1Благодарности
Девіз ПДАА: Бий своїх, щоб чужі боялися…
Саме таким девізом скористалися чоловіки кафедри Машиновикористання та виробничого навчання Інженерно-технологічного факультету ПДАА за кілька днів до 23 лютого (негласного Дня захисників Вітчизни). Я був випадковим свідком того, як близько 20 «захисників» вчинили «розбірку» на засіданні кафедри двом жінкам допоміжного персоналу (одній з яких близько 40 років, а іншій – за 40!). Чув усе на власні вуха (хвала безлімітному мобільному зв’язку!!!) Мабуть, таким чином викладачі вирішили відсвяткувати чоловіче свято, самовпевнитися. На чолі цієї «воєнної операції «И» по знищенню жінок з їхніх посад був завідуючий кафедрою, 71-річний доктор сільськогосподарських наук, у якого один із девізів життя звучить так: «Скромність, як і чесність — найкоротший шлях до невідомості та бідності», а інший (російською): «Родину любить — это не прославлять её на словах, не песни распевать о ней и не поддерживать сильных мира сего; Родину любить — это быть нетерпимым к людям нечестным, не чистым на руку, это всячески поддерживать людей слабых, требующих помощи, потому что они — Родина». Але чомусь саме цим девізом завідуючий кафедрою і не скористався в потрібний час.
А почалося все з того, що на початку року в Академії провели моніторинг користувачів безлімітного (!) Інтернету. Виявили багато «порушників», але «крайніми назначили» жінок допоміжного персоналу Інженерно-технологічного факультету, тому що так повелося здавна: завжди цей факультет був у Академії винний у всіх гріхах. А кафедра Машиновикористання завжди віддувається за всі гріхи факультету. Але замість того, щоб захищати своїх співробітниць, виправдати їх у очах керівництва Академії, представники сильної половини людства вирішили «піддати жару» у вже розпалене полум’я. Оскільки ситуація з Інтернетом здалася замалим порушенням для покарання, чоловіки кафедри МВ та ВН вирішили перевіряти кожен шаг цих жінок, а потім доповідали завідуючому кафедрою (тобто, почали поводити себе як базарні баби та пліткарі).
Не витримавши такого ставлення і образ, одна з жінок злягла в підвищеним тиском на лікарняне ліжко. І ось, діждавшись коли жінка вийшла на роботу після лікарняного, на кафедрі провели засідання, на якому «вилили на голови жінок» весь бруд, на який тільки були здатні вчені уми (доценти, асистенти, кандидати наук, викладачі, майстри виробничого навчання).
Не знаю, який кайф ловили від цього чоловіки кафедри, але мені, по-перше, соромно було слухати їхні виступи, а по-друге, цікаво, яку ж треба мати мужність цим жінкам, щоб на ранок після такого засідання вийти на свої робочі місця, дивитися в очі отім «чоловікам», «захисникам» і виконувати свої робочі обов’язки під їхніми прискіпливими поглядами…
Краще б ці вчені уми переймалися тим, що на кафедрі майже відсутня матеріальна база для навчання студентів. Останнє обладнання для проведення лабораторних робіт було придбане ще за часів Радянського Союзу. Сучасну техніку майбутнім інженерам-механікам в кращому випадку показують на картинках. Навчальна їзда проводиться на старезних автомобілях, які вже давно відпрацювали свій строк, а у комп’ютерному класі не встановлено жодної ліцензованої програми – одні зламані копії. І це в навчальному закладі ІV рівня акредитації!!!
Цей «бій» з чоловіками жінки виграли, хоча і отримали догани…
Пишу про це тільки зараз, бо по-перше, чекав поки вляжуться страсті-мордасті, а по-друге, хочу попередити майбутніх абітурієнтів: якщо ви не хочете бути схожими на чоловіків Полтавської Державної аграрної академії, якщо ви не хочете навчатися у ВУЗі, який не має матеріальної бази, де занижують оцінки, щоб не платити стипендію студентам, то краще обходьте стороною цей навчальний заклад.
Ответить с цитированием
Сообщение от rust 
,
