Грошова допомога постраждалим у війні!
Магазин спортивного харчування Strong Life
Дерево благодарностей50Благодарности
+ Ответить в теме
Страница 8 из 9
Показано с 71 по 80 из 84.
  1. #71
    Offline
    part of me

    Re: УПА


    Спогади вояка Української Дивізії „Галичина” Романа Лазурко (мовою оригіналу):
    „Совєтський фронт наближався помалу, але вперто. Дізнались ми, що большевики вдерлись вже на німецьку територію в Східній Прусії і зайняли перші два німецькі міста, Ґольдап і Ґумбіннен. Німці здобулись на величезне зусилля і нагальним протинаступом відкинули їх, відбивши обидва міста, та це вже було запізно. Росіяни вже погуляли. Після війни, читаючи її історію, я дізнався, що перша місцевість на території Німеччини, яку здобули большевики, буле місто Гогензальц і що там, цілком офіційно совєтська армія дістала право від свого командування "три дні погулять".

    Як вони гуляли, переходить людське уявлення. Випили все, що було в місті до пиття, навіть парфюми і кольонську воду, в гімназії випили весь спірт, що в ньому роками маринувались ящірки і всяка інша слимачня учням на показ. Зґвалтували дослівно все жіноцтво, від сьоми років вгору до 65. Ґвалтували без розбору, брутально, прилюдно, на вулицях, на площах, у парках, на очах батьків, мужів і дітей.

    Убивали без найменшої причини, просто, як комусь не сподобався відрух, чи лице якого-небудь німця, чи німкині. Грабували, що попало, що тільки можна було зрушити з місця. Що не можна було рушити, нищили. Чобітьми грали на фортепіянах, чобітьми роздушували молодим хлопцям ґеніталії, чобітьми поклали свою першу печатку на Західній Европі.

    Ну, подумав би хто, дісталось німцям за їхню політику на Сході. Може й так, але як вояк, я мушу сказати, що це нечувана ганьба для російської армії. Нечувана і не випадкова. Я чув про заклик підписаний Ілією Еренбурґом і іншими видатними совєтськими людьми, про те, що вступаючи на територію Німеччини, все, що вони бачуть, належиться їм, зокрема було сказано дослівно: "годинники, жінки і все добро". Як я дізнався, після війни, совєтський уряд затирає сліди цього заклику, але він був друкований і оповіщений та відчитаний на всьому совєтському фронті, документи ці знаходяться в американських воєнних архівах, куди вони дістались через німецькі руки, із здобутих німецьких архівів.

    Читав я багато, після війни, про німецькі злочини на Сході і я мушу сказати, що німці повели себе нечувано. Але характер німецьких злочинів обмежувався до дії поліції, зокрема Ґестапо, та до дій спеціяльних, винищувальних команд, так званих Айнзац-Коммандо. Але не зустрічався я ніде із ствердженим випадком, щоб німецька армія допускалась ґвалтів над населенням. Навпаки, німецькі вояки тримались коректно, а якщо десь німець потягнув селянинові курку, то це тільки доказує, що ці випадки були обмежені, коли люди про це пам'ятають і можуть говорити.

    Не було випадку, щоб німецькі вояки ґвалтували, за це в німецькій армії була серйозна кара, а вже не до подумання було, щоб вояки ґвалтували жидівок, як то я читав в одній книжці, бо за це була додаткова кара за расове "занечищення". Я не перечу, тут і там траплялися навіть злочини, але вони траплялися всюди, наша Дивізія теж "зареквірувала" не одну свиню вже на німецькій території, але ніде німецька армія не допустилась навіть тіні чогось подібного, що робила російська армія в Західній Европі. Вистачить прочитати спогади мешканців Відня чи Берліну...

    Якщо йдеться про згадані два міста (Ґольдап і Ґумбіннен), знаю про них більше, бо довелось в них побувати... Коли німецький фронт відкинув большевиків із обох цих міст, прийшов наказ, що наша сотня має виставити залогу до однієї із цих місцевостей. Підпоручник Кеґеляйн сказав мені вибрати трьох стрільців і ми поїхали легким вантажним автом до Ґольдапу, яких 35 кілометрів на схід від нашого табору. Перед в'їздом до цієї місцевості затримала нас польова жандармерія. Кеґеляйн пояснив їм хто ми є і чого приїхали. Офіцер жандармерії глянув йому у вічі.

    - Маєте сильні нерви?

    - Очевидно, чому..?

    - Приготуйтесь на найгірше. Як ваші стрільці, в порядку? Здорові?

    - Очевидно, але я не розумію цих питань..?

    - Ми вас пропустимо, можете оглянути місто і тоді вирішувати, чи хочете тут стояти залогою. Їхати далі не можете, бо вулиці забарикадовні, там був бій.

  2. #72
    Offline
    part of me

    Re: УПА


    Спогади вояка Української Дивізії „Галичина” Романа Лазурко (мовою оригіналу) продовження:
    Ми залишили авто під охороною жандармерії і вийшли у містечко. На око невелике, може на яких десять тисяч душ. Вулицями дійсно не можна було їхати, бо всюди стояли кізли з колючим дротом і рештки всякого військового виряду. Поміж те все десятки дір від гарматніх зривів, чи від мін, годі було сказати. Десятки димів ще снувались над містечком і між домами не видно було ні живої душі. Враження якесь таке, як на розритому цвинтарищі. Через момент всі ми усвідомляємо собі, що це сморід в'їдається в нашу свідомість, сморід спаленизни і щось ніби палена шкіра, чи шмаття, щось їдке, погане.

    Обходимо першу розбиту барикаду і стаємо як вриті. На вулиці лежать трупи, один біля одного, самі цивільні, десь не десь між ними вплентаний совєтський однострій, а то самі старі, діти і жінки. Боже, жінки лежать у всяких фантастичних позиціях, всі майже а то й цілком нагі, я приглядаюсь ближче, бо не віриться очам: лежить труп із відрізаними грудьми, злитий весь кров'ю, а там зараз же жінка із розпореним черевом, цілком нага, друга, два хлопчики, з розтрощеними голівками, а там же дівчина мала, вся у крові, лице розбите чимось. Старі змасакровані, що годі впізнати, людські це трупи, чи звірячі.

    Щось підходить до горла, годі дивитись. Це тільки на самому початку, на цій одній вулиці. Хати зруйновані, вікна вибиті з рамами, двері розбиті. Кеґеляйн і я дивимось разом на наступну хату. На дверях розіп'ята молода ще жінка, вся нага, живіт в неї розпорений чисто і в животі здохлий, чорний кіт...

    Мертвецька тишина над містом. Але ця тишина не годна віддати того жаху, що його бачуть навколо очі. Чи можливо, що це зробили люди..? Куди наш світ іде в двадцятому сторіччі?

    Ні собаки ні кота живого, ні навіть птахів не чути. Все мертве. А ми йдемо помалу, переступаючи трупи, йдемо, як у сні, і мені особисто здається, що це неправда. Але як сьогодні бачу ці образи перед собою, пишучі ці рядки і відчуваю, що пером не можу передати своїх вражень. З одної хати, з підвалу вчули ми стогін. Наввипередки вриваємось туди, адже всетаки хтось ще живий тут є!

    В пивниці знайшли ми старого діда, може із 70 років, як не більше, всього в крові. Винесли ми його надвір, як найбільшу цінність, щоб хоч ним одним заперечити цей факт тотальної смерті, що прийшла на цих людей в страшній аґонії передсмертних мук. Поклали ми старого на якийсь недогорілий сінник, напоїли гарячою кавою з польової пляшки і він трохи прийшов до себе. Попросив слабким голосом закурити. Кеґеляйн подав йому цигарку, а один із наших стрільців трохи промив і перев'язав йому рану у грудях, від гострокінчастого штика.

    Уривками, з довгими павзами старий став розказувати, що багато людей виїхало перед тим на захід, залишились тільки старі і жінки з малими дітьми. Большевики вдерлись до міста розбиваючи хати, до яких вдиралися цілими гуртами і перше, що впало їм в руки, це жінки.

    На очах своїх дітей, своїх батьків чи воєнних калік, мужів, всі без вийнятку жінки, від малих дівчаток починаючи були без розбору ґвалтовані, брутально, з побоями, з лайкою, з безсоромними дотепами, від яких волосся дуба стає, ґвалтовані повторно, без кінця, припалювані вогнем цигарок і запальничок, коли вже не реагували і убивані, коли вже тратили свідомість.

    Дванадцятьрічна внучка нашого старого не була помилувана, ніхто не був помилуваний, її ґвалтували на його і її матері очах, матір ґвалтували побіч неї, коли ж вже дитина зомліла, перерізали їй горло і матір ґвалтували далі. На кінець і її добили, а до старого повернувся якийсь совєт, ніби пригадавши і встромив йому багнет в груди. Старий упав між трупи, втративши свідомість і це його врятувало. Вони займались жінками і дівчатами.

    Прочунявши пізніше, коли перша хвиля перейшла, заволікся до цієї пивниці, і там перечекав німецький протинаступ, але не мав сили вийти наверх і ми стали першими людьми, що їх він бачив після цього пекла. Ми його доставили пізніше до шпиталя. Не оглядали ми всього містечка, нам було млосно і гірко від цього, що ми побачили в цій його частині.

    В повротній дорозі Кеґеляйн мовчав, курив тільки безнастанно. Що він думав я не знаю, бо він мені не сказав нічого. Але його очі були вогкі, його уста затиснуті і його руки дрижали, коли він закурював, це я бачив.

    Надворі ставало щораз холодніше, наближалась зима. Фронт то наближався, то віддалювався, німці боронились одчайдушно, намагаючись стримати большевиків перед входом на німецьку територію.

    Наш вишкіл добігав до кінця і в п'ятницю 17 листопада 1944 року ми отримали наказ вертатись до Дивізії, яка в цей час перебувала на Словаччині. Ми завантажились на поїзд, попрощавши нашого Кеґеляйна і залізні колеса знов загомоніли для нас на шляхах "нової" Європи...”
  3. #73
    Offline
    part of me

    Re: УПА


    17 ноября 1941 года появился секретный Приказ Ставки Верховного Главного Командования № 0428.

    Он гласил:

    «Опыт последнего месяца войны показал, что германская армия плохо приспособлена к войне в зимних условиях, не имеет теплого одеяния и, испытывая огромные трудности от наступивших морозов, ютится в прифронтовой полосе в населенных пунктах. Самонадеянный до наглости противник собирался зимовать в теплых домах Москвы и Ленинграда, но этому воспрепятствовали действия наших войск. На обширных участках фронта немецкие войска, встретив упорное сопротивление наших частей, вынужденно перешли к обороне и расположились в населенных пунктах вдоль дорог на 20–30 км по обе их стороны. Немецкие солдаты живут, как правило, в городах, в местечках, в деревнях в крестьянских избах, сараях, ригах, банях близ фронта, а штабы германских частей размещаются в более крупных населенных пунктах и городах, прячутся в подвальных помещениях, используя их в качестве укрытия от нашей авиации и артиллерии. Советское население этих пунктов обычно выселяют и выбрасывают вон немецкие захватчики.

    Лишить германскую армию возможности располагаться в селах и городах, выгнать немецких захватчиков из всех населенных пунктов на холод в поле, выкурить их из теплых убежищ и заставить мерзнуть под открытым небом – такова неотложная задача, от решения которой во многом зависит ускорение разгрома врага и разложение его армии.

    Ставка Верховного Главнокомандования приказывает:

    1. Разрушать и сжигать дотла все населенные пункты в тылу немецких войск на расстоянии 40–60 км в глубину от переднего края и на 20–30 км вправо и влево от дорог.
    Для уничтожения населенных пунктов в указанном радиусе действия бросить немедленно авиацию, широко использовать артиллерийский и минометный огонь, команды разведчиков, лыжников и партизанские диверсионные группы, снабженные бутылками с зажигательной смесью, гранатами и подрывными средствам.

    2. В каждом полку создать команды охотников по 20–30 человек каждая для взрыва и сжигания населенных пунктов, в которых располагаются войска противника. В команды охотников подбирать наиболее отважных и крепких в политико-моральном отношении бойцов, командиров и политработников, тщательно разъясняя им задачи и значение этого мероприятия для разгрома германской армии. Выдающихся смельчаков за отважные действия по уничтожению населенных пунктов, в которых расположены немецкие войска, представлять к правительственной награде.

    3. При вынужденном отходе наших частей на том или другом участке уводить с собой советское население и обязательно уничтожать все без исключения населенные пункты, чтобы противник не мог их использовать. В первую очередь для этой цели использовать выделенные в полках команды охотников.

    4. Военным советам фронтов и отдельных армий систематически проверять, как выполняются задания по уничтожению населенных пунктов в указанном выше радиусе от линии фронта. Ставке через каждые 3 дня отдельной сводкой доносить, сколько и какие населенные пункты уничтожены за прошедшие дни и какими средствами достигнуты эти результаты.

    Ставка Верховного Главного Командования:
    И. Сталин
    Б. Шапошников».

    (Источник: Сталин И.В. Cочинения. – Т. 18. – Тверь: Информационно- издательский центр «Союз», 2006. С. 283–284.)

    Тут мы сталкиваемся с очередной советской загадкой. Известный писатель Владимир Батшев, ответственно ссылаясь на Центральный архив Министерства обороны СССР, в своей четырехтомной эпопее «Власов» (т. 1, стр. 214, из-во «Мосты-Литературный европеец», Франкфурт-на-Майне, 2001/2005) приводит другой вариант текста зловещего сталинского приказа.

    «Из приказа Ставки Верховного Главнокомандования
    № 0428 от 17 ноября 1941 года:

    “Все населенные пункты на расстоянии 40-60 км вглубь от линии фронта и на 20-30 км по левую и правую сторону от дорог, в которых находятся вражеские войска, должны быть сожжены и разрушены. Для уничтожения населенных пунктов в означенном радиусе приказываю использовать авиацию, артиллерию, а также команды разведчиков, лыжников и партизанские группы, которые должны быть оснащены бутылками с поджигательной смесью.

    При вынужденном отходе наших частей на том или другом участке уводить с собой советское население и обязательно уничтожать все без исключения населенные пункты, чтобы противник не мог их использовать.

    …Большинство задействованных на этом важном государственном задании ДОЛЖНЫ БЫТЬ ПЕРЕОДЕТЫ В ТРОФЕЙНУЮ ФОРМУ ГЕРМАНСКОГО ВЕРМАХТА И ВОЙСК СС

    Следует обратить внимание, чтобы после «карательной экспедиции» оставались свидетели, которые затем смогут поведать о злодеяниях фашистов. Это возбудит ненависть к фашистским оккупантам, облегчит вербовку партизан в тылу врага.

    …Формирования, занятые в этом смелом предприятии, должны состоять из мужественных бойцов, которые должны быть представлены к правительственным наградам.

    Ставка Верховного Главнокомандования
    Верховный Главнокомандующий И. СТАЛИН
    Начальник Генштаба Б. ШАПОШНИКОВ”».

    (Источник: ЦАМО СССР. Ф. 353. Оп. 5864. Д.1 Л.2).
  4. #74
    Offline
    Пророк

    Re: УПА


    "Друже Ковалю"
    автор музики і слів -- український повстанець Микола Матола,написана вона була у 1949 р.,
    а вже потім, в 60-і роки, перекладена російcькими виконавцями і стала "білогвардійською" (Поручик Голицин)

    Четверту добу уриваються плови,
    Сльозиться у схроні зволожений мур.
    Не плачте душею, мій друже Ковалю,
    ...Бо дуже нелегко й мені самому.
    Уже котрий тиждень чекаємо грипсу,
    Коли запалає Вкраїна в огні.
    Мій друже Ковалю, затягнемо пісню,
    Бо дуже нелегко й самому мені.
    Кудись наші коні помчали далеко
    І долю понесли у зоряну ніч.
    Нам сниться в розлуці згорьований батько,
    Зсивіла дружина приходить у сні.
    А нам би одверто агітки лукаві
    Розбити об святість твердої руки.
    Та іменем нашим свої чорні справи
    Ізнову прикрили московські полки.
    І мачуху долю, й брехливу неславу
    Нам подарували звитяжні роки.
    Тож будьмо незламні, мій друже Ковалю,
    На славу Вкраїні, на вічні віки!




    Дума корпуса Сечевых стрельцов армии УНР .
    (ее плагиат песня из фильма "Как закалялась сталь" - О убитом комсомольце и коньке вороном.)



    Пісня Київської юнацької школи 1918р.
    Цю пісню слухало кілька поколінь українців, вважаючи її "радянською". ..."Мы смело в бой пойдем за власть Советов".
    Автентичний текст відносять на січень 1918 року, коли бійці Армії Української Народної респуліки обороняли підступи до Києва від
    більшовицьких загарбників під командуванням Мурав`йова.

  5. #75
    Offline
    Пророк

    Re: УПА


    дада...ещё только осталось выяснить у кого из укров Моцарт списывал.
    Но я верю, скоро и это выяснят)
  6. #76
    Offline
    Пророк

    Re: УПА


    Слова...слова...абы не мовчкы)
  7. #77
    Offline
    part of me

    Re: УПА


    Ответ Сообщение от RAMM Посмотреть сообщение
    Слова...слова...абы не мовчкы)
    Головне "гні свою лінію", а все інше пофігу.
  8. #78
    Offline
    2.0

    Re: УПА


    трохи не в тему, але ж "Очи черние" теж наш український твір, Гребінки. а "Щедрик" Леонтовича зафрахтували собі США
    ну а це я вже колись постила, але давно. в рубриці "знай наших" Мілла Йовович



    і комент під піснею
    В 70-х роках ця пісня була паролем українськості. Якщо її підхоплювали за столом, то це означало, що тут - справжні українці!
  9. #79
    Offline
    Пророк

    Re: УПА


    Но я понимаю Леру, обыдно что слова-музыка оказались не Иосифа Джугашвили и Владимира Бланка. Но, как говорится, Маркс-мне друг, но истина дороже
  10. #80
    Пророк

    Re: УПА


    Слова...слова...абы не мовчкы((
+ Ответить в теме
Страница 8 из 9

Теги для этой темы