Українські історичні блукання: московити нам не друзі

Було б нам байдуже до того хто такі московити, москалі, русские, та не тоді, коли вони крадуть нашу історію, а нам якесь недоросіянство нав'язують. І все це йде додатком до звернення постколоніального стану Українського Народу назад в сторону більшого узалежнення від Москви. Застрахані імперською могутністю Росії УРСР-овці при цьому нездатні на сміливі різко незалежницькі і суперечливі Московії кроки, якщо їх Захід не прикриває… Російські імперіалісти не баряться користуватись такою ситуацією.

Факт на лице: український поступ застряг і котиться в прірву хаосу і руїни. Необхідність вибиратись з числа відсталих у цивілізаційному розвитку зрозуміла хоча б з долі індіанського народу Американського Континенту. Наївні спроби прозахідних сил вчепитись в потяг Західної цивілізації не дають результатів і в принципі дати не можуть Гордому Народу, в якого завдання є вести свій локомотив розвитку. Вся наша історія і смертельні жертви пращурів були саме заради Вільності Українства в Українській Державі, а не для доповненості когось.

В часі правлення Україною саме нерозуміючої цього псевдоеліти, з Сходу разом з Росією посилюється і намагання розчинити український народ в Російській Імперії, набудованій на Московському Царствувані, та використати українські таланти для будови чужої і ворожої нам державності. Святою справою є, продовжуючи боротьбу наших дідів і прадідів, поставити заслон такій загрозі, зберегти здобуток Незалежності та примножити його Розбудовою. Інший шлях-чужа дорога, а для українства-відмова від самих себе. І не важливо чи заслуговуєм ми всі разом тепер на щасливу долю, бо на існування майбутнього України залужили ті, що вмирали і жертвували поламаними долями задля Святої України.

Що ж робиться тепер?

.....


стаття повністю: http://neznanijbrat.mylivepage.com/wiki/1058/454