Грошова допомога постраждалим у війні!
Магазин спортивного харчування Strong Life
Дерево благодарностей7Благодарности
+ Ответить в теме
Страница 3 из 6
Показано с 21 по 30 из 58.
  1. #21
    Odo
    Offline
    -

    Відповідь: Re: Відповідь: Re: Відповідь: Re: Відповідь: Re: Марш УПА 14 жовтня


    Ответ Сообщение от Meladon
    це коментар на подану тобою інформацію.....
    Наведені два Ваші дописи дещо суперечать одне одному. Відтак, хотілобися зрозуміти напрямок еволюції Ваших поглядів, розгорнутої, так би мовити, у часі: Ви продовжуєте звинувачувати УПА у геноциді євреїв, чи вважаєте їх "жидолюбами(© Meladon)"?

  2. #22
    Offline
    ТАК!

    Re: Відповідь: Re: Відповідь: Re: Відповідь: Re: Відповідь: Re: Марш УПА 14 жовтня


    люди істоти суперечливі самі пособі....
  3. #23
    Odo
    Offline
    -

    Відповідь: Re: Відповідь: Re: Відповідь: Re: Відповідь: Re: Відповідь: Re: Марш


    Ответ Сообщение от Meladon
    люди істоти суперечливі самі пособі....
    Чи правильно я Вас зрозумів, що Ви не маєте жодних арґументованих переконань, стосовно обговорюваної теми, а лише глибоко суб’єктивні відчуття?
  4. #24
    Odo
    Offline
    -

    Відповідь: Марш УПА 14 жовтня


    ВОЯКОВІ УПА

    Рідня обрала чужину,
    А він поставив — залишатись.
    Він слову честі склав ціну,
    Коли було лиш чотирнадцять.

    Ціна — прокльони, забуття,
    Сніги, Сибір, удари в спину.
    Він все пройшов і, наче стяг,
    Проніс любов до України.

    Вона давала волі й сил,
    Щоденно ловлячи приціли,
    Не зрадить лицарства батьків,
    Не втратить мужності і віри

    І повернутись в рідний дім.
    Позаду — майже ціла вічність.
    А він уміє ще молитись
    І усміхатись щиро всім.

    І тільки серце защемить,
    Коли малий вояка нині
    Під прапор схилиться на мить
    І мовить: “Слава Україні”.

    І хай не завжди грають туш,
    У вояка своя дорога.
    Йому судилась перемога
    На полі бою наших душ.

    © Наталка Позняк
  5. #25
    Offline
    ТАК!

    Re: Відповідь: Марш УПА 14 жовтня


    аргумент прост оун -упа в полтаве небыли, за нее не воевали, и к Полтаве отношения ниимеют в принцыпе. Такшо тема не для полтавкого форума... ми ж не у Львові
  6. #26
    Offline
    ТАК!

    Re: Відповідь: Марш УПА 14 жовтня


    Гей, батька мой, степь широкая!
    А поговорю я еще с тобою...
    Ведь молодые ж мои бедные года
    Да ушли за водою... Ой, вы звезды, звезды ясные,
    Уже и красота мне ваша совсем немила...
    Ведь на темные мои кудри да пороша
    Белая легла.
    Ой, ночи черные да безглазые!
    И не видно мне, куда иду...
    Еще с малых лет я одинокий.
    Да таким и пропаду.
    Где ж вы, братья мои милые?
    Никто слез горьких мне не вытер...
    И вот стою я, словно тот дуб,
    А вокруг только тучи да ветер...
  7. #27
    Odo
    Offline
    -

    Відповідь: Re: Відповідь: Марш УПА 14 жовтня


    Ответ Сообщение от Meladon
    аргумент прост оун -упа в полтаве небыли, за нее не воевали, и к Полтаве отношения ниимеют в принцыпе. Такшо тема не для полтавкого форума... ми ж не у Львові
    Я чекаю відповіді на своє питання до Вас: "Ви продовжуєте звинувачувати УПА у геноциді євреїв, чи вважаєте їх "жидолюбами(© Meladon)"?".
  8. #28
    Offline
    ТАК!

    Re: Відповідь: Re: Відповідь: Марш УПА 14 жовтня


    геноцидом займались деякі, деякі були жидолюбами
  9. #29
    Odo
    Offline
    -

    Відповідь: Марш УПА 14 жовтня


    Терплячість лицарів і демагогів

    Щороку напередодні Покрови вухо пересічного українця налаштовується слухати черговий серіал заяв, дискусій і просто розумувань довкола статусу ветеранів УПА.

    І щороку (принаймні так було досі) політичні сили, які дбають бодай про позірний імідж патріотичних чи близьких до народу, не втомлюються заявляти про наміри врешті-решт подолати історичну несправедливість супроти людей похилого віку, знищених роками, нестатками та репресіями.

    Щороку напередодні Покрови вкотре одурені, але не розчаровані, колишні вояки УПА прасують старі однострої, виймають зі скринь дорогі серцю прапори і штандарти, аби раз на рік нагадати державцям і політикам про те, що вони ще живі.

    Обидві сторони демонструють подиву гідну терплячість, от лишень природа цієї риси в них різна. У владоможців терпець, я сказав би, філософського ґатунку – його можна окреслити як очікування того, що з роками разом із людьми, які наразі є проблемою, зникне й сама проблема.

    Ясна річ, ми всі відходимо, але хотілося б, щоб цей відхід був принаймні людським. Я підозрюю, що терплячість боївкарів і зв’язкових у тихому відстоюванні своїх вимог пов’язана насамперед із потребою гідно померти, втішившись немарнотою своїх зусиль і страждань. Матеріальні виміри та легковажна слава для тих, хто не раз і не двічі зазирав смерті в обличчя, хто перейшов таборову наругу та ницість, кого намагалися звести до рівня без’язикого й упослідженого аутсайдера “соціалістичного суспільства”, – категорії не визначальні та суєтні.

    І найбільшим гріхом політиків перед цими людьми, які годяться їм у батьки, є методичне й терпляче очікування їхньої смерті. Тут мова не про християнську чесноту, втілену в п’ятій заповіді, а про одверте нехтування карбами долі, яка вперто доводить, що всіляке зло, заподіяне ближньому, неодмінно повернеться проти тебе.

    Є й інший аспект цих передпокровських міркувань – що навіть своїм скупим пошанівком, на який зважуються поодинокі очільники щодо вояків УПА, вони, як це не парадоксально, тільки виокремлюють цих людей у якусь замкнену касту. І зазвичай це каста паріїв. А головними героями в цих випадках чомусь виглядають не винуватці торжеств із нагоди вручення чергових 20 гривень, а ті, хто надзвичайними зусиллями, нерідко під софітами телевізійників, виривав цей дріб’язок із ненаситної бюрократичної горлянки.

    Старі ж – мов діти. Розчулені увагою, яка є навіть не крихтами сумління, а так – чиновницьким ритуалом, щонайбільше – мусовим ходінням у народ, вони ладні незліченно разів умерти за долю України, яка, по суті, – і це жорстока дійсність – геть не така, за яку вони вже вмирали в криївках і розстрільних камерах енкаведе. Можливо, ритуальні сто грамів, а ще брязкіт самотужки виготовлених бойових відзнак зроджують у старечій уяві те мерехтливе видиво України, яким вони жили в молоді роки.

    Цинізм політиків завжди виправдають преса і телебачення. Принаймні згодом його можна пояснити потребами моменту, важливістю мети. Насправді ж такі мотивації чомусь лише спотворюють орієнтири та базові цінності спільноти, поглиблюють зневіру та недовіру між паріями і раджами, плодять збайдужіння й апатію. Ветеранам УПА важко усвідомити ці речі, позаяк їхня молодість припала на часи правдивих героїв і не менш правдивих негідників, вони знали чужу підлу владу і своїх шляхетних її опонентів. І тому не варто вимагати від них барвистого сприйняття світу. Вони звично сприймають у ньому лише чорні та білі кольори. Це, мабуть, залишиться з ними довіку.

    ...Колись кривенківський “Поступ” умістив на першій шпальті малюнок чинного тоді президента Кравчука з німецьким “шмайсером” і недвозначним підписом “УПА зродилась на Волині”. Кілька днів тому пан Кравчук заявив, що незабаром мітинги колишніх вояків-повстанців перестануть хвилювати владу “через фізичні обставини”. Я розумію, старіємо... Але ж, перепрошую, не всі слабують на склероз.

    Ігор Гулик
  10. #30
    G85
    Гість

    Відповідь: Re: Відповідь: Марш УПА 14 жовтня


    Воїни УПА воювали справді за Україну, а не за "совєцький" лад. Вони заслуговують на набагату більшу пошану
+ Ответить в теме
Страница 3 из 6

Теги для этой темы