Особливо ж перед перевесниками, друзями. От я і почуваюся перед Михайлом Шевченком боржником безпросвітним. За сорок із хвостиком літ спілкування мої слова про його поезії, сотні разів сказані наодинці, не вилилися ні на шпальти газет чи журналів, ні у видавничі рецензії. Мабуть, забракло вміння писати про поезію прозою.
В юні студентські літа (а проходили вони в нас у славній Полтаві) не минало, певне, дня такого, аби ми не зустрічалися і не читали одне одному та й товариству, серед якого – досвідчені Федір Гарін, Феодосій Роговий, два Михайли – Булах і Казидуб, Тарас Нікітін, Олекса Чухрай…
Докладно...
27.08.2007
Схожі теми 
