Грошова допомога постраждалим у війні!
Магазин спортивного харчування Strong Life
Дерево благодарностей82Благодарности
+ Ответить в теме
Страница 1 из 2 1 2 ПоследняяПоследняя
Показано с 1 по 10 из 17.
  1. #1
    Offline
    Пророк

    Подільські товтри


    Одразу хочу попередити і застерегти: це надзвичайно довга розповідь, і я розумію, шо много букофф, і шо не можна так знущатися з людей, але мене просили кілька людей розповісти, так що це для них. Коротше я не могла - забагато вражень.

    Ітак:
    Як виявилося, це називається саме так - Подільськими товтрами. Але коли складався маршрут, то ніхто не називав це товтрами. Ми говорили, шо це буде Кампод-Чер (Кам'янець-Подільський-Чернівці).
    Почалося з давньої Уксусиної мрії - поїхати в Кам'янець з велосипедом. Я ж вирішила, шо метою поїздки має стати Бакота, і з цього вже почалося складання маршруту і нанизуванням на нього всяких попутних красот.
    Взялися за діло ще в березні і працювали над цим з Ялиною он-лайн:
    ...
    - ось глянь оту фотку, шо біля отого села на краєчку води
    - кляяяс, заїдем туди! там всього накинути 3 км
    - а глянь отам на носі, де в нього має бути око
    - ???
    - ну ти хіба не бачиш, шо бакота в формі буратіно?
    - а, точно, даааа
    - а інтірєсно, є отам місточок, чи нє?
    - та має бути! люде ж якось переправляються в сусіднє село, так шо малюю лініююю - їдемо отааак
    ...

    В результаті план вималювався такий: їдемо потягом до Кам'янця (пересадка в Києві), там сідаємо на вело і їдемо до Чернівців через Бакоту, Хотин і куширі, а потім з Чернівців потягом до Полтави (знову ж таки пересадка в Києві).


    Подорож тривала 9 днів, сумарно з містами накатали десь 220 км.
    Команда, яка зголосилася на 9 днів поневірянь:


    Кожен звір в поході мав якусь свою почесну роль: я відповідала за карту, маршрут і все з цим пов'язане; Ялиненко вело просвітницьку роботу, підготувалося ще з дому - роздрукувало матеріали про всі визначні місця, які ми мали проїжджати, і зачитувало нам, також фотографувало; Руденко - кухня і Рудольф-банк ))) (керувала всим пов"язаним з їжею, закупівлею продуктів, готувала і вела бухгалтерію); Бєси (гурт "Молочай", Саша і Лєна): Саша постійно знімав відео - в спеку, в дощ, з скажених гірок і при залізанні на отвєсні скали, десь через місяць має бути фільм про нашу подорож, Лєна робила чудові і дикі для нас кавобрейки - раніше ми звикли до суворих умов і майжебезобідніх пересувань, а Лєна балувала миттєвою чудовою заварною кавою, яку робила на бистровитягнутій з баула газовій горілці; Діма фотографував постійно, а крім того відповідав за чемність в нашій команді. Не пропустив жодну живу душу - з кожним привітається, кожному побажає здоров"я: "Добрий дееееееееееень, щааастяя, здорііівля, успіхів у навчанні!!!" Кожного сфотографує, розпитає про життя.

    13 червня вирушили.
    Всі перший раз в потязі з веліками, чохли тіки розмотали на пероні, за 3 хв треба було з велосипедами заскочити в вагон, бо експрес.
    Їхали нарядні - я в спідниці, Руде - з срібною сумочкою ).


    В Києві думали кудись податися погуляти, але почав накрапати дощ і ми заховалися біля депутатського корпусу, як виявилося пізніше




    Звідти нас турнули, бо то ж депутатський корпус і в кожну секунду можуть прийти депутати, а тут ми. Запропонували пересісти на траву неподалік


    Тільки хтось прилягло, як нам повідомили, шо сидіти можна, а лежати - ні. Окей - сидимо. Ще через пару годин повідомили, шо вже не можна і сидіти на траві ).

    Тю )


    Зустрілися з Бєсами, які добиралися до Києва з Городні (Чернігівська обл.)

    Кожне пакує своє вело.


    В вагоні на 3 полку


    Вигрузилися в Кам"янці

  2. #2
    Offline
    Пророк

    Re: Подільські товтри


    Снідаємо


    Лишаємо вєліки в надійному місці і гуляти
















  3. #3
    Offline
    Пророк

    Re: Подільські товтри


    Такі звірі водяться в Кам"янці:


    Планували ночувати в с. Жовтневе (за Кам"янцем одразу) на р.Мукша, але як побачили, що там, то пропиляли ще кілометрів 15 в надії побачити щось більш схоже на воду. Я не розраховувала, що ми будемо капітально їздити на велосипедах в той день і тому сіла на кубіка в тому, що по місту гуляла - спідниця, майка, мокасини. Всі учасники дорожнього руху були дуже раді.


    Розпочалася велоподорож - розпочалися спуски і підйоми. Хоча я всім одразу сказала, що наш перший день має бути дуже легким - сядемо на велічки в Кам"янці, а встанемо в Бакоті - весь час накатіком з горки. Він таки і правда виявився самим легким днем (це стало ясно після всіх наступних), але тоді ті гірки здавалися охохошними!

    Ітак, лечу з чергової гірки і бачу зліва казкову водойму (ставок на р. Баговичка) з хатинкою.


    Є дровішки, є мангал. Нам дуже нравиться вже!




    Живе там песич харош, який вранці оббігає свої володіння, а вночі краде сир в подорожніх, який відкладений на сніданок вегетаріанцем.


    Вранці вирушаємо на Бакоту. Красіве місце - Суржинці, і спочатку йде карколомний спуск (4 км не крутити і не гальмувати, бо нема небезпечних поворотів), а далі (і це всі підозрювали, коли летіли вниз) канєшно ж підйом і не менший. Хз, чого, але чомусь майже всі підйоми були затяжніші, ніж спуски! )

    Спуск в Совий яр теж дуже всіх порадував


    особливо Бєсов, які їхали за каковозом, і який ніяк було обігнати )




    На кожне джерело чи колодязь нападали - вмивалися, обливалися, пили
  4. #4
    Offline
    Пророк

    Re: Подільські товтри


    Про кожне гарне місце, звісно, є легенда. Всі їх озвучувала Ялина.


    Розкажу вам коротко про Совий яр:
    час:
    - 200 років тому
    дійові особи:
    - селяни - дівчина і хлопець
    - хтивий поміщик
    - гайдамаки
    В дівчини і хлопця любов, поміщик теж хоче любві.
    Все це відбувається на фоні традиційних національних заворушень. Хлопець зраджує ІДЕЮ і дівчину, поміщик і так був поганий з самого початку.
    Дівчина вбиває хлопця, він падає з молочного каменю, і вона шле прокльон йому вслід, мол, сова буде кричати довго, поки кістки його ворони не рознесуть по білому світові, чи щось таке (як на мене, такоє - ну хай кричить). Ясне діло, шо і сама кидається з молочного каменю і перекидається совою. Хлопець теж не промах - перекинувся качуром вороном огромним чорним. І пан якимось чином теж стає чорним вороном. Наче він в тій потасовці і не загинув, але так чи інакше, приєднався до хлопця з дівчиною.
    Сьогоднішні реалії виглядають так: в Совому яру сидять два огромних чорних ворона, які не в"ють гнізда, а тіко кричать з ранку до ночі, при спробі їх сфотографувати - зникають моментально. Щодо сови: схоже вона гніздо вила, бо розвелося досить багато совинНих і чогось ще й соколинНих.

    Перепочили - чергова гірка




    Село Грушка! До Бакоти вже рукою подать.
    Треба закупити продуктів на вечерю.
    Ітааак, шооо в нас тут?!!


    Купили, крім всього іншого, сметани і творогу домашнього, щоб зробити гануш-бануш-барабануш. І зробили! В бакоті.

    Набирали воду - уронили ялинину велосипедну пляшечку в 200-літній колодязь, вимощений камінням.




    Потім виловили відром


    Вже пахне Бакотою


    Протягом всього шляху ми постійно натрапляли на таблички цього Національного парку. Я раніше чула про Національний природний парк "Подільські товтри", але краєм вуха. При прокладанні маршруту, шось таке читала, але не очікувала, шо намалювала лінію, яка постійно йтиме через цей казковий парк.
    Вже повернувшись додому, читала про цей заповідник, про товтри, дивилася фото і розуміла, шо ми все-все те бачили ).

    Що таке товтри? - Т́овтри, або Т́олтри — сильно розчленовані, скелясті вапнякові пасма. Це єдиний у світі гірський кряж, що з'явився не внаслідок тектонічних процесів, а утворений живими організмами.

    Вже її видно!


  5. #5
    Offline
    Пророк

    Re: Подільські товтри










    Взагалі, коротко, що таке Бакота (для тих, хто не в курсі дєла) - було хароше село Бакота (і біля нього ще з десяточок сіл), яке було даже не село, а місто! При створенні Дністровського водосховища вирішили, шо стане воно гарним підводним містом і затопили. Хати всі розвалили, і лишили тіко церкву, бо не безбожники ж якісь! І люде (Єфрем, який буде фігуріровать нижче) кажуть, шо в посушливі роки, коли рівень води опускається ніже плінтуса, посеред затоки видно хрест!!! Ви уявляєте - море таке, а по-середині хрест?!!
    Вижив тільки скельний монастир, оскільки був вище рівня затопляємості. Ну, вижив - це умовно, бо там ніхто зараз не живе, але печерки лишилися.
    Бакота - чарівне місце. Надзвичайні краєвиди; купа черешень, шовковиць, полуниці; місць для палаток, вогнищ - масса. Все дуже акуратно, чисто, сіном вистелило хтось місця під палатки. Сміття забирають, зроблені туалети. Вобщем, туристичний рай.
    Є там і господарі. Нам пощастило поспілкуватися з одним, звуть - Єфрем ).
    Прекрасний зразок подільської гопоти - і видно, шо такий собі гопнічег, але харош. Залюбуєшся слухати говір: "Шуо, Шуооо - за друоваами пішуоов!" Не знаю, чи вдалося мені передати його смачні інтонації. Там начеб-то платні місця стоянки, але він з нас грошей не взяв чомусь, привіз дрова і сам ще й нарубав їх в нас. І вобще - довго терся в нашому таборі, хоча на його базі була тусовка. Мабуть ми йому були дуже чудні, так само, як і він нам, тому взаємно насолоджувалися ).

    Затемнення місяця, неопізнані об"єкти на небі, повна відсутність комарів (то лі чудо, то лі фокус) поманили нас з Ялиничем лягти прямо на вулиці спати


    Відкриваєш очі, а там ранкова Бакота! Димка, товтри, лелеки прямо понад водою пиряють - ммм... Чесно кажучи, навіть близько нічого подібного не бачила вранці.




    Скупнулися (надзвичайно чиста, прозора вода, але мулякаааа - по коліно!!! йдеш і думаєш, шо зараз підпливе в тій муляці сом, якого нам на мобільному показував Єфрем - заввишки з Єфрема, і кусне за пятку!) і в путь - до скельного монастиря! А хочу вам сказати, шо туди нормально так пиляти - в один бік кілометрів 8.




  6. #6
    Offline
    Пророк

    Re: Подільські товтри
















    В Бакоти теж є легенди і всякі слухи. І ясно, що там коїться страшенно багато всього - затоплене місто, скельний монастир, підземний хід від фортеці в Кам"янці до Бакоти і далі, під Дністром, до с. Комарівка (це десь близько 60-70 км).
    Наче колись хтось перевіряв, куди ведуть ходи з місцевих печер - вкидали в хід камінець, а на тому боці Дністра, в Комарівці відкривали якусь печеру, засували вухо і слухали і наче чули ехо!

    Згрубше, ми всі під враженнями від Бакоти, і коли їхали вже додому в потязі, Ялина написала вірша, а я намалювала до нього ілюстрацію:

    для У.

    вранці
    через акації
    і стару неродючу колючу шипшину

    я і ти
    десь на дні бакоти
    підемо разом збирати чиюсь молоду ліщину

    з каменя
    пірнатимеш в марення
    загоратимеш на даху, ноги звісивши

    звідти
    мідним відтінком
    виглядатиме з вікон тоненька скибочка місяця




    Ще одна ніч в Бакоті і розпочинаємо самий складний і пригодницький день подорожі (так і було заплановано). За цей день ми подолали 30 км, хоча вдома планували проїхати 65. Тіко 30, бо це був переважно пішохідний день + велосипед з баулом на голові.
  7. #7
    Offline
    Пророк

    Re: Подільські товтри




    - А скажіть будь ласка, чи є дорога пряма від Бакоти до Колодіївки?
    - Та ви шуоо, нєєє! Яка там дуорооога! Вам тре на кАм"янець пуовертати, і тамо з трАси вже пуовернете на Куолодіївку!
    - Та нє, я складала маршрут, дивилася в гуглі фотографії - там є якісь заячі тропи. Ми ж на вєліках, нам морє по коліно! Ми любим пригоди, хочем якось лісом-бродом, але навпростець.
    - Пуоняв! Єсть така дорога! Отако їдете прямуо, прямуо, отакім макаром, а тамо Тарас зруобив кладку, перейдете, і там вже і Куолодіївка (Уто городські всі такі - вєчно їм аби бур"ян по куоліно, буолото якесь, екстрім).

    Поки добралися до кладки, вже були в крові і губній помаді - тисячу раз впала в тєрновий куст і всяке похоже.

    Пасіба Тарасу, бо далі таке не кругом буде


    А далі як ми любим: в ліс і вгору! Потім вниз, потім знову вгору. Майже не їхали, бо дуже вузька тропа, ванна з кропиви, завалені дерева, обриви по бокам і інколи тропа просто закінчувалася.




    Лізеш отак, лізеш і з"являються думки, шо це назавжди - шо Колодіївки не буде ні-каг-да! І тут бачиш свєт! Маліньку дирочку - лаз із лісу. Збираєш в кулак останні сили і вивалюєшся з тієї дірочки на людські огороди. Лягаєш на стерню, дихаєш і думаєш, кому подякувати за те, шо ти в Колодіївці нарешті?!! Яке хароше село, якшо розібратися!
    От нарешті вивалюються всі і я вирішую провести опитування, хто і за скільки погодився б зараз пройти той самий шлях назад?!!!
    В Ялини шок на обличчі - одразу висувається маса варіантів, як би вона обійшла, об"їхала, облетіла цей ліс, тільки шоб не йти ше раз.
    Ітак:
    - Ялина готова за 150 000 доларів (вона прикинула, шо десь стільки коштує вертоліт, яким вона зможе потім звозити Ромка в Бакоту - іншого варіанта доставки Ромка не було придумано);
    - Уксусенко найшло б в собі сили, шоб вернутися за 2000 грн;
    - Діма б змотався кабанчиком за 500 грн;
    - а Лєна!!! сказала, шо якшо дуже треба, то вона може безкоштовно! - всі були обурені!
    Саша сказав: клааас, ви такі клааааасніііі (він це казав постійно всі 9 днів )) і знімав далі відео ). А я не брала участі, бо проводила опитування.

    В Колодіївці:
    - А скажіть будь ласка, чи є дорога пряма від Колодіївки до Патринців?
    - Та ви шуоо, нєєє! Яка там дуорооога! Вам тре на кАм"янець пуовертати, і тамо з трАси вже пуовернете на Патринці!
    і все далі по тексту попереднього діалогу.
    Потім людина все розуміє і каже: ага! є дорога, і я вам її покажу!
    Поки йдемо селом, надибуємо черешню (вобще, ми вже тріскалися від черешень, але все одно ні одну не пропускали), він метеликом вилітає на неї і починає нам їх рвати!!! ми як звірі їмо ротом з землі!


    Вже й село скінчилося, а він веде і веде. Ми починаємо натякати, шо нам би їхати, а він нас затримує. Він каже, шо окей - ви їдьте, а я побіжу! Ми кидаємося його відмовляти, але де там! Хоч би догнати! Поважний сільський чоловік біжить трусцой через поля, а за ним їде 6 вершників. Фото немає, тому намалювала (зліва). Справа - ілюстрація до типового ландшафту тієї місцевості і його подолання нами. Кожне село - на горі, між двома селами обов"язково річка - відповідно, на долині!


    З Колодіївки спустилися в Совий яр (да, він величенький, і ми знову в ньому!) - це був просто бомбезний спуск!!! особливо внизу, де дорога перетворилася на коридор із кропиви в людський зріст, а загальмувати вже не можеш, бо летиш на всіх парусах та й кропиву бачиш запізно.
    Було дуже полєзно! ноги, руки, обличчя! Вилітаєш до річки Студениці, на якій ніякий Тарас кладочку не зробив, тому перебираємося вбрід. Водя студяна, але таке пекло, шо готовий в ній жити.




    Один із самих ужасних підйомів (він гарчиить, він шкварчииить, клацає зубааами!)


    Ітак, ще один із обов"язкових пунктів в категорії "красОти" - петля Дністра в селі Демшин
  8. #8
    Offline
    Пророк

    Re: Подільські товтри


    Вивела таку закономірність: чим красивіше місце, тим гірше до нього добиратися, і потім звідти вилазити. За Демшин заплатили дорого!
    В Демшині прикупили молочка (бо вже пропадали без нього), прийняли меду в дар і вже б такі, шо спатки. Але треба було ще проїхати хоча б 2 села.

    Знову повторюється діалог про те, як потрапити в таке-то село (Китайгород наразі цікавив) - ні за які гроші! там просто нема дороги, забудьте, об"їдьте, живіші будете!
    Після 15 хв пояснень, людина здається і каже: є дорога! їдьте через село печОра (дивлюся на карту - шось намальовано, але не підписано), там кілька жилих хат, внизу ручєй, а за ним вже й Китайгород - всього десь 1,5 км (люди коли розуміють, шо ми по трасі їхати не хочемо, а хочемо навпростець, просто таки азартними стають і таке враження, шо хочуть показати САМУ заковиристу дорогу)
    Вже маючи неабиякий досвід, я розумію, шо ті 1,5 км ми запам"ятаємо надовго.
    Уперед!!!

    Постійно петляємо, вертаємося назад, але через якісь огороди, людський двір, таки потрапляємо в село печОра. Вражає! Одразу згадуємо Толіка - він абажає закинуті села. Він би тут полазив по всіх хатах і написав би вірша чи пісню.

    Центральний проспект печОри (Большая Печорская, наприклад):


    Двір, через який ми просочилися на центральну вулицю, наче і жилий, але під воротами бур"ян по пояс. Хоча, огород сполений.
    Хз, як туди люди потрапляють...
    Чую, що десь заливається собака, і йду в тому напрямку.
    Наближається бабушка з городу з бур"яном - зігнута під 90градусів, ледве йде. Піднімає голову - красіва! Видно, шо дуже стара людина, по тому, як її зігнуло, але обличчя якесь не старе! Очі сині! В вухах сережки! Вобщем, дивна. Питаю в неї, яке це село (ми то здогадуємося, шо Печора, але загалом хз), вона думає, думає і каже, шо Китайгород, але видно не в собі. Питаю, як можна спуститися до річки. Каже, шо дуже прикра дорога там! Мовляв, вона ходила два тижні тому туди, то було дуже прикро. Дивлюся на неї і не знаю, шо й думати - вона до воріт 5 метрів пів години йшла. Про які два тижні мова? 20 років тому вона ходила по тій прикрій дорозі! Намагаюся питати щось ще - дуже шось каламутне відповідає, плутається.

    Дорога виявилася не те, шо прикрою, а просто отвєсною скалою!!!
    Подивилася я на ту тропу і уявила бабусю-альпіністку.
    Вобщем, верталися, обходили і знайшли відносно не прикру дорогу до струмка.




    Потім нагору і Китайгород (біля першої ж хати прилипли до черешні і позабули всі мучєнія останніх годин).
    І знову товтри (Саша: клаааааас, ви всє такіє класниєєє)




    Річка Тернава. На горі - казково, на долині - все зелене і вода стояча. Ну, там це повсемісно - після створення ГЕС.

    Поспав, здєлав сурью намаскар і опять маслать вверх


    Засилля черешень вздовж дороги (постійно був дуже харош обмєн вєщєств)


    Через кладку, потім місток


    Вобщем, ще разів з 10 спитали, як проїхати до наступного села, нас кожного разу завертали на Кам"янець, потім дуже раділи, коли розуміли, шо ми легких шляхів не шукаємо і казали, шо знаааають дорогу, як ми любим!
    баговиця-тарасівка-панівці- острооовчаааниии! нареееееееештііііі

    І з Островчан виїжджаємо на трасу Кам"янець-Хотин!!!

    Жванець


    І ось вже майже Хотин


    Але видніється гірка, і ти думаєш, шо нікагда не доїдеш! Шо тебе гірками просто закатують!
  9. #9
    Offline
    Пророк

    Re: Подільські товтри


    Ось він - Хотин! Так багато чула, бачила фотографії, а приїхала - і пусто! Нічого не відчуваю!
    А того шо не можна так робити! В кожної людини є якась норма кількості красоти на певний часовий відрізок. А в мене та норма була вже давно перевищена.
    Та ще після Бакоти треба було вертатися в Полтаву і обнуляти свої враження. А тоді їхати в Хотин і восхіщаться.
    А то приїхала, дивлюся: ну фортеця, ну на Дністрі, ну і шо?








    Бажання: купатися і в тіньок!


    А двері то... із фанєєрии


    Ночуємо і вирушаємо в Чернівці. Температура +60 (шучу канєшно, але я відчувала 60), відключаються всі функції в організмі. Сідаю на велічок і виявляю, шо в мене є непоганий автономний режим - верхня частина туловища відключена повністю, а ноги крутять і досить непогано! Це удобно.
    Їдемо від колодязя до колодязя, виливаємо прямо на себе по пів відра, наливаю в пляшечку велосипедну і до наступного колодязя невпинно ллю воду на голову.
    Мрію про одне - шоб почався дощ і йшов би до самих Чернівців!
    Починається дощ і йде до самих Чернівців!
    Я відірвалася і перші кілометрів 15 маслаю під дощем - не вдягаю навіть дощовик, нікуди не ховаюся, бо хочу нареті охолонути під водою. Мимо пролітають фури і накривають водою калюжною з головою - ммммм нравицця!

    Доїхала до якоїсь розвилки і вирішила зупинитися в придорожньому кафе - почекати всіх.
    Всі з"являються по-одному. Кожне в ту зливу чомусь їхало само. Перша прилітає Ялина: "два по сто і в одну посуду!"
    Беремо борщу, чаююю. Прилітають по-черзі інші і ми там засідаємо на добру годину-дві, перевдягаємося.


    Всі люди постійно запитують, відки ми і де жиємо. На шо ми сміливо відповідаємо, шо з Полтави, чим повєргаємо їх в благоговєйний трєпєт, бо не завжди уточнюємо, шо до Кам"янця доїхали потягом.

    Дощ так і не вдається перечекати і вирушаємо далі, але вже в дощовиках.
    Зі слів очевидців, пізніше, в потязі малюю автопортрет




    В Чернівці прибуваємо в стані "вєсь до ніточкі промок" і вирішуємо заночувати в готелі
  10. #10
    Offline
    Пророк

    Re: Подільські товтри




    Вранці в останньому сухому, шо лишилося, вирушаємо гуляти містом








    Врємя піть чай!


    Руде радіє, шо їй дісталася прикраса - бурячок (вобщем-то більше бажаючих і не було)


    Купуємо откритки і відправляємо родичам )




    Потяг до Києва і відправляємо Сашу з Лєной на Чернігів
+ Ответить в теме
Страница 1 из 2 1 2 ПоследняяПоследняя

Похожие темы

  1. Шешори Подільські - 2008
    EmilyPlay в разделе Музика
    Ответов: 0
    Последнее сообщение: 07.07.2008, 12:54

Теги для этой темы