Грошова допомога постраждалим у війні!
Магазин спортивного харчування Strong Life
Дерево благодарностей310Благодарности
+ Ответить в теме
Страница 94 из 139
Показано с 931 по 940 из 1384.
  1. #931
    Offline
    Пророк

    Re: А люди, взагалі, читають?


    Ответ Сообщение от laithemmer Посмотреть сообщение
    Оце ж відірвалася від чтива, щоб написати, як я переймаюся! Значить пише мені Кобіта, каже, читаю фентезі - а я собі думаю "Кобіта?! Фентезі?! Та це ж має бути взагалі видатна книжка!" - ну і сказала, мол не жаднічай. Потяглася ж до неї, хоч і ліниво було, забрала книжку, сіла - і всьооооооо! ЗАСМОКТАЛО! Лежу, читаю - а воно ж переживається за людину!! Ну прямо фізично аж якось, і думки такі "А оце якби я була на місці Сашки цієї? А це ж можливо ...навєрноє..." І далі ж читаю...
    І так швидко шось читається. Півтори годинки - а вже огого скільки подолано!
    Ага, ще ж. Книжка бібліотечна, тому її вже нікому не дістанеться :)

    І ще ж - Марина і Сергій Дяченки "Vita Nostra"
    Да! Книжка хароша! Хоч і дивно, шо потягло мене на фентезі....
    І шо цікаво - не це перша книга. Пару тижнів тому випадково натрапила на згадку про Макса Фрая і вирішила, шо треба ознайомитися з творчістю, раз в неті купа фан-клубів і сайтів, присвячених приготуванню камри(напій, описаний в серії книг про сера Макса).
    Вобщем... скачала.. а воно якось так ковтнулося. Оце вже й другу книгу про того Макса читаю. І Дяченки випадково попали під руку - паралельно їх читнула.
    Дяченків взяла читати тому, шо мама страшенно рекламувала і казала, шо це вобще!!!!!!!
    Дійсно таке.. - є, над чим задуматися.
    Взагалі ще ж читається паралельно з десяток книжок, але інші якось в’яло. На середині книги лежить закладка в "Парасолька на цей день", яку мені дала Чудне створіння. Хароша книжка, але не динамічна. Тому просувається по пару сторінок в день. Не вгониться за такими переживатільними, як оця дяченкова.
    Ше... недавно прочитала Франсуазу Саган "Рыбья кровь" - думатільне!

    Хочеться читнути її ... мабуть саме відоме творіння - «Здравствуй, грусть».
    Може в когось є?

  2. #932
    Offline
    змія болотяна ОЧКОва

    Re: А люди, взагалі, читають?


    Кобцю, є. Ти перша в неіснуючій очіріді))
  3. #933
    Offline
    ри?

    Re: А люди, взагалі, читають?


    kobieta, два дні тому дочитала "Віта ностра". Дуже спасіба тобі!!!!!
    Ну як я писала раніше - обалдєнна книжка!!!!! І кінець не підкачав. А задумка? Я ж оцінила!!! Ще ніде такого не зустрічала - молодці Дяченки. Це ж треба: дієслова, займенники, паролі, Мова...
    Таке переживатільне, при чому протягом всієї книги переживається!
    Сьогодні несу її Черешні, бо таке як вона на черзі - сама мені сказала, я ні при чому, єслі вдруг шо :)

    Зараз ретельніше прийнялася за Ірен Роздобудько "Зів'ялі квіти викидають", бо шось дві сторінки як почала ще тиждень тому, так і застрягло - ще не розплямкала, шо воно такоє...

    Хочеться почитати шо-небуть Януша Вишневського: ось гортала журнал і побачила його книжку - вже десь про нього читала, може навіть тут. Але ніяк не пригадаю - де і про що. Хто-небуть має? Нє?
  4. #934
    Offline
    Здібна учениця

    Re: А люди, взагалі, читають?


    Ответ Сообщение от kobieta Посмотреть сообщение
    Хоч і дивно, шо потягло мене на фентезі....
    для мене це і не дивно, а от для "недужелюбителів" пораджу книгу ОЛДІ "Богадельня", - читалася давно, але запам'яталися приємні враження.

    Ответ Сообщение от kobieta Посмотреть сообщение
    на згадку про Макса Фрая
    якраз читаю в мобільному варіанті)))
  5. #935
    Offline
    Пророк

    Re: А люди, взагалі, читають?


    Ответ Сообщение от laithemmer Посмотреть сообщение
    До речі. прочитала Аліни Сваровські роман в Березілі, що так люб’язно привіз Вікторіус. Непоганий. Хто наступний на черзі?
    Прочитала і я Аліну Савченко. Це не роман - шось менше.
    називається - "Дівчачий зошит".
    Аліна Савченко написала його в 18 або трохи раніше. Ну.. принаймні, надрукований цей зошит був, коли їй було 18.
    Шо тут скажеш... мабуть мені треба було його прочитати, коли мені було 18... хоча, Аліні тоді було 13, наскільки я розумію, і цього просто не було ще написано. Тому.. більш за все ми просто розминулися в часі і мені вже не пощастить зрозуміти те, що вона написала. Можливо пізніше, коли різниця в віці стане непомітною і вона напише шось ще... я прочитаю і мені сподобається.
    Мій вердикт - занадто дитячо-дівчаче.
  6. #936
    Offline
    Пророк

    Re: А люди, взагалі, читають?


    дуже дівчаче, з понтами і образами. але 1) беззахисне і 2) місцями влучне, майже афористичне.
  7. #937
    Offline
    Пророк

    Re: А люди, взагалі, читають?


    Ответ Сообщение от Victorious Посмотреть сообщение
    дуже дівчаче, з понтами і образами. але 1) беззахисне і 2) місцями влучне, майже афористичне.
    ммммм...
    Я от подумала: не так і давно були ті 18... може спробувати згадати, як воно і шо. Шо я відчувала, про шо мріяла, кого любила...
    Подумала...позгадувала...
    Вобщем.. не получилося віднайти в собі 18-річній хоч маленьку часточку того, шо писала вона(може я просто забула).
    А коли не знаходиш нічого знайомого... важко співчувати і співпереживати.
  8. #938
    Offline
    Пророк

    Re: А люди, взагалі, читають?


    ну ви ж зовсім інша, на щастя)
    у ней взагалі Полтава така, що в ній жити не хоцця.
  9. #939
    Offline
    ри?

    Re: А люди, взагалі, читають?


    Катоськи

    В тот день дедушка наконец-то вернулся из долгой командировки. Минька, порядком подросший и успевший подзабыть его, сразу на шею не кинулся, но уже через десять минут они носились по квартире - один изображал всадника, второй скакуна.

    Потом изучали подарки: рулили большим оранжевым снегокатом, листали красивую книжку о животных и растениях. Внук деловито комментировал картинки:

    - Эта киля (кот)...
    - А эта мишка (мышка) – зилеинький (белый) такой…
    - А эта пиндончик (помидор)…
    - А эта аук (огурец)…

    Потом собрались пить чай с гостинцами, но дед все никак не мог найти свою любимую кружку… И вообще, посуды в буфете явно стало меньше.
    Бабушке пришлось сдать Миньку:

    - Каждый божий день что-нибудь колотит. Вот и сегодня за обедом компотик выпил, а чашку об стену. Тарелку уж из рук не выпускала… Откуда у него эти гусарские замашки, не пойму. И ведь пока кушает – смирный такой, послушный. А если с ложки кормлю да со сказками, так совсем шелковым ребенок становится.

    Трехлетний Минька шкодливо улыбался деду. Сейчас посуда стояла вне зоны досягаемости, но по глазам явно читалось: только отвернитесь, уж я достану.

    - Да почему ж ты парню не купишь нормальную тарелку с кружкой-то?! И что за кормление с ложки в таком возрасте! Все, хватит ему дома с тобой сидеть. Завтра же пойду в детский сад договариваться о месте.

    - А сейчас одевайся, хлопчик. Прогуляемся – снегокат твой обновим, а заодно и по-мужски потолкуем, с глазу на глаз.

    Часа через два мужчины вернулись, и старший попросил накрывать к ужину.

    Бабушка, хлопотавшая на кухне, и не заметила, как внук самостоятельно разделся, оттащил свои валенки в гостинную и запихал их там под батарею. Как потом в ванной комнате сам закатал рукава свитерка, и сам вымыл руки с мылом и сам вытер их полотенцем.
    Увидела она свою кровиночку уже за столом, да так и обмерла…

    - Что ж ты с ребенком сделал-то, ирод?!

    Минька погладил себя по чисто выбритой голове и ответил за деда:

    - Катоськи (Котовский*).

    - А то, что он у тебя до сих пор ходил младенческим пухом покрытый, нормально? Забыла разве, что испокон веку детей после года наголо стригли? Ребенок - это тебе не игрушка…

    Дед поставил перед внуком только что купленные в хозяйственном алюминиевые миску и кружку:

    - Бей! На здоровье! Все равно не разобъешь!

    Внук на слово не поверил и пару раз шарахнул кружкой об стену. Осколочного взрыва не последовало…Проделал тоже самое с миской. И снова осечка.

    Может стоит взять на горло? - выдавить из себя слезу, пореветь, как раньше с бабушкой. Ну, когда чего-то очень хочется, но нельзя…
    Насупился, сосредоточился. Вот и первые капли показались в уголках глаз…
    Бабушкино сердце екнуло. Ну как вынести такое. Дитятко, кровиночка…
    Но сдержалась, не стала вмешиваться в воспитательный процесс…
    А дед строго посмотрел на внука и сказал:

    - Котовский, ну-ка принимайся за ужин. Зря, что ли, бабушка старалась.

    Слезы высохли разом – мужчины не плачут…
    Взял ложку в левую руку, правой еще разок погладил себя по лысине и лучезарно улыбнулся.

    - Катоськи.

    А кушать из новой миски оказалось даже вкуснее. Она же солдатская, настоящая. Так дедушка сказал…

    ***
    Через месяц, вернувшись первый раз из детского сада, Минька сообщил, что научился разговаривать «па-матилинскаму» и что у него, оказывается, «ицо» между ног «плилепино»…

    _____________________________________
    * - Григорий Иванович Котовский. Герой гражданской войны, советский военачальник. «Последний гайдук Бессарабии».
    Брился наголо.

    Алёна Подобед
  10. #940
    Sky
    Offline
    Небо в твоїх очах ©

    Re: А люди, взагалі, читають?


    laithemmer, величезне спасибі. Сам згадав своє дитинство, вже покійного дідуся. Він теж мене змалечку називав Котовським, бо до року волосся на голові майже не було. На постирижинах ледь-ледь зрізали трошки.
+ Ответить в теме
Страница 94 из 139

Теги для этой темы

,

Просмотреть облакого тегов