Грошова допомога постраждалим у війні!
Магазин спортивного харчування Strong Life
Дерево благодарностей303Благодарности
+ Ответить в теме
Страница 9 из 137
Показано с 81 по 90 из 1370.
  1. #81
    Odo
    Offline
    -

    Відповідь: Re: Відповідь: Ваші улюблені книги.


    Ответ Сообщение от kobieta
    чиє це? і хто автор малюнків?
    Автор - Дзвінка МАТІЯШ, це фрагмент з її твору "РЕКВІЄМ ДЛЯ ЛИСТОПАДУ", чиї малюнки, на жаль, не знаю. http://www.ii.lviv.ua/chetver/22/10.htm

  2. #82
    Odo
    Offline
    -

    Відповідь: Ваші улюблені книги.


    Ще з останнього прочитанного он-лайн: Діалоги Богів - Марина Соколян
  3. #83
    Offline
    модератор

    Re: Відповідь: Re: Відповідь: Ваші улюблені книги.


    Ответ Сообщение от Odo
    Автор - Дзвінка МАТІЯШ, це фрагмент з її твору "РЕКВІЄМ ДЛЯ ЛИСТОПАДУ", чиї малюнки, на жаль, не знаю. http://www.ii.lviv.ua/chetver/22/10.htm


    Полный текст
    http://file006.mylivepage.com/chunk6...ekwiem.rtf.zip
    Уже скачал, когда закончу с Любко Дереш "Поклоніння ящірці" буду читать...
  4. #84
    Odo
    Offline
    -

    Відповідь: Re: Відповідь: Re: Відповідь: Ваші улюблені книги.


    Ответ Сообщение от V00D00People
    Полный текст
    http://file006.mylivepage.com/chunk6...ekwiem.rtf.zip
    За ланку з текстом величезне дяки!!! Пішов читати!
    Ответ Сообщение от V00D00People
    Уже скачал, когда закончу с Любко Дереш "Поклоніння ящірці" буду читать...
    Цікаво буде почути Ваші відгуки про обидві книжки, та порівняння їх між собою, бо, як на мене вони дуже різні.
  5. #85
    Offline
    модератор

    Re: Відповідь: Re: Відповідь: Re: Відповідь: Ваші улюблені книги.


    Ответ Сообщение от Odo
    Цікаво буде почути Ваші відгуки про обидві книжки, та порівняння їх між собою, бо, як на мене вони дуже різні.
    Любко Дереш
    Поклоніння ящірці


    «Головний герой, що приїхав на канікули у маленьке західноукраїнське містечко, відверто розповідає історію стосунків, котрі привели до вбивства. Комплекси, страхи, сексуальні бажання, приховане і явне суперництво, музичні уподобання і стереотипи місцевої «моди» — усі мотиви, актуальні для світу підлітків, Дереш розгортає через аморальність, до якої ставиться без надмірної критики.»

    По перше хочу зауважити що читати мені дане творіння було досить важко… і важко не тому, що оповідання написано українською мовою, а саме із-за того що автор вплів у рідну мову якогось дурного «діГалекту» і велика частина всіх тих гуцульських, польських, німецьких і ще казна якого походження слів мені була просто незрозуміла :(

    З самого початку мені дуже сподобався головній герой-оповідач, імпонують мені люди які слухають «правильну» музику:) У книзі дуже багато посилань на усіляких відомих світових авторів, було приємно читати знайомі назви та прізвища.

    Цікава і сама тема твору – «війна» між металістами та гопниками. З першими я інколи себе асоціював а других ненавиджу мабуть не на багато менше ніж головній герой твору. Згадалась «Легенда о динозавре» Маргарити Пушкіної.

    А ще добру посмішку викликало … ну ось подібне:

    "Я би виріс, вивчився на інженера, орґанізував би Дитячий Хрестовий Похід на Москалів... Уяви собі – маленькі голодні дітки, мов ті янголятка, у кожного в руці по свічечці й фотоіконці Божої Матері, стоять під брамою Крємля, а тут я – у вишиванці, в однострої СС “Нахтіґаль”, на спині вишитий хрестиком Бандера, ходжу поміж діток і горланю “Розриту могилу”. А по ночах ми би розводили багаття зі знамен іновірців і співали би марш “Україна”
    Багато таких патріотичних ( чи як їх правильно назвати?) моментів, та вдалі висміювання отого «суржику» на якому пів Полтави розмовляє, додавали «родзинку» у текст.

    Кумедного у книзі вистачає. Я взагалі зацікавився цим чтивом коли натрапив в Інтернеті на оцей уривок :

    «Гладкий Хіппі розповів справді несамовиті речі. Про кумпанію, яка складалась із п’яти панків та двох панчих. Про те, як його прийняли у свій Панк Клюб. Про три незабутні дні у цій організації та про ружні цікавезні забави, якими вони протягом цього часу займались, як от: пили спирт ректифікат із каністри, принесеної верховним панком (при цьому кожен сам собі робив коктейль відповідної міцності, доливаючи в горнятко дистиляту); про гру “Марічка”, в якій береться трилітровий слоїк пива, передається по колу, при цьому пиво з нього випивають, а на місце випитого доливають еквівалентний об’єм горілки. Ціль гри: формулюванню не піддається. Стратегія: відсутня.
    Про скажену посвяту в цей Панк Клюб, під час якої треба не митися місяць (мінімум), не побоятися зняти місцеву курву Аньку, виграти її без засобів безпеки (Гладкий Хіппі вже був готовий пройти даний ритуал, але вчасно дізнався, що Аньці восени стукне п’ятдесят, а тіло її зморшкувате, немов турецькі жмакані спорткостюми).
    Про нібито заснований на теребовлянському кладовищі шинок “Некрофіл”, який відвідують сатаністи, мазохісти й кабалісти. У ньому, буцімто, роблять неперевершені шейки західного зразка: “Мертвий москалик” (одеколон “Лісова діброва”, маринад із під квашених огірків, пучка квашеної капусти), “Оргазм кальмара” (томатний сік, ? склянки солі, червона паприка, українська з перцем), “Сестра Меліса”, “Павучок”, “Нью Йорк — місто контрастів” (тут, кажуть спеціалісти, головне не переборщити з дихлофосом), “Сліпий музикант” (його особливістю є те, що дрінк подають із куском струни від фортеп’яно), “Чорний Ґондольєр”, “Озеро Чад” (зважаючи на мазутні плями на поверхні, Хіппі вирішив це пійло не пробувати), “Полівінілацетатний рай” та багато иньчих веселих штучок, від складу яких у мене виступав холодний піт.
    Про братів неформалів Юрка та Вову, які, власне, той мітичний шинок “Некрофіл” і заснували. Про те, як вони, ідучи у військкомат, взяли по трилітровому бутлі пива. І коли медсестра згадала за сечу на аналіз, зі щасливими лицями виставили слоїки з пивом. Коли ж почули від обімлілої сестрички, що на аналіз цього забагато, заходилися на її очах видудлювати надлишок.
    Взнали навіть про директора однієї теребовлянської школи, якого всі прозивали Борманом. Якось один хлопець приніс до школи півлітровий слоїчок, в який було по вінця налито людської сперми. Сперму той хлопець отримав нібито від вуйка, що працював у медінституті, і мав тут комусь її продати. Але таємничий клієнт від сперми відмовився, і хлопець ходив по цілій школі, страшно тим бутлем хизуючись і лякаючи верескливих дівчат. Через таку поведінку слоїчок було конфісковано тим самим Борманом. Борман поклав його у свій шкіряний портфель і преспокійно пішов на урок, причому в клас, де той хлопець учився. І от, збираючись наставити купу двійок, Борман розкрив портфель і з окриком переляку та здивування дістав свої окуляри, усі в соплях людської сперми. Банка виявилася нещільно закритою. Хлопця хотіли вигнати на кілька тижнів зі школи, але він щиро зізнався, що це всього лиш крохмальний клейстер.»
    «V00D00People:
    Odo заинтересовал, я порылся в инете и после того так вычитал там, что от Дереша:
    "мозги в трубочку сворачиваются"
    А самого автора называют
    "Украинский Стивен Кинг"»
    За весь час що я читав, «мозги в трубочку» жодного разу не звернулися, нічого такого що б могло на таке спонукати у книзі я не знайшов.

    А ось це:

    «Мертва гола жінка.
    Мертва гола вагітна жінка.
    Стара, зморшкувата, з відразливими грудьми й надутим білим черевом, на якому синіли вени. По жінці повзали жучки та мурахи. Мухи вилися над трупом непристойним чорним корсетом. Мурашки повзали по круглому, надутому, як барабан, животу, заповзали у великий трикутник волосся і ще нижче... Чи добралися вони до плоду? Білі личинки ворушилися в її зів’ялій піхві, виповзали з напіврозтулених уст, із ніздрів і вух. Вони копошилися під запалими щоками — повний рот білих вертких личинок, мов у дитини, яку годує над міру старанна мама. Манна каша за щоками, манна каша між губами, манна каша на підборідді.»
    Й справді на Кінга схоже :)


    А інколи розповідь відлунює деякою дитячістю… ну наприклад коли підлітки кохалися біля озера… книга написана Дерешом у 16 років, і часом це було досить помітно. Я б взагалі рецензуючи «Поклоніння Ящірці» сказав би що книга для підліткового віку… ну тобто саме у цьому віці було б найцікавіше її читати.

    Взагалі читається легко і цікаво( якщо не брати до уваги усі ті незрозумілі слова) . Якщо ви не проросійськи настроєна людина і не гоп – раджу.
  6. #86
    Odo
    Offline
    -

    Відповідь: Re: Відповідь: Re: Відповідь: А люди, взагалі, читають?


    Ответ Сообщение от Meladon
    одо почитай ото, тобто оце - http://bookz.ru/authors/vladimir-kaz_min/kazmiw02.html
    О-о! Пан "начитаний" завітав до нас на вогник! То це і все чим Ви можете похвалитися? А як же Ваша широко відома у м. Полтава та делеко за її межами - "начитанність"? Як кажуть на Вашій історичній батьківщині у м. Бобруйську: "Пєши ісчо" :console:
  7. #87
    Odo
    Offline
    -

    Відповідь: Re: Відповідь: Re: Відповідь: Re: Відповідь: А люди, взагалі, читають?


    Ответ Сообщение от Meladon
    хамло
    читай книжку - порядниг - для самогубців
    застосовуй на практиці освоєний матеріал
    Знову тремтить ображений голос Меладона. Ваше серце просто суцільний клубок болю та сліз. У свою чергу посилаю Вас (!) почитати про дятлів. Тільки не подумайте чого, без жодних натяків
  8. #88
    Offline
    Добрий модер ))
    Heart

    Відповідь: А люди, взагалі, читають?


    Вирішила я трохи розбавити діалог двох файних хлопців і написати щось по темі
    Читаю я Іздрика, дякуючи великодушності СГ :), на роботі
    А "Кись" Толстої вдома
    Обидва витвори мистецтва - просто супер
    Але моя вам порада, читачі:
    не читайте дві книги одночасно
    На таке здатна лише Кобіта
  9. #89
    Odo
    Offline
    -

    Відповідь: А люди, взагалі, читають?


    Ответ Сообщение от Uksus
    Читаю я Іздрика, дякуючи великодушності СГ :)
    Воцека, либонь, читаєте?
    Ответ Сообщение от Uksus
    А "Кись" Толстої вдома
    Мені теж сподобався стиль Толстої - дуже модерно виглядає.
    Ответ Сообщение от Uksus
    Але моя вам порада, читачі: не читайте дві книги одночасно На таке здатна лише Кобіта
    Чому ж лише Кобіта? Я навіть не скажу точно скільки книжок я читаю одночасно, читати одну книжку для мене досить тяжко, у кожного автора свій стиль і свої недоліки, це часом втомлює, а так перескочив на нову книжку і наче свіжим вітром повіяло, потім повернувся до старої і тут щось нове відчув і в цього автора. Це, так би мовити, зміна оточення.
  10. #90
    Offline
    Добрий модер ))

    Відповідь: А люди, взагалі, читають?


    Ответ Сообщение от Odo
    Воцека, либонь, читаєте?
    Так, його самого, ВОЦЦЕКА
    Мене відразу зацікавила ця книга саме завдяки назві
    Мала я нагоду якось побачити виставу Івано-франківського театрального гуртка німецькою мовою, де головним героєм був саме Воццек, але крім основної сюжетної лінії, досить яскраво змальовувалися екологічні проблеми. Тож у виставі я знайшла щось близьке мені, але всіх чомусь зацікавив більше образ Воццека, ніж екологія. Тепер і я майже знаю, що воно за птах такий, той Воццек, але Іздриковий :)

    Ответ Сообщение от Odo
    Чому ж лише Кобіта? Я навіть не скажу точно скільки книжок я читаю одночасно, читати одну книжку для мене досить тяжко, у кожного автора свій стиль і свої недоліки, це часом втомлює, а так перескочив на нову книжку і наче свіжим вітром повіяло, потім повернувся до старої і тут щось нове відчув і в цього автора. Це, так би мовити, зміна оточення.
    Не можу не погодитися. Ковток свіжого повітря завжди на користь.
    Але читання декількох книг у мене зазвичай затягується. І час, затрачений на прочитання їх паралельно, більший, ніж той, що я затратила б, якби читала одну книгу за одною.
    А книг багато - часу мало ...
+ Ответить в теме
Страница 9 из 137

Теги для этой темы

,

Просмотреть облакого тегов