Станіслав Яновський - перший комендант звільненої Варшави

Пропоную спільними зусиллями створити колективний нарис про полковника двох армій Станіслава Григоровича Яновського - дуже цікаву людину з дуже непростою долею. В 70-і роки я трішки написав про нього в одній із своїх книжок, але тільки те і лише так, як тоді (в часи жорсткої цензури) можна було... До активних ветеранів він не належав, в орденах не красувався, тож і вийшов я на нього випадково - почувши його прізвище від поляка Наполеона Нарушевича, також, до речі, колишнього полковника двох армій, котрий тоді працював тимчасово в Україні.
У середині 70-х Станіслав Григорович жив у Полтаві, у приватному будиночку біля хлібзаводу. Мав дружину (вона родом з Полтавщини) та доньку, яка працювала лікарем і, здається, мешкала окремо. Спогадів він писати начебто не збирався, і це - прикро. Бо життя в нього таке, що подій і карколомних поворотів долі вистачило б на кількох! Таких людей варто пам"ятати.
Тож звертаюся до всіх, хто, можливо, знав його (чи знає його доньку), хто листувався з ним чи випадково зустрічав його прізвище в архівних документах або на шпальтах котроїсь із місцевих газет, з проханням відгукнутися - згадкою чи фотографією, і тим самим додати свій штрих до нашого колективного портрета цієї неперересічної людини.
(Зрозуміло, що пошук наш буде успішнішим, якщо небайдужі люди перепостять цей текстик на інших інтернет-сторінках).

Здравствуйте.
Извините, что пишу на русском языке. Яновский Станислав Григорьевич - мой дедушка. У него было двое детей - Елена и Юрий. Я в девичестве Яновская Елена Юрьевна. Мой отец также служил в польской армии с 1943 г . После войны приехал с сестрой в Москву. Оба закончили институт, по образованию инженеры. К сожалению они уже умерли. Деда я хорошо помню, т.к. в детстве каждый год была у него в Полтаве. Посылаю фотографию Станислава Григорьевича и моего отца - Яновского Юрия Станиславовича.
С Уважением, Елена