фотография как фабрика равнодушия

Сообщение от aneisha

той хто не знав про таку традицію, дізнається. ну, тіпа для общого развітія

Да, для мене це було відкриттям. Нік показала, Рамм пояснив. Теж згадала, що є фотографія в сімейному архіві померлого, правда не імітуюча живого, а в труні. Коли натрапляла на неї - дивувалась, кому прийшло в голову фотографувати в такий момент, і як взагалі це допустили. А воно он що, виявляється.
Взагалі дивно, похоронні обряди такі консервативні... ну що не відійди від канону, бо осудять люди. Як туди вклинилась фотографія, це ж відносно прогресивне явище?

черешня, ну от так получилося. консервативні бабушки і дєдушки фотали, а ми всі такі в доску розкуті стіпісняємося і кажемо "буеее! це неестетично! це погано!"
А ще ми живем в епоху хай-тек і віримо в чорного кота з пустим цеберком.
парадокс...

от є фільм у продовження данної теми
http://www.poltavaforum.com/showpost...&postcount=850

Сообщение от aneisha

нічо свєрх протівнючого в таких фотографіях не ма

мені теж так здалось. може тому шо смерть - це ще одна сторона життя. і якшо фотографія фіксує життя і всі його прояви, то чому не зафіксувати смерть?

Можу додати від особистого, що я не хотіла своїх рідних бачити в труні чи просто мертвими на світлинах. нехай як у пам'яті. так і на фото будуть живими. ІМХО

Первый раз когда-то увидела такую фоту в 11 лет, у бабушки в фотоальбоме, какого-то родственника лежащего в гробу, так я всю ночь заснуть не могла, так мне страшно было.
Я ж тогда не понимала, что это была когда-то такая традиция, мода, восхищение перед всемогущей фотокамерой...

Сообщение от nickeler

фотографії гарячих точок несуть інформацію про ту ситуацію, яка там. а шо кого шокірує - то це справа винятково смаку і моральних особливостей індивіда.
От наприклад таке http://zagony.ru/2008/05/28/zhest._f...jj_26_fot.html (нєрвні ссилку пропускають)

Не знаю, що там такого кошмарного? (ви шо, мертвих ніколи не бачили?) Трохи, щоправда, змушують задуматися фото, на яких не зрозуміло, хто мертвий, а хто живий...

... такі світлини для когось з нас може і є фабрикою равнодушия, але в жорновах часу вони становляться документами. Документами нашого життя, які можливо, через сотні, чи навіть тисячі років будуть вивчатись нашими нащадками. І навідь найжахливіше фото може мати безцінну цінність. Жалко, що носіі цієї їнформаціі такі вразливі до часу. Ось ми маємо можливість вивчати Єгипет чи Грецію. Вони свою історію карбували на камені, чи в золоті, ну а ми на папері чи вінчестері.