Грошова допомога постраждалим у війні!
Магазин спортивного харчування Strong Life
+ Ответить в теме
Показано с 1 по 6 из 6.
  1. #1
    sevtavr
    Гість

    Но пораженья от победы ты сам не должен отличать?


    Хто пояснить, що Полтава буде святкувати в 2009 році? Дату поразки? 300-річчя окупації? Ганьбу?

    Чому тоді Росія не святкує поразку під Порт-Артуром, чи Америка поразку Перл-Гарбора?

  2. #2
    $Pianist$
    Гість

    Відповідь: Но пораженья от победы ты сам не должен отличать?


    Ответ Сообщение от sevtavr Посмотреть сообщение
    Хто пояснить, що Полтава буде святкувати в 2009 році? Дату поразки? 300-річчя окупації? Ганьбу?

    Чому тоді Росія не святкує поразку під Порт-Артуром, чи Америка поразку Перл-Гарбора?
    Мы все сможем. Мы все вытерпим! А если не сможем, То вымажем тем, чем не вытерпим!
  3. #3
    sevtavr
    Гість
    #5 за 02.02.2007
    РОСІЯ ПОСИПАЄ СІЛЬ НА УКРАЇНСЬКІ РАНИ...

    «ДРУЖБА» З КАМЕНЕМ ЗА ПАЗУХОЮ

    В ПРОПОЗИЦІЇ Владіміра Путіна щодо спільного святкування 300-річчя Полтавської битви, які він висловив Вікторові Ющенку під час грудневої зустрічі, в принципі нічого дивного немає – імперія не полишає намірів продовжувати утримувати постколоніальну Україну в своїй інформаційній і культурній орбіті. Абсурдом виглядала б, скажімо, пропозиція Японії до Росії «відсвяткувати» японську перемогу при Порт-Артурі чи до американців відзначити знищення їх флоту і авіації в Перл-Харборі. «Путін також відзначив важливість гуманітарного співробітництва», – такими словами супроводжували цю пропозицію інформаційні агенції. Нічого собі гуманітарій!
    Впевненість російського президента у тому, що в Україні знайдуться люди, які із радістю будуть сипати сіль на українську рану, починає справджуватись: голова Полтавської обласної ради Олександр Удовіченко в інтерв’ю кореспондентам газети “Зорі Полтавщини” висловив таку малоросійську позицію словами «вважаю, що у більшості депутатів обласної ради перемога слов’ян на цій землі повинна викликати почуття гордості». Цікаво, чи думав державний службовець над тим, що перемогу росіяни здобули не тільки над шведами, а й над українцями, бо Петро І за Шевченком – «Той Перший, що розпинав Нашу Україну» – мав тверді наміри ліквідувати автономію Гетьманської держави, що спонукало Івана Мазепу розпочати таємні переговори з Карлом XII, а потім і відкрито перейти на бік Швеції і взяти участь у бойових діях проти військ Петра І. Шкода, що такі висловлювання – типові для нашої місцевості.
    «Місто стане туристичним центром завдяки святкуванню Полтавської битви», – заявив і мер Полтави Андрій Матковський. Чому святкувати поразку? Може, все-таки відзначати, коли вже планують спорудити пам’ятники загиблим українським козакам – учасникам Полтавської битви, гетьманові Івану Мазепі і шведському королеві Карлу ХІІ? Коли факт поразки спричинився до спільної історії, може, досить спільних виставок, публікації монографій, етнографічних досліджень, міжнародної наукової конференції, але без попсово-шансонних концертів експансіонуючих без зброї російських співаків та без салютів і феєрверків? Радіти 300-літньому ярму? Чи відповідь лежить в площині запланованих до витрат 100 мільйонів гривень і в надії на те, що 300-річчя шведсько-української поразки зробить Полтаву туристичним центром?
    Ще одне диво, до якого теж українці звикли, – партизанське мовчання 138 «українських» партій. Поки що лише Конгрес Українських Націоналістів прокоментував блюзнірство російської пропозиції: «Якщо вже росіянам так кортить разом відзначати ювілеї українсько-російських війн, то набагато цікавіше було б у 2009 році відзначити спільно 350-ліття Конотопської битви, в якій гетьман Виговський розгромив 100-тисячне московське військо», — повідомляє прес-служба КУН. Ще однією подією, у відзначенні якої Україна й Росія могли б «об’єднати зусилля», КУН вважає похід гетьмана Сагайдачного на Москву, 390-ліття якого відзначатиметься в 2008, а 400-ліття – у 2018 році. І справді, було б і справедливо, і паритетно.
    А ще за півроку від «ювілею» у листопаді 1708 року московські війська під командуванням Меншикова захопили Батурин. Місто було вщент зруйновано, а всіх жителів знищено. Козацьку старшину розіп’яли на хрестах, що були встановлені на плотах і пущено вниз по р. Сейм. Може, хтось нагадає про цю дружбу народів п. Путіну та ділкам-полтавчанам?
    На такі святкування Росія грошей не шкодуватиме. Інша справа – і значно складніша – досягти переможцям для свого народу високого рівня життя тієї ж Швеції чи Німеччини, які програли у війнах.
    Нещодавно в розлогому січневому інтерв’ю газеті «Известия», яке тісно пов’язане з ініціативами Владіміра Путіна, заступник міністра закордонних справ Росії Грігорій Карасін, заперечивши будь-який економічний тиск на Україну, повторив мантру про культурно-гуманітарну складову українсько-російських відносин, маючи на увазі 300-річну дату, але в той же час підтвердив непоступливість Росії в питаннях розмежування Керченської протоки і про намагання спільно використовувати багатства Азовського моря, підкреслюючи, що ці «акваторії історично є внутрішніми водами Російської Федерації і України», зневажаючи таким чином міжнародне право і практику. Позицію ж України він назвав «каменем спотикання». А далі знову традиційні слова «про зміцнення дружби і співпраці з братньою Україною».
    Відповідаючи на запитання про ситуацію щодо Чорноморського флоту РФ, Грігорій Карасін перерахував існуючі проблеми щодо інвентаризації об’єктів, навігаційних суперечок, екологічної безпеки, але не більше того. А слова про наявність «доброї волі», без якої неможливе вирішення найскладніших питань, швидше за все, були адресовані лише українській стороні.
    Заступник міністра закордонних справ Росії недарма нагадує про широкі гуманітарні зв’язки «200 мільйонів людей, які живуть на великому просторі від Карпат до Тихого океану». Он і пісня така є, теж досить імперська: «От тайги до Британских морей Красная армия всех сильней»…
    В Росії діє державна програма під назвою «Патріотичне виховання громадян РФ на 2006-2010 роки». І в тій програмі святкуванню перемоги у Полтавській битві відводиться особливе місце. Але ж то стосується громадян-патріотів іншої країни. А де ж наші? Чи проблема у відсутності такої програми? Чому тоді вона відсутня? А може, бракує елементарного глузду? Чи забагато п’ятиколонників?
    Російський поет Боріс Пастернак якось писав у вірші «Но пораженья от победы ты сам не должен отличать». Але вони стосувались творчої складової діяльності людини. Коли ж ці слова як керівництво до дії беруть собі державні чиновники і не розрізняють добро і зло, світло і темряву, перемогу і поразку – це біда для держави.
    Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ.

    ТИМ ЧАСОМ...

    РОСІЯНИ, ОЗБРОЄНІ МИСЛИВСЬКОЮ ЗБРОЄЮ, ВЛАШТУВАЛИ БІЙКУ НА УКРАЇНСЬКОМУ КОРДОНІ
    У грудні минулого року шістьох громадян Російської Федерації, які незаконно прибули до України з мисливською зброєю, затримали на Чернігівщині. Щоб зупинити порушників, прикордонникам довелося звернутися по допомогу до співробітників міліції та Внутрішніх військ, повідомили Укрінформу з Держприкордонслужби України. Росіяни, деякі з яких були в стані алкогольного сп’яніння, чинили опір правоохоронним органам і тому довелося застосовувати фізичну силу та стріляти у повітря. Порушників за незаконний перетин кордону та злісну непокору притягнуто до відповідальності. Слід зазначити, що один із затриманих виявився російським міліціонером.
    Однак на цьому історія не скінчилася. На допомогу затриманим з російського боку до кордону під’їхали два «УАЗи» з озброєними мисливською зброєю людьми, які вигукували погрози з вимогами відпустити товаришів. Найвідважніший з них також потрапив до рук прикордонників. Він, будучи п’яним, перейшов кордон та вирішив відбити затриманих. Українським правоохоронцям довелося застосувати силу для того, щоб затримати бунтівника.

    СУПЕРЕЧКА НАВКОЛО МАЯКІВ У КРИМУ БУДЕ ВИРІШУВАТИСЯ НА РІВНІ УРЯДІВ, ВВАЖАЄ РОСІЙСЬКИЙ ПОСОЛ
    Російсько-українська суперечка навколо маяків, які контролює Чорноморський флот в Криму, буде вирішуватися на рівні урядів, а в Москві ще не визначилися, де базуватиметься ЧФ після 2017 року. Про це посол Росії в Україні Віктор Черномирдін заявив в інтерв’ю «5 каналу».
    Він ще раз зазначив, що Росія не визнаватиме рішення українських судів стосовно передання маяків ЧФ Україні. «Якщо уже на міждержавному рівні, то питання повинні розглядати третейські суди», - заявив російський посол.
    Українська сторона наполягає на виконанні Чорноморським флотом Росії, що тимчасово базується на території України, всіх рішень українських судів стосовно повернення Україні об’єктів навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства.
    Досі ЧФ РФ, всупереч положенням базових угод від 1997 року, продовжує використовувати ці об’єкти у власних цілях. Днями командування ЧФ РФ проігнорувало рішення Господарського суду Херсонської області про повернення Україні станції радіонавігаційної системи «Марс-75»
    (м. Генічеськ). У заяві МЗС України з цього приводу під-креслено, що необхідність виконання судових рішень випливає з Конституції України, вони ухвалюються судами від імені України і є обов’язковими до виконання на всій території країни.
    У 2001 р. Генпрокуратура України подала позови в господарські суди Сімферополя, Севастополя і Херсона про незаконне утримання майже сотні гідрографічних об’єктів ЧФ Росії.

    ЯКЩО РОСІЙСЬКА СТОРОНА І НАДАЛІ НЕ ВИЗНАВАТИМЕ РІШЕННЯ СУДУ...
    Рішення українських судів на території України є обов’язковими до виконання всіма суб’єктами господарювання, у тому числі й Чорноморського флоту Російської Федерації. Так прокоментував речник МЗС України Андрій Дещиця висловлювання посла РФ в Україні В. Черномирдіна щодо невизнання російською стороною рішення українських судів щодо маяків у Криму. Він зазначив: «Ми неодноразово зверталися до російської сторони визнати рішення судів, і будемо звертатись і надалі».
    Речник МЗС повідомив, що українська сторона має намір порушити це питання під час проведення засідання підкомісії з питань функціонування ЧФ РФ на території України, яке відбудеться у лютому в Москві. «Якщо не вдасться знайти порозуміння з РФ, тоді Україна залишає за собою право вживати передбачені міжнародним правом заходи, зокрема, звернення до інших міжнародних інституцій», - сказав Андрій Дещиця.

    "Кримська Свiтлиця" > #5 за 02.02.2007 > Тема "Резонанс"

    Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4441
  4. #4
    Def
    Offline
    .
    Ответ Сообщение от sevtavr Посмотреть сообщение
    РОСІЯ ПОСИПАЄ СІЛЬ НА УКРАЇНСЬКІ РАНИ...

    От бісова тварюка! :cray:
  5. #5
    Ivan
    Гість
    Тепер, думаю, наші просування на кримському напряму будуть щонайменше пригальмовані. Росія не забариться, витиснувши Тарасюка, анулювати й всі його настанови. А Януковичу хіба жалко? :stink:
  6. #6
    Ivan
    Гість
    Ответ Сообщение от sevtavr Посмотреть сообщение
    Хто пояснить, що Полтава буде святкувати в 2009 році? Дату поразки? 300-річчя окупації? Ганьбу?

    Чому тоді Росія не святкує поразку під Порт-Артуром, чи Америка поразку Перл-Гарбора?
    Колись я питав одного компетентного знайомого про русифікацію Полтави і її слабку політичну (зокрема, демократичну) активність. У відповідь думав почути щось про провінційність, про нерозвиненість політичної структури, а почув: "Що ти хочеш, ми ж "город русской славы"". Не знаю, наскільки це у свідомості більшості громадян... :boredom:
+ Ответить в теме

Теги для этой темы