Грошова допомога постраждалим у війні!
Магазин спортивного харчування Strong Life
Дерево благодарностей377Благодарности
+ Ответить в теме
Страница 18 из 18
Показано с 171 по 179 из 179.
  1. #171
    Offline
    Пророк

    re: Вічна пам'ять героям!


    Під селищем Луганське Донецької області загинув український оперний співак Василь Сліпак.

    Як розповів Громадському один із військових ДУК ПС, який був у бою разом зі Сліпаком, оперний співак загинув біля селища Луганське близько 6 години ранку від пострілу снайпера з великокаліберної гвинтівки.
    http://hromadske.ua/posts/v-zoni-ato...a-vasyl-slipak



    Справжній герой. Світла пам'ять.

  2. #172
    Offline
    المزيد من النفط

    re: Вічна пам'ять героям!


    Ответ Сообщение от Merry Corpse Посмотреть сообщение
    Під селищем Луганське Донецької області загинув український оперний співак Василь Сліпак.

    Як розповів Громадському один із військових ДУК ПС, який був у бою разом зі Сліпаком, оперний співак загинув біля селища Луганське близько 6 години ранку від пострілу снайпера з великокаліберної гвинтівки.
    http://hromadske.ua/posts/v-zoni-ato...a-vasyl-slipak

    https://www.youtube.com/watch?v=B0JWznWFFaw

    Справжній герой. Світла пам'ять.

  3. #173
    Offline
    Пророк

    re: Вічна пам'ять героям!


    Ответ Сообщение от Виння Пых Посмотреть сообщение
    це кошмар, гинуть кращі сини своєї батьківщини
    Василь Сліпак, оперний співак з світовим ім*ям, один з найкращих баритонів світу, 19 років жив та працював у Франції, був солістом Паризьськоі опери, але з початком російської агресії кинув європейську кар*єру та повернувся захищати Украіну, загинув на фронті під Донецьком у лавах "Правого сектору".

    Воїн-доброволець Василь Сліпак став зразком громадянина та патріота. Він обрав собі псевдо "Міф" - це скорочено від Мефістофель, це з опери "Фауст". Він не був професійним солдатом, він був співаком.

    Арія "Тореадор" за виконання якої Василь отримав приз "Найкращій чоловічий виступ" на міжнародному фестивалі оперних співаків в Армеле та бурхливу овацію глядачів.

    Василь Сліпак, великий артист та великий співак загинув як солдат. Як великий захісник свого народу. Це величезна втрата для кожного за нас.


    Про нього будуть писати книги, називати вулиці, проводити концерти та розповідати у школах та консерваторіях...

    Вічна пам*ять, друже "Міф", ти поклав життя за кожного з нас, ми не забудемо твою жертву заради України. Ми не залишимось байдужими... Василь був активним учасником та організатором багатьох українських акцій у Парижі

    Ответ Сообщение от Merry Corpse Посмотреть сообщение
    Справжній герой. Світла пам'ять.
    Вічна пам'ять і земля пухом!
  4. #174
    Offline
    Пророк

    re: Вічна пам'ять героям!


    Вова показував телефон.
    - От телефон, я по ньому тільки з сепарами базарю, якщо в мене є їхні 200, то я їх на кості своїх пацанів міняю. Я знаю де ті кості і маю всі звідти забрати і заберу. У сепарів є афганці, з ними можна говорити, з козачками говорити не можна, наєбуть.
    Сам ходжу за міст (у Щасті) з ними там зустрічаюсь, сам забираю, потім ДНК роблять...

    Вова показував таблицю в екселі. Кольором там були відмічені прізвища, чиї останки ще під Металістом. Прізвищ було багато. Виходячи з засади - Вовина рота прийняла бій і втратила багато людей.

    У Вови на ТЕЦ (Щастинській) усе працювало як годинниковий механізм. Звязок, міномети, снайпера, визначення цілей, беспілотники, пункт радіорозвідки...

    З моменту залпу сепарів до моменту "отвєтки" Вовиної батареї - проходили якісь пару десятків секунд. В усіх артилеристів були планшети з софтом, усі навчені і мотивовані.

    У Вови не було аватарів. Взагалі. Не існувало як класу.

    У Вови був танк. Він його десь у когось забрав чи поміняв і сховав. Вова казав, шо якщо усі драпнуть з Щастя (як драпнули з-під Луганська в серпні 2014) то він на ТЕЦ легко протримається пару днів. Ще й танк є. Було б БК.

    БК у Вови було багато. Особливо мін для мінометів.

    Вову обожнював особовий склад і дуже боялись сепари. Останнім часом по ТЕЦ особливо не стріляли навіть, бо прилітало звідти багато і точно.

    Вова сам ходив в розвідку на ту сторону. Постійно ходив.

    Коли Вові було скучно - брав бетер і пару мінометів і їхав в сторону Станиці. Там "сепари непугані". Так Вова казав.

    У Вови в фейсбуці обкладинка була: "Маю честь битись за Україну"

    Вова не спав. Майже ніколи не спав вночі. Пив ці енергетичні шмурдяки літрами.
    Ми коли приїжджали на ТЕЦ теж пили ці енергетичні шмурдяки з Вовою.
    Вові можна було написати чи набрати в 3-4 ночі, відразу відповість. Вова щось креслив, придумував, перевіряв пости, постійно дивився фото з беспілотників, шукав позиції і секрети...

    "Треба реформувати ЗСУ. А ми ніфіга не робимо. Ось в чому вся моя біль" написав мені Вова якось в липні 15го. І це дійсно була його біль. Він постійно воював з "штабними" і постійно про це говорив. Про те, що треба все міняти. Треба натівські стандарти і реформу.

    Тебе дуже не вистачає. Вова. Дуже.

    - Роман Синицин


    Капітан Володимир Киян (Тайфун). 3 вересня 2015 підірвався на фугасі коло Щастя.
  5. #175
    Offline
    Філософф с автоматом

    re: Вічна пам'ять героям!


    Вот и простились... Уходят лучшие....
  6. #176
    Offline
    Пророк

    re: Вічна пам'ять героям!


    MrColt, про нього мова?
    Від ворожої кулі загинув друг «ВДВ» - Вячеслав Литовченко
    Прощання із воїном у Дніпрі відбудеться 1 жовтня 2016 року о 14.00 біля моргу лікарні ім. Мечникова. Про траурні заходи в Полтаві повідомимо пізніше.
    29 вересня 2016 року на передовій від ворожої кулі загинув доброволець, боєць 1-ша окрема штурмова рота ДУК ПС Вячеслав Литовченко – друг «ВДВ».
    Друг "ВДВ" народився у селі Старицівка Полтавської областібоєць 17-ї Резервної сотні ДУК #ПС (Полтавська обл.), воював у складі 1-ї ОШР ДУК ПС, був одним із кращих бійців підрозділу.
    У липні 2016-го на шахті Бутовка отримав осколкове поранення але, як тільки зміг стати на ноги, одразу ж повернувся на передову. За місяць йому мало виповнитись 45 років.
    «Він ніколи не говорив багато. Був людиною чину. А коли казав – то завжди влучно, майже кожен його вислів можна було цитувати, як крилату фразу. Щирий, відданий, його підтримка відчувалась навіть на відстані. Сказати, що «ВДВ» - це людина з великої літери, нічого не сказати. Він був справжнім націоналістом, взірцем! Ніколи не зупинявся на шляху до мети, а його метою була вільна Україна. Навіть на передовій казав, що щасливий, бо може захищати свою Батьківщину, але не може бути щасливим повністю поки кожен сантиметр української землі не буде звільнено від окупантів… Не любив фотографуватися, не любив пустого піару, а тепер навіть його фото майже не залишилося» - розповідають про Вячеслава його побратими з 17-ї РС #ДУК ПС.
    «В 2014-му вся країна падала перед загиблими воїнами на коліна, а в 2016-му для всіх війна наче закінчилася, люди перестали згадувати про своїх Героїв, почали бачити у смертях наших бійців на фронті лише суху статистику. Люди кажуть, що вони втомилися, а хлопці, які воюють, які віддають свої життя за нас із вами, як вони? Вони не втомилися? Їм не важко? Схаменіться, люди! Пам’ятайте про НИХ!» - каже бойова подруга Вячеслава, Ostapenko Olga і додає: «Може я сумбурно говорю… Але загибель «ВДВ» - це величезна втрата для нас усіх. Такі люди, як Славік – це золотий фонд української Нації».
    Ми висловлюємо щирі співчуття родині та побратимам загиблого.
    Важко передати словами біль втрати. Ще одним воїном поповнилось Небесне військо.
    Друже «ВДВ», ми помстимося, ми будемо йти вперед поки не звільнимо кожен сантиметр української землі від загарбників. Ти так мріяв про це, але не встиг…
    Друже «ВДВ», ти залишишся у наших серцях назавжди. Ти і твої правильні, справедливі слова.
    Вічна шана та пам’ять!
    Спочивай з миром, Брате!
    і сьогодні ще один:

    Сьогоднi вночi в нерiвному бою з ворожоi "диверсiйноi групою" загинув боэць 1-i О.Ш.Р. Д.У.К. "Правого Сектору" з Гайсина Кравченко Сергiй Вiкторович (Друг "Крава")
  7. #177
    Offline
    Пророк

    re: Вічна пам'ять героям!


    Игорь Ковальски

    Сегодня Украина хоронит. Посмотрите на возраст.

    Капітан Кизило Андрій Олександрович 02.05.1993
    Бальченко Володимир Іванович 04.01.1992
    Оверченко Дмитро Олександрович 24.01.1989
    Крижанський Володимир Олексійович 24.03.1982
    Павлюк Ярослав Ярославович 24.10.80,
    Бурець Олег Васильович 29.09.90,
    Шамрай Віталій Володимирович 26.05.90

    Пусть банят, но не устаю проклинать всех за бордюрой. Пусть их ЕЖЕДНЕВНО разрывает на куски, как тех недоразвитых певцов с аферисткой лизой.



  8. #178
    Offline
    Пророк

    Re: Вічна пам'ять героям!


  9. #179
    Online
    бог

    Re: Вічна пам'ять героям!


    Рівно три роки тому Україна стала на межу загибелі. Рівно три роки тому на територію Донецької і Луганської областей, при підтримці важкої артилерії і систем залпового вогню "Град" та "Смерч" без оголошення війни вдерлися російські війська.
    Загальну чисельність російських підрозділів, які було зведено у 8 батальйонно-тактичних груп оцінюється до 12 тисяч солдат і офіцерів. Ще до 20 тисяч складав резерв, що очікував на команду безпосередньо біля кордону.
    Російські генерали розраховували на те, що українські віськові частини, ненавчені, малочисельні, без тилу, без боеприпасів, ПММ і харчів; озброєні іржавою бойовою технікою, коли з 3 БМП міг стріляти лише 1, розваляться під першими ж ударами .
    Сувора реальність розбила вдрузки сподівання росіян. У жорстоких зустрічних боях, завдяки несподіваним маневрам; завдяки рейдам наших десантників та мотопіхоти по тилам противника; завдяки потужним ударам наших артилеристів і ракет "Точка У" і просто завдяки величезнй мужності солдат і фіцерів, росіян було зупинено.
    Три роки тому, 12 серпня 2014 року підрозділ 30-ї ОМБР під командуваням старшого лейтенанта Артема Абрамовича прийняв бій з чисельно переважаючим противником на висоті біля м. Міусинськ Луганської області.
    Прикриваючи відхід товаришів, український танк Т-64, вступив у бій з російськими Т-72. Під час бою один російський танк було знищено.
    Другий йшов напролом.
    Очевидно, в української машини або вийшла з ладу гармата, абе закінчився боєзпас. І тоді екіпаж прийняв рішення йти на таран. Ревучи й піддминаючи під себе соняхи, танк рвонув навперейми загарбникам.
    Величезна хмара вибуху від зіткнення бойових машин піднялася над жовтим від соняхів полем у блакитне небо...
    Рівно три роки тому росіяни зрозуміли: ніякої прогулянки до Києва не буде. І навіть вони визнають: втрати особового складу українських та російських підрозділів у тих боях - приблизно рівні. А місцевих зрадників-поліцаїв... Хто їх рахує?
    Фактично ті бої в районі Лутугіно та Іловайська стали переламними. Путін так і не наважився кинути всю масу військ у бій - страшні втрати та мужність українців, які таранили своїми танками російські; які підривали себе і ворогів гранатами, але чомусь, як розраховували у Москві, не розбігалися по домівках - стали для декого холодним душем.
    І Україна встояла.
    І стоятиме.
    Бо бувають такі поразки, що насправді стають стратегічними перемогами. Як тоді, рівно 3 роки тому...
    Аби лиш Україну не розірвали ізсередини. Численні "експерти" та журналісти за викликом, котрі вважають Іловайськ поразкою українців. Котрі не бачать далі свого носа, або просто відпрацьовують гроші з Кремля.
    Котрі воюють з Україною і нині.
    Тож давайте згадаємо поіменно хлопців, які пішли у вічність того гарячого 12 серпня і яких увіковічив у своїй знаменитій уже картині словацький художник Радо Явор:
    командир танка старший лейтенант Артем Абрамович; сержант Ярослав Антонюк — механік-водій; солдат Петро Барбух — навідник.
    12 серпня - день памяті Героя України Артема Абрамовича...


+ Ответить в теме
Страница 18 из 18