Грошова допомога постраждалим у війні!
Магазин спортивного харчування Strong Life
Дерево благодарностей14Благодарности
+ Ответить в теме
Страница 1 из 4 1 2 3 ... ПоследняяПоследняя
Показано с 1 по 10 из 39.
  1. #1
    Offline
    Пророк

    Сестро-сестро (не по Забужко)


    Поговоримо про сестер і братів?
    У вас же вони є? У мене є! Така! Ого!
    Я займалась її вихованням.Вона важко піддавалась цьому процесу.Писала вже в 4 роки своїми каракулями(я ж і навчила) доноси мамі з папою на мене.Батьки на поріг,а вона до них -шусть!І записи показувать! Батьки казали-"ай-ай-ай",хоча самі розуміли,що й до чого.
    Скільки ми бились і мирились!Воювали за життєвий прстір в своїй "детской".Скільки пригод було разом!
    Класно ,що в мене є сестра! Я її люблю!
    А ви своїх?
    Поділіться,як ви "строїли" своїх менших,чи як виховували старші вас.

  2. #2
    Offline
    Добрий модер ))

    Re: Сестро-сестро (не по Забужко)


    В мене є брат, старший на 2 роки.
    Думаю, не варто розказувать, шо ляльками в дитинстві я не гралася ... пістолетики, машинки, войнушки. У дворі, в дитинстві, в мене була репутація дівчинки, шо вміє битися хоча, сама я так не вважала
    Ще мати брата - це постійно перебувати в чоловічій компанії. Тому, в старших класах школи мені важкувато було, оскільки вчилася я в профільному класі, де були одні дівчатка!!!
  3. #3
    Offline
    Філософф

    Re: Сестро-сестро (не по Забужко)


    Ой, своїх нема, хоч дуже хотілось. Зате в мене є брат чоловіка. Найцікавіше, що різниця в них півтора року, але при цьому вони різні люди. Навіть зовні не схожі.Чоловік самостійний, все може зробити сам, всі свої навчальні заклади закінчив на відмінно. Йому ніколи сім2я не допомагає й не опікає змалечку, натомість на ньому всі обов2язки. Брат був хворобливий з дитинства, тому біля нього всі крутились і розбалували до неможливості, поводить він себе як маленький і при нагоді сідає на шию. Як він себе поводить зовні і в родині-2 великі різниці. Натомість все справляють молодшому брату(комп купили молодшому, хоч він на ньому більше грається, права отримав-іде мова про автомобіль). Старшому дорікають, що довелось його "вступити" в інститут(а що робити, якщо корупція така, що в приймальній так прямим текстом і сказали-вступить той, хто заплатить, а не хто більше знає) Молодшого "з трійки на чотири" запхнули в той же інститут(могли в непоганий технікум, але чадо сказало :я як брат хочу в інститут)-запхнули і словом ніколи не дорікнули. На платне відділення й мовчки платять. Чадо тепер живиться старими контрольними й знаннями мого чоловіка. А моєму дорікають тими грішми, які витратили за власною ініціативою на весілля(в 3 рази менше виходить)-це у них важель впливу, про який згадують при нагоді. Якби гроші були витрачені на молодшого, ніхто б ніколи нічого не сказав.Коли вони сперечаються, то мама завжди на боці малого. Коли братик затримується до 12(а дядько цей вже на 4 курсі), то мама не ляже спати, поки він не прийде. В поїздки його самого не відпускають.Зі старшим такого не спостерігалось. Молодший здав екзамен на 3-загальнонаціональне свято.Старший все здавав на відмінно-це в порядку речей.Старшому прикро іноді буває за таке розділення, або його молодший провокує(розумний-слово сказав і в кущі, а старший же не змовчить, от і виходить винним), то по голові настукають якраз старшому. А дитинка егоїзмом страждає неймовірним. Ми лежимо вже, збираємось спати-він може прийти питати якусь дурницю, або просто поспілкуватись(скучно), або телик врубити(ми спимо в залі). Може полізти питати щось несуттєве, коли цілуємось. Є в нього й хороші сторони, але оця дитяча поведінка їх перекриває.Найцікавіше, що батьки не розуміють, що своїм відношенням сварять братів і читають старшому моралі, що брати повинні жити мирно, а він такий-сякий. Проблем в поведінці молодшого брата просто не помічають.
    Я не лізу в їх відносини, навіть потоваришувала з братом, але мене це теж дуже дістає.
  4. #4
    Offline
    Добрий модер ))

    Re: Сестро-сестро (не по Забужко)


    Я дуже часто чую, шо в сім’ях когось із дітей люблять більше, когось - менше. На цьому ґрунті купа проблем, моральних травм, комплексів і тд.
    Як думаєте, таке ставлення в сім’ї до дітей не закладено в генах? Чи це підсвідоме? Чи свідоме?
    Наприклад, якшо люблять когось із дітей більше, то у ображеної дитини буде улюбленець серед своїх дітей. Чому воно так? Іще цікаво, чому оця ображена потім не бачить своїх помилок, адже була в такій же ситуації?
  5. #5
    Offline
    ри?

    Re: Сестро-сестро (не по Забужко)


    У мене - молодший брат. Так сталося, що різниця у наз з ним - рівно 1,5 року. Погодки, а як собаки! - часто повторює мама. Можливо винна я, а можливо і він.
    Я люблю свого брата, але я бачу, яким виростає він, а якою стала я. І розумію, що нас трішки по-різному виховували.
    Мені з дитинства батьки казали: "Донечко, тобі ніхто нічого не подасть, тому вчися, щоби не гибіла, як ми." І так часто це повторювали, що я поставила собі на меті - не буду гибіти. Тому у школі вчилася на відмінно. Була у мене мрія - бути військовим. Вступила до Інституту зв’язку, здала екзамени, залишилося лише заплатити. А тут брат закінчує 9 класів і каже - іду вчитися у технікум на платне. Я поступилася: думаю собі, я не дурна, прорвуся сама, а він не зможе, бо ледве на 7 школу закінчив. На кібернетику не змогла своїми силами вступити - все було забите ще з вересня. Було дуже образливо, бо насправді країні не потрібні знання, а лише гроші. Зпересердя вступила у технікум, та ще й на таку спеціальність, що й гадки не мала шо воно. А брат... не схотів писати самостійно диктанти, тому завалив іспит з мови. І його не взяли. Ні сам не гам, ні другому не дам. І я не у ВУЗі, і він не там, де хотів.

    Я технікум закінчила з червоним дипломом. А брательнік - ПТУ і там зумів відрізнитися, вже до чого, а у ПТУ можна вчитися на четвірки. Та ні ж, ліньки було. Закінчував, доводилося просити, шоби оцінки понатягували. І знову ми закінчуємо водночас - я і він. Мені край необхідна вища освіта, моя викладачка мене цькує, каже що віддасть мені години, але потрібно хоч 2 курси відучитися на заочному. А малий... малий каже: іду в Універ на інформатику - безкоштовно не потягне, значить платити треба. Піду і все!! Знову я на роздоріжжі: або він, або я, бо батьки витягнуться, коли за двох платитимуть.
    Мамка на цей раз сказилася: "Будуть обоє вступати". Але я розумію, як це важко, тому сама плачу за своє навчання - добре, хоч працювати у технікумі залишилася завдяки наполегливості і любові до кампутерів.
    Брат на очному, але якось дивно вчиться - прийшов, упав за комп’ютер і з сітки не вилазить до пізньої ночі. Коли він шо вчить, не знаю. Але якшо він не здасть сесію, мама не витримає цього. Стипендії не отримує, але ж і працювать іти десь не хоче - це ж він в інтернеті не посидить лишні 4 години. Отак весь день і сидить за компом, навіть розігріти їсти собі важко, чекає на маму.
    От мені і цікаво, вона любить нас однаково, і загалом виховувала теж однаково. Так чому ж я все життя пнуся сама, чому я завжди знала, що це мені треба?! А він не пнеться, йому пох...йому до всього пох...чому ж він не думає за батьків, за те, що їм важко? Чому він росте егоїстом і думає лише про себе?
    Я з ним часто лаюся, бо він лінивий і впертий. Я нічого мамі не кажу, але інколи мене добиває, і я визвіряюся. Мені шкода і її, і брата, але ж чорт забирай - чому мене нікому не шкода?!
  6. #6
    Odo
    Offline
    -

    Re: Сестро-сестро (не по Забужко)


    У мене сестра, молодша за мене на одинадцять років. Тобто, я вже усвідомив себе єдиною дитиною у сім’ї, таким собі самозакоханим егоїстом, аж раптом з’явилося щось мале і пискляве і мені довелось доглядати за ним, вивозити її на прогулянку, потім відводити та забирати з дитсадочку. Вставати затемно, щоб купити йому молока. Але найгірше, що згадується це її безкінечний розпачливий плач у перші місяці, я розумію легені розвиваються і фсьо такоє, але так тяжко це весь час чути. Коли воно підросло стало трохи легше дихати, бо вже дещо рідше плакало і з ним уже можна було якось спілкуватись. Ще запам’яталось, що воно мало ганебну, як на мене, звичку будити мене вранці о 6-й годині, це мене сову зі стажем, а воно спокійнісінько всідалося на ліжку починало ревти. Коли воно підросло вже зовсім, я з подивом почав помічати, що вона копіює мене у чомусь і я у ній, як у дзеркалі бачив самого себе у дещо гростескному вигляді. Зараз воно вийшло заміж і навчається в інституті, инколи ми спілкуємось та ходимо у гості одне до одного.
  7. #7
    Offline
    Пророк

    Re: Сестро-сестро (не по Забужко)


    ...У меня был брат Беня...
    Не зважайте - вирвалося :). Може хто читав, то знає продовження :). Але не суть.
    Так от... в мене, ясне діло, є старша сестра. На сторінках цього форума часто фігурує її отприск - мій плємяш, а в народі - ВНУК :).
    Ми дуже різні, але в нас дуже багато спільного - це я про нутро.
    Зовнішність - як на мене, теж дуже різна, але для більшості людей, ми настільки схожі, що вони вважають нас близнятами. Я чудово розумію, що відчувають близнята, бо мене ТАК часто плутають з нею, що я навіть не виправляю нікого. Вважаю, що в мене є два імені, і на обидва обзиваюся
    Спільне, про яке я згадала - це всілякі заморочки, які були тільки в нас - таке часто буває в друзів. З нею я вперше виявила синдром синестезії, з нею ми малювали комікси про нашу дружбу, з нею ми паскудно поводилися(і продовжуємо це робити) на родинних застіллях(сміялися в неположених місцях), в результаті чого отримували "коронний" погляд нашої мами.
    Я зафіксувала перший момент теплих почуттів після того, як між нами з"явилася відстань - вона вступила до універу, і додому приїжджала раз в тиждень. Я була тоді в 6 класі. Тож, дружба почалася з того моменту .
    Щодо незручностей проживання разом - такого купа!!! Були скандали, бійки, порча майна і т.д.
    До того ж - вона дуже ранній жайворонок, а я дуже пізня сова :), тож..самі розумієте.

    Ответ Сообщение от Руда Посмотреть сообщение
    Молодший здав екзамен на 3-загальнонаціональне свято.Старший все здавав на відмінно-це в порядку речей.Старшому прикро іноді буває за таке розділення.
    Хе-хе...аналогічно, тільки я в ролі старшого
    Мені це страшенно кумедно: як згадаю - повертається вона з універа, з якогось екзамена - "3"!!!!!!!!!!!!!!! УУУУУУРААААААААА
    Подарунки в студію!!!!!!!
    Я ж зазвичай отримувала тільки "5" і це було просто нормально.
    Навіть ще краще було - приїжджає якось і гордо так заявляє: "Ха!!! Пишайтеся мною!!!! Я колоквіум на 2 написала!!!!!!!!" Ну...ми спочатку не в"їхали, а потім вона розшифрувала - в багатьох взагалі нулі були!!!!! :).
    Але мені це весело, бо...люблять то нас однаково. Можливо за різні якості, але міра любові однакова, як на мене.

    Що мені завжди трохи не подобалося, так це рівняння на старшу сестру. не в тому плані, що вона краща(я он вище розписала, як хто вчився , а в тому плані, як має бути. Вона ж перша дитина, і до неї батьки не знали, як діти вчаться в школі, коли йдуть на перше побачення, як одягаються, де живуть, в скільки лягають спати, чим захоплюються і т.д. Тобто, вони і самі були дітьми, і інших бачили, але...це перша людина, на яку вони дивляться як батьки.
    А я друга. І коли я щось робила не так, як в свій час вона - це викликало подив(в кращому разі). Та і я ж мабуть... спочатку думала, що отак все і буває - бо на кого ж ще дивитися.
    Тому і в муз. школу поперлася, і багато всього іншого. Тільки потім розумієш, що шляхів, насправді, багато.
  8. #8
    Offline
    Філософф

    Re: Сестро-сестро (не по Забужко)


    Ответ Сообщение от Uksus Посмотреть сообщение
    Я дуже часто чую, шо в сім’ях когось із дітей люблять більше, когось - менше. На цьому ґрунті купа проблем, моральних травм, комплексів і тд.
    Як думаєте, таке ставлення в сім’ї до дітей не закладено в генах? Чи це підсвідоме? Чи свідоме?
    Наприклад, якшо люблять когось із дітей більше, то у ображеної дитини буде улюбленець серед своїх дітей. Чому воно так? Іще цікаво, чому оця ображена потім не бачить своїх помилок, адже була в такій же ситуації?
    Це, до речі, може бути правдою. У свекра також брат є і вони теж не дуже розуміються. Мені здається, це підсвідоме-свекри мої не розуміють, що чинять недобре. З одного боку, старшому довіряють, але ніколи й не думали допомагати, а молодшому допомагають, але дістають своїм контролем, не дають йому стати самостійним. Тобто, недоотримують щось обидва. Взагалі цікаво, як можна в одній сім"ї одночасно виховати погодок такими різними, одночасно ж вживаючи різні підходи до їх виховання.

    Особисто мене виховували в атмосфері посиленого піклування, від якого я задихалась. Нічого хорошого з цього не виходить. Скільки моментів я втратила через надмірний конроль з боку родичів! Я в дитинстві дуже хотіла, щоб у мене з2явився хтось молодший, на якого б вони переключились і відстали від мене. Водночас, я завжди любила "виховувати" молодших. Так що-молодший брат або сестра це мрія, яка так і не здійснилась.
  9. #9
    Offline
    Філософф

    Re: Сестро-сестро (не по Забужко)


    Ответ Сообщение от laithemmer Посмотреть сообщение
    У мене - молодший брат. Так сталося, що різниця у наз з ним - рівно 1,5 року. Погодки, а як собаки! - часто повторює мама. Можливо винна я, а можливо і він.
    Я люблю свого брата, але я бачу, яким виростає він, а якою стала я. І розумію, що нас трішки по-різному виховували.
    Мені з дитинства батьки казали: "Донечко, тобі ніхто нічого не подасть, тому вчися, щоби не гибіла, як ми." І так часто це повторювали, що я поставила собі на меті - не буду гибіти. Тому у школі вчилася на відмінно. Була у мене мрія - бути військовим. Вступила до Інституту зв’язку, здала екзамени, залишилося лише заплатити. А тут брат закінчує 9 класів і каже - іду вчитися у технікум на платне. Я поступилася: думаю собі, я не дурна, прорвуся сама, а він не зможе, бо ледве на 7 школу закінчив. На кібернетику не змогла своїми силами вступити - все було забите ще з вересня. Було дуже образливо, бо насправді країні не потрібні знання, а лише гроші. Зпересердя вступила у технікум, та ще й на таку спеціальність, що й гадки не мала шо воно. А брат... не схотів писати самостійно диктанти, тому завалив іспит з мови. І його не взяли. Ні сам не гам, ні другому не дам. І я не у ВУЗі, і він не там, де хотів.

    Я технікум закінчила з червоним дипломом. А брательнік - ПТУ і там зумів відрізнитися, вже до чого, а у ПТУ можна вчитися на четвірки. Та ні ж, ліньки було. Закінчував, доводилося просити, шоби оцінки понатягували. І знову ми закінчуємо водночас - я і він. Мені край необхідна вища освіта, моя викладачка мене цькує, каже що віддасть мені години, але потрібно хоч 2 курси відучитися на заочному. А малий... малий каже: іду в Універ на інформатику - безкоштовно не потягне, значить платити треба. Піду і все!! Знову я на роздоріжжі: або він, або я, бо батьки витягнуться, коли за двох платитимуть.
    Мамка на цей раз сказилася: "Будуть обоє вступати". Але я розумію, як це важко, тому сама плачу за своє навчання - добре, хоч працювати у технікумі залишилася завдяки наполегливості і любові до кампутерів.
    Брат на очному, але якось дивно вчиться - прийшов, упав за комп’ютер і з сітки не вилазить до пізньої ночі. Коли він шо вчить, не знаю. Але якшо він не здасть сесію, мама не витримає цього. Стипендії не отримує, але ж і працювать іти десь не хоче - це ж він в інтернеті не посидить лишні 4 години. Отак весь день і сидить за компом, навіть розігріти їсти собі важко, чекає на маму.
    От мені і цікаво, вона любить нас однаково, і загалом виховувала теж однаково. Так чому ж я все життя пнуся сама, чому я завжди знала, що це мені треба?! А він не пнеться, йому пох...йому до всього пох...чому ж він не думає за батьків, за те, що їм важко? Чому він росте егоїстом і думає лише про себе?
    Я з ним часто лаюся, бо він лінивий і впертий. Я нічого мамі не кажу, але інколи мене добиває, і я визвіряюся. Мені шкода і її, і брата, але ж чорт забирай - чому мене нікому не шкода?!
    Просто твій брат зрозумів, що йому поступляться всі. Йому так вигідно.Треба його повернути на землю-як педагог раджу, тільки без жалю. Не хоче розігрівати їжу-хай сидить голодний. Не помре, а допре, що треба самому. Бутер зробить.Не виходило навчання в ПТУ-хай би сам давав собі раду.А слабо за навчання самому платити? Що він таке зробив, щоб батьки оплачували його навчання? Сидить в неті-хай сам за нет і платить, а заодно і за електроенергію. Пере теж сам. Ніде не працює-хай в те і вдягається! Ну порепетує, а куди він подінеться? З хати точно не зійде-забракне духу. Ти не сонечко, щоб усіх зігріти і здоровий егоїзм річ допустима-мова ж про твоє подальше життя, яке ти заслужила. Ти маєш право вчитися, а він його використав, вивчившись в ПТУ, коли ти поступилась. Поступаючись йому, ти калічиш його життя. Він повинен зрозуміти, що все отримують не слабші (бо пропадуть сердешні, цим він і користується, йому так вигідно), а кращі. Мами не бачать недоліків своїх дітей, а треба, тому що далі буде гірше. Ви будете його жаліти, витягувати, а проблеми з віком будуть тільки ускладнюватись. Тільки як це довести до маминої люблячої свідомості?А потім колись він вас же сам обвинуватить в тому, що нічого не добився. Він звик жити без відповідальності. Звик, як би ви на нього не кричали, а завжди витягнете, все буде по-його.
    Наш "братик" хоч не боїться роботи. Літом завжди підпрацьовує вантажником(правда, сам на себе зароблене витрачає), мамі допомагає таскати торби, хоч і кривится, а бабусі на її фазенді в селі допомагає, сам собі коли не готує, то хоч розігріває, вчится так собі, але вистачає сили волі без хвостів. Хоча твого молодшого наш мені дуже нагадує.
  10. #10
    Offline
    ри?

    Re: Сестро-сестро (не по Забужко)


    Ну наш не без того, шоб допомогти. Але чого то коштує! Це ж мама повинна разів 5 попросити його: Синку, вдягайся, сходиш зі мною на базар. Відразу відповідь: хай вона (себто я)! Ну це я маю тягти з базарю мішок муки, цукру, вермішелі й іншого їдла! Лише коли я вже ротяку відкриваю, мовляв, шо ти за син такий, шо мама повинна тягти торби, тоді бурчить та йде. Так само і на городі. Загалом мама робить так: просить його, він віднєкується, мамі набридає і вона робить сама. Живе по принципу: краще через пеньок вбитися, ніж сина просити.
    І оце правильно??? І оце мужик росте?
    Мені моє сонечко недавно каже "Я його так вдарити тільки шо хотів." І це ж чужа людина, не я, не мама, не батько...
    До мами донести я це не можу - вже не раз намагалася висказатися, вона лише мовчить, і робить вигляд, шо не чує. мене ж брат ні у що не ставить - як в принципі і я його, коли він шось мене просить. Бо вже звикла жити - ти мені, я тобі. Можливо я погана сестра, от тільки не виходить у мене по-іншому.
+ Ответить в теме
Страница 1 из 4 1 2 3 ... ПоследняяПоследняя

Теги для этой темы