Відповідь:
Допис від aneisha  Одо, а як щодо почати з власного прикладу? |
Та будь ласка.
Якось я задовбав свою матусю проханнями щось мені купити і вона сказала, що я можу заробити собі на це сам, у неї є якісь знайомі і вона може мене влаштувати попрацювати на канікулах. Я тоді саме закінчив 6-у клясу середньої школи. Між Ивонченцями та Автоагрегатним (здається) заводом був такий радгосп "Дєкоратівниє растєнія", мені одразу ця назвочка не сподобалася. Певного дня я з’явився, до того радгоспу, отримав ножиці для підстригання нижніх гілок саджанців дерев і заходився працювати.
Виходило приблизно так: 100 підстрижених саджанців = 80 копійок. Достригши десь 50-го саджанця надвечір, я зрозумів що у світі порушені якісь ґлобальні співвідношення витрат людських сил та грошового еквіваленту. Мене можна зрозуміти — руки мої з незвички вкрилися пухирями і навіть торкатися ножиць було боляче. Проте, перемагаючи біль та відразу до світової несправдливости я таки справно ходив на цю роботу ще кілька днів і щовечора ретельно підраховував скільки ж я заробив. Наприкінці тижня, я вирішив, що досить і треба вже і зарплатню отримати.
Кілька моїх спроб знайти когось у "штаб-квартирі" наштовхнулися на глухе нерозуміння ситуації, тоді був покликаний тато і накручений по дорозі моїми міркуваннями, щодо світової несправедливости. До нього у "штабі" поставилися з більшою зацікавленістю, пофліртувавши трохи з секретаркою, він дізнався, що каса сьогодні не працює, але зважаючи на урочистість моменту (перші зароблені гроші) ця пані — шість чи п’ять, чесно зароблених тяжкою працею, карбованців, люб’язно погодилася нам відшкодувати зі свого гаманця, а сама потім пообіцяла отримати їх за мене з каси. Отак
Інше 
15.08.2008
Схожі теми 
