спогади. Про дитсадок, про табори, про санаторії. Про наші розмови вночі, про страшилки, про Чорну руку і красне пятно)) Про Пікову даму і трупи в шифанєрах)) Про страхіття, що криються у тумані під час дощу (дада, ми теж таке розказували одне одному протягом довгих трьох місяців ОДС). Якось так написано цю оповідку в книжці, що воно все, всі спогади, стало мені перед очами ясно-ясно, хоча я була впевнена, що прочно забула наші дитячі розмови-балачки.

    Книга Артема Чеха - це дійсно шось:) На кожній сторінці нові приколи. А ще я помітила, що от наше покоління пам’ятає шось спільно так, наприклад монпансьє))))
    Уривок з твору в інтернеті не знайшла, тому вирішила обрати той, що сподобався мені:

    Гомосексуалізмом ми не займались, і ніщо до того не йшло.
    Найрозважливішим у цьому був Толян. Тоді йому було дев’ятнадцять, а його дівчині, якщо її так можна назвати, - сорок....Не знаю, можливо, суворість та перманентна депресія виникла у Толіка саме через неї, Михайлину Вікентіївну?
    Саме так звали цю жінку....
    Усе в них йшло нормально, якби не один нюанс. Цим нюансом був підданий республіки Туреччини Орхан, другий чоловік Михайлини Вікентіївни. Сказати, що він ревнував, я не можу, та, певно, і ніхто не зможе, однак у Орхана були свої принципи і свій резон повийобуватись. По-перше, той турок боявся за квартиру, в якій мешкав з Михайлиною, він же не знав, що Толік керується виключно романтичними почуттями і що йому абсолютно начхати на двокімнатну квартиру в центрі. По-друге, Орхана давила жаба, що його дружина обрала дев’ятнадцятирічного хлопця, а не його, волохатого мужика. Ні, це не була ревність. Його просто давила жаба.
    Іноді траплялися неприємності. Орхан телефонував Толіку і погрожував.
    - Ти, підор, - казав Орхан, - я тєбя спалю.
    - І як ти це зробиш? - відповідав Толян.
    - Я спалю твою маму.
    - Спробуй, - спокійно казав Толян, хоча особисто я був би трішки обережнішим.
    - Я спалю твою маму вмєстє с полотєнцамі! - кричав Орхан зі страшенним акцентом.
    Мама Толяна торгувала на ринку халатами та рушниками.
    - Я тєбя трахну, ти слишишь? Я трахну твою сестру.
    - Трахни, - казав Толян. Сестру йому було абсолютно не шкода.
    - Єщо раз ти єй позвоніш, Михайлині Вікентіївні тобто, я тєбя найду і спалю...
    Так було кожного тижня. Орхан укурювався в дрова, його навідували дивні фантазії, однією з яких, очевидно, була та, де він трахає палаючого Толіка, і Орхан під владою цих збочених фантазій починав казитися, погрожувати і знущатися з Михайлини Вікентіївни.....

    Одного разу мені довелося бути свідком і навіть брати сяку-таку участь в одній із сцен іншого боку приватного життя Толіка.
    У мене був день народження, і ми вітали мене з цим. Як годиться, випили, я отримував подарунки, хтось дзвонив і казав, чувак, як добре, що ти є, бажаю тобі міцного чоловічого здоров’я, там, успіху, грошей. Аж раптом подзвонили не мені, а Толіку.
    - Ало, - сказав Толік і вийшов до іншої кімнати. Його не було хвилин п’ять, і Віталя почав уже щось вигадувати, плести якусь нісенітницю, казати, все, пацани, Толік зараз кудись поїде, мабуть, до Михайлини Вікентіївни, хоча мені вже по фіг, тому що я нализався, як паршивий одінокій волк. Так і казав.
    - Пацани, - казав він, - я волк.
    І впав у кому. Андрюха у ній був уже з годину...
    Зайшов Толян...
    ...- Збирайся
    - Куди? - не зрозумів я.
    - Підстрахуєш мене. Турки мають відповісти і за вірменів, і за курдів.
    - Чувак, - кажу я, - а до завтра це відкласти ніяк не можна?
    - Не можна.
    - Але ж у мене день народження, чувак. І до чого тут курди?
    - А просто так. Одягайся, - сказав він, і я зрозумів, що мені нічого не залишається, як одягтися і робити те, що мені каже Толян.
    Твою мать, думаю, твою мать...
    - Може, ти, Толян, візьмеш з собою Віталіка? А? Толян? Візьми Віталіка. Толян, ну йоб ти, візьми Віталіка. У мене, як-не-як, день народження, у мене, бляха муха, свято. Мені, звичайно, не все одно, що у тебе якісь там проблеми, що тебе, можливо, сьогодні спалять, причому спалить якась каналія турецького штибу. Давай, Толян, бери Віталіка.
    Мені було не страшно йти з Толяном серед ночі, а просто було в падло. Мені було абсолютно по фіг, що мене також замочать....
    Отаке от))) Це маленький кусочок посеред "Анатомічного атласу" :)
+ Ответить в теме
Страница 99 из 137

Теги для этой темы

,

Просмотреть облакого тегов