ОПИС ПОДІЙ В ОФІСІ БРАТСТВА 12 КВІТНЯ 2007 РОКУ
Український спротив | 15.04.2007
"Я прагну слави. Слава - це найважливіше" (Корчинський, журнал ПіК, 2001р). Діма справді завжди хотів слави (до цього завжди підстрікала дружина). Але не в цьому проблема. Біда шлях до слави він бачив в понтах. За понти - саджають. Діма - не сидів. Сіли всі, але не він. Сідали одні, сідали інші. Час йшов, а слава не йшла. Тенденція загрозлива, бо скоро могли вийти ті, що сіли.
"Минуло десять років. Я згадую зараз всіх своїх товаришів по клубах, спілках, партіях, асамблеях, бойовиків і ловлю себе на думці, що мені не хотілось би їх бачити знову". Вірю. "У мене величезне відчуття незадоволеності, бо у мене величезні амбіції" (Корчинський, СН, 2003 р.). Теж Вірю.

Пройшло ще півдесятка років, але ситуація та сама. Після чергової підстави Корчинського, коли загинуло кілька відданих "вождю" хлопців, Братство пережило кризу, пішло багато здібних людей. Але нічого не змінилося в суті. Похідні моменти хіба що змінилися, бо раніше присягали та служили нації, а тепер нація виявляється - це фікція. Істинний лише Корчинський. Тому і закликає на присягу "феодалу". "Скромно" заявляє, що нації присягати не можна. Треба йому. Нація - неактуально, бо в українців він не вірить. Для нього їх не існує, існують лише феодали.

Складно не посміхнутися, коли закликає присягати на вірність зрадник, кличе на революцію водила джипу БМВ, а націю вважає трупом, той хто її ж і агітує.

Людська реакція прогнозована, непрогнозована реакція скаженої собаки. Усмішка прогнозована, непрогнозована впертість лузера. Виявилося, він досі прагне ув'язнити своїх, щоб нашкодити чужим…

"Аттіла, виведи їх!", - і зграя кидається з "холодухою" (заточки, ножі, палиці, якісь ключки для гольфу, чи хокею) на хлопців, що посміли несерйозно усміхнутися на серйозність "вічного революціонера".

Тих, що прийшли послухати серйозного вождя було близько двадцяти п'яти осіб, в т.ч. дівчата та декілька неповнолітніх по 14-16 років, які згодом, з причин відомих лише Корчинському, стануть "півсотнею проплачених помаранчевих провокаторів за особистим наказом президента України", "близько сорока озброєних осіб з самооборони Луценка" або "трьома десятками націоналістів, що не підготувались".

Чому так? Тому що "серйозний дядя" насправді несерйозний. Йому маряться провокації, підступи Президента, боротьба за владу, він не розуміє, що ножові поранення не продаються, без зброї не нападають, райони Верховної Ради не штурмують. Він не розуміє, бо інакше довелося б зрозуміти, що до нього ходять як в театр. Тільки там актори - революціонери, шоумени - вожді, а зрадники - нонконформісти. Він не розуміє, але відчуває, відчуває невідповідність реалій до забаганок, тому злиться і хоче прибрати з очей те, що псує "картинку". Інакше не зрозуміти, чому на скептичні зауваження щодо пафосних фраз "я знаю більше всіх вас", "присягайте феодалу, а не нації", відбувається збройний напад на беззбройних людей.

Дивно, але факт, "люди, що заплановано прийшли на штурм" чомусь були не озброєні, та й чисельний і особовий склад навряд чи був схожий на штурмову бригаду. Сівши слухати проповідь в приміщенні де вже сиділо 35-45 чоловік, з яких в кращому разі з десяток не мали причетності до братства не було сенсу цілеспрямовано "нариватися". Те що пізніше назвали "нападом" було самообороною, бо всі стали на захист своїх.

По команді Корчинського хлопців почали заламувати за шию, але ця дія аж ніяк не була спрямована на те щоб допомогти хлопцям вийти з приміщення. Будь-хто, хто має власну гідність, не стерпів би такого відношення до себе. Але саме на таку реакцію очевидно і сподівалися "охоронці", бо далі події розгорталися миттєво.. Ножі пішли вхід з перших же секунд бійки, в братчиків був сценарій захисту приміщення, який вони розіграли, не дивлячись на те, чи це було потрібно. Діяли по-бєзпрєдєлу, дістали холодуху й почали бити на ураження неозброєних. Белькотіння Корчинського про "підступні штурмові плани" - лише виправдання тупоголових дій братчиків.

Слухачі лекції хапали стільці й відбивали своїх побратимів від нападу ножовиків. Як виявилося, "штурмовики" іншої "зброї" ніж стільці не мали.. Братчики створили кільце і пішли в наступ, били ножами в спину, вдарили ножем навіть того, хто відтягував пораненого побратима (без перебільшень), як останні курви ногами добивали лежачих… Шакали. Раз били в спину - значить не хотіли відповідати за свої вчинки перед тими, кого били. Пізніше навіть насмілилися волати, що вони знайдуть та вб'ють, що це була "ментовська підстава". Це можливо, з огляду на те, що міліція намагається спустити справу на гальма. З близько сорока затриманих покидьків відпустили всіх, окрім шести, хоча битися влізла більшість (як самі ж вони хваляться - "зайшли в тил").

Пиронувши в живіт хлопця, що з нього потім лилася на підлогу кров, вони сподівались, що нам вдасться покинути офіс непоміченими для міліції. Першого ж пораненого ще коли він сідав в таксі, одразу побачили патрульні. Власне інакше і не могло бути біля Верховної Ради, де повно міліції. Свої проблеми з міліцією вони заробили власноруч. Нас це не стосується. Якщо вони продовжать "бєзпрєдєл" і спробують комусь завдати шкоди надалі - відповідь буде належною.

Безсумнівним лишається одне, пройде час, аттіли сядуть, здохнуть, чи просто підуть геть, а Корчинський знову скаже: "ловлю себе на думці, що мені не хотілось би їх бачити знову". Йому потрібна слава. В'язні. Трупи. Без різниці чиї.

http://www.sprotyv.in.ua/1215411612.html