Задумка з’їздити цього лiта не на Соловки, а в Україну вперше виникла у лютому. А остаточно було вирiшено в травнi. Головне, що маю бути на День Незалежностi в Костополi. А решта… План подорожi складався в травнi – червнi. Є iдея вiдвiдати Львiв, Київ, Полтаву, можливо Тернопiль, але все це не рiвнi бажання. Реальна картина з’ясувалася наприкiнцi червня. Хотiлося б побачитися з друзями, з якими спiлкувався “виртуально”. Поки Сергiй обмiрковував план своєi подорожi (лiтом
Моїм українським друзям, без яких все було б iнакше, присвячується…
ВСТУП.
“Прошла зима, настало лето – спасибо партии за это!”
(з радянського фолькльору)
Одразу пояснення. По-перше, нiчого «невероятного» нема, за винятком тривалостi мандрiвкi та охоплення територiї. Ну а “русского” – “тому що” русскiй i є.
Свiй лiтературний опус присвячую українським друзям. Спiлкування з ними можливо визначити схемою «В-М-Р». Це не «высшая мера - расстрел», а «виртуально – мобильно – реально». Саме так i трапилося в дiйсностi. Хоча були i винятки. Але пора у подорож…
Задумка з’їздити цього лiта не на Соловки, а в Україну вперше виникла у лютому. А остаточно було вирiшено в травнi. Головне, що маю бути на День Незалежностi в Костополi. А решта… План подорожi складався в травнi – червнi. Є iдея вiдвiдати Львiв, Київ, Полтаву, можливо Тернопiль, але все це не рiвнi бажання. Реальна картина з’ясувалася наприкiнцi червня. Хотiлося б побачитися з друзями, з якими спiлкувався “виртуально”. Поки Сергiй обмiрковував план своєi подорожi (лiтом треба вiдпочивати), несподiвано звiстка про те, що Артеме та Романе збираються до Львова, а ще на фестиваль в Шешори. Ось тут i з’явилася iдея заїхати до Шешор, якої спочатку не було. Тодi ж, наприкiнцi червня, остаточно склався маршрут: Львiв, Полтава, Київ, Волинь. Дзвоню до Львова та Києва, повiдомляю про свiй приїзд на початку липня та серпня вiдповiдно.
Вже придбаний квiток до Львова на 9 липня. 5 несподiвано дiзнаюся, що Артеме та Романе не зможуть поїхати в Шешори, а до Львова планують не ранiше 14. Що ж , побачимося у Львовi. Моя мандрiвка почалася…
…
ПОЛТАВА, МИРГОРОД.
«З Києва в Полтаву, а потiм в Миргород».
У Київ приiхав в 7.35 ранку. Вирiшив добиратися до Полтави автобусом. Ще 26 червня Юрко повiдомив, що чекає в гостi. А 10 липня питав Сергiй, коли я буду в Полтавi. Давня iдея почала реалiзовуватися. Автобус, яким їхав, йшов на Харкiв, а в Полтавi має бути в 15.25. Про це i повiдомив Сергiя: «З Києва їду автобусом (на Харькiв). Який буде у Полтавi в 15.25». Оце суржиком «на Харькiв» з посмiшкою згадую i зараз. Справа у тому, що на цю тему Сергiй розповiв одну веселу байку…
З Києва до Полтави автобус iде бiльше 5 годин. Нiчого, витримати можливо. По дорозi декiлька зупинок. Зупинка в Лубнах запам’яталася не лише тим, що зголоднiлi пасажири кинулися купляти пирiжки, лимонад та морозиво. В кiоску продають касети. Ось касета “Вєркi Сердючкi”, а нижче касета з назвою “Вєрка Смердючка”. Їдемо далi. Краєвиди Полтавщини вiдрiзняються вiд горбистої Галичини. Рiвнi долини, поля, на яких соняшникi та кукурудза.
Нарештi я в Полтавi! На вокзалi вже чекає Сергiй з одним пацаном. У Сергiя свiй транспорт, що приємно здивувало. Хоча нiчого дивного у цьому нема. Сергiй одразу зробив оглядову екскурсiю по мiсту. «Подивися направо – цей район вiдомий тим, що тут живе багато наркоманiв. А тут повно наркоманiв та гопникiв…А тут наркоманiв нема, проте гопникiв хватає», – з усмiшкою каже Сергiй. Усмiхаюся i я, пишучи цi рядки. Але не тiльки цiми “героями” славиться Полтава. Головнi вулицi Полтави названi на честь радянських дiячiв: Фрунзе, Красiна. На головному майданi стоїть Лєнiн, а райони мiста – Лєнiнський, Кiровський та Жовтневий. У нас в С‑Пб вже дано нема анi Лєнiнського, анi Жовтневого районiв, а тут є. В одному з паркiв знаходиться могиля якогось мiсцевого комунiста Литвина (є i його вулиця), який, як написано, «погиб в борьбе с петлюровскими бандами». I це Полтава, батькiвщина С.Петлюри. Звичайно ж нема анi вулицi Петлюри, анi пам’ятника йому. Є, звичайно, вулицi Шевченка та Котляревського, проте не вони презентують мiсто.
Сергiй розказав та показав всi головнi достопримечатэльностi. З’їздили до одного монастиря. Потiм побували на мiсцi Полтавськоi битви, поруч з яким музей та пам’ятник Петру I. Заїхали до Ганi. Пiзнiше вчотирьох побували в Полтавському художньому музеї. Якщо на першому поверсi звичайна експозицiя, то на другому були виставленi твори одного сучасного полтавського художника. Вони i сподобалися найбiльше. Недалеко вiд музея Котляревського вiдкривається чудовий вид на полтавськi околицi. В цiлому Полтава гарне мiсто.
Увечорi пiшли гуляти – Сергiй, Ганя та я. Спiлуватися з ними одне задоволення. Побачив i мiсцеву молодiжну “тусовку”, мiсто зустрiчi якої
– бiля фонтану поруч з театром iменi Гоголя.