Козацьке підземелля 17 сторіччя розкриває свої таємниці
Частина старовинних козацьких ходів, якими пронизаний увесь Гадяч, відтепер відкрита для відвідувачів.
Тут бували і козаки, і німці, і жандарми
За важкими дверима, які імітують давні ворота, спуск у підвал веде у дві кімнати, які дихають вологим повітрям давнини. Відвідувачів зустрічає імпровізована виставка уламків гоначрного посуду та скляних пляшок, шмат колонни із пісковика та план підземелля. Більшість ходів назавжди втрачені для нащадків, а от ті, понад якими стоять споруди, у досить хорошому стані. Один з таких під будинком дитячої та юнацької творчості і перетворився на музей.
Стелю на вході лишили у первозданному вигляді — стара цегла ще пам'ятає часи гетьмана Івана Брюховецького, за правління якого Гадяч аж на п'ять років отримав статус столиці. Як розповів директор Гадяцького районного історико-краєзнавчого музею Василь Сиротюк, у різний час в цих приміщеннях встигли побувати і жандармська управа, де допитували ув'язнених, і німецький штаб у роки окупації міста 1941-43 роках, і звісно ж, козацька старшина.
- Тут вели розклопки столичні археологи, але і після них дещо лишилося, - вихваляється керівник музею фрагментом пляшки з-під баварського пива. - А ще ми знаходили пляшки, з яких цмулили медовуху ще козаки. Одну з них, вкриту сусальним золотом, відвідувачі можуть побачити ще на вході до музею. Старожили переповідали, що коли ходи були ще відкриті для доступу, жителі міста знайшли під землею величезний зал, посеред якого стояв стіл, а навколо — лави. Кажуть, на підлозі були розсипані срібні монети, на яких декому вдалося нажитися. А ще знайшли повні пляшки, але що там в них було, ніхто пробувати не став. Скільки століть вони там пролежали, ніхто не знає.
Речі кам'яного віку як приємне доповнення до козацького минулого
Підземні ходи під Гадячем у різних місцях облаштовані по різному. Подекуди — вузькі і невисокі зводи, а подекуди стеля сягає 12, а то навіть 30 метрів, розповів Василь Сиротюк. У таких місцях могла вільно проїхати підвода, запряжена кіньми. Нею вивозили землю або привозили харчі. Але найперше призначення підземелля — захист і збереження життя тих, хто мешкав у фортеці. Через ходи можна було непомітно потрапити всередину, і так само вийти з неї.
Нині ведуть розробку фрагменту підземелля, що розташований під будівлею, яку винаймає фірма з Дніпропетровська. На щастя власники поставилися з розумінням до ініціативи істориків, тому є надія, що за наявності коштів новоспечений музей матиме ще один “філіал” в іншій частині міста.
У нинішньому ж історико-культурному осередку два виходи до мережі ходів заклали цеглою. Один, — вів до замку Брюховецького, на місці якого нині збудовано школу бджолярства. Цей вихід закрили наглухо. А в іншому залишили невеличкий отвір, аби підсвітивши ліхтариком, можна було побачити продовження ходу.
- Особливо люблять туди зазирати діти, - каже Василь Сиротюк.
До речі, напливу малечі очікують з початком навчального року. Для школярів, молодших за 14 років, вхід безкоштовний. До 18 років — плата символічна, 1 гривня. Ціни на квитки для дорослих теж демократичні — 5 гривень.
Хоча відвідувачам цікавий сам факт перебування у старовинному приміщенні, керівництво музею подбало і про те, щоб не сумували очі — вони розмістили тут експозицію речей камяного віку. Нею поділився місцевий краєзнавець, геолог Микола Торяник, який назбирав колекцію на теренах рідного краю. Як переконує Вастль Сиротюк, багатьом експонатам немає аналогів у Європі. Є тут, наприклад, кам'яна брила вагою півтора центнера, на якій залишився відбиток ноги давньої людини. Кажуть, що камінь має чудодійну силу, а сам відбиток вночі випромінює ледь помітне сяйво.
1Благодарности
Ответить с цитированием
Сообщение от nickeler 
