"Боевое" прошлое родителей

Были ли в вашей детской жизни такие моменты, за которые вам теперь стыдно и вы не хотели бы, чтобы ваши дети так себя вели?

Например, наш сосед по дому бросал с балкона пакеты с водой на прохожих. Мальчик из вполне благополучной семьи. Что ему не хватало? Очевидно, адреналина .

Мы с одноклассницей вечером в деревне у бабушки перевязывали дорогу нитками для вязания. Вот чем тогда думали? Своих детей бы за такое ругала.

О, є шо згадати - немає що дітям розказати))) Найяскравіший спогад - це спалили на багатті забор сусідки))), бо ремонтували тоді всією кагалою, що палили)))

Ну я хоч ще не родітєль, але....В дитинстві була відносно слухняною дєвочкою. Правда, великою собствєнніцею вже тоді. Мені подарували красівий сервіз - перший у мойому дитячому житті. Він був великий, золотістий, з кучою різної посудки. Я ним дуже гордилася і любила. Хотіла погратися на вулиці, винесла його ну, і займалася своїми дитячими справами. А одна там краля білокура вирішила у мене позаімствовать мій кувшинчик - без дозволу!! Довелося нахабі показати, де раки зимують - миттєво вихопивши СВІЙ красівєзний золотістий кувшинчик, мала Лайт розвернулася - і краля получила тим молочніком по білокурій голівці. При чому получила вона ощутімо, довго плакала і даже мамі пожалувалась, ябіда-корябіда....

Не хотілося, щоб моя дочка була такою бякою-забіякою :) І ще не хотілося, щоб вона обмальовувала обої та книжки. І щоб не гамселила по металевому горщику половніком. І щоб не кидала квашені помідори з третього поверху на рижого кота. І щоб не сідала нарошно на папину голову мокрими штанями))) хуууухххх

Сообщение от laithemmer

Не хотілося, щоб моя дочка була такою бякою-забіякою :) І ще не хотілося, щоб вона обмальовувала обої та книжки. І щоб не гамселила по металевому горщику половніком. І щоб не кидала квашені помідори з третього поверху на рижого кота. І щоб не сідала нарошно на папину голову мокрими штанями))) хуууухххх

А шо б тобі хотілося? Шоб приходила вранці чиста, на проборчик зачесана, робила кніксен і казала:" Добридень-дякую-перепрошую-допобачення", "Мамо, чи не будеш ти так ласкава налити мені склянку водиці"
Ото як мокрими штанами на папину голову - то і є справжнє щастя, зокрема й для папи.
По темі: не пригадаю за що мені могло бути б соромно. А от пам"ятаю, що в мене одна дєвочка кинула м"ясорубкою, і вибила мені передній зуб, який тільки встиг вирости, в 7 років. Ходила з надбитим зубом все життя, і тільки пару років тому завдяки Адвокату зуб знову став такий, як полагається.

Сообщение от АлекS

Например, наш сосед по дому бросал с балкона пакеты с водой на прохожих. Мальчик из вполне благополучной семьи. Что ему не хватало? Очевидно, адреналина .

Неужели мы с Вами жили по соседству? Я был один из мальчиков и девочек, которые бросали пакеты с водой (специальной кнструкции - назывались "бомбочками") с балкона 4-го этажа на прохожих. И мы все были из благополучных семей.

А еще мы "шухирили" по телефону - звонили по случайному номеру и пытались устраивать разводняк.
От родителей потом очень крепко досталось : телефонные номера тогда были в БОЛЬШОМ дефиците, и если бы из-за хулиганства квартиру (семью) телефона лишили бы, то даже не знаю, что с нами сделали бы......

Дааа. Чудили ми в дитинстві. Коли мені було років три, на новорічні свята в хаті стояла ялинка, коло якої лежав подовжувач (в нього вмикалися гирлянди). На видному місці лежали в'язальні спиці, які я встромив у той подовжувач. Ті спиці ще й досі десь лежать, правда трубочка, яка їх з'єднувала, згоріла Ще пам'ятаю малими у бабусі в селі сарай (а точніше шибки) глиною мазали з сестрою. Потім прийшлося відмивати. А ще в дитинстві дуже не любив солодкого, зокрема меду. І коли різалися зуби, мамі порадили обмазати пустишку медом. Довго потім її шукали, бо летіла хз куди. А кидати чи лити щось з балкона чи вікна - то мабуть у кожного щось є з цим пов'язане

Сообщение от les

А еще мы "шухирили" по телефону - звонили по случайному номеру и пытались устраивать разводняк

Мы точно жили по соседству. С моим соседом нашли в телефонном справочнике смешную, как нам тогда казалось фамилию "Блоха", звонили по этому номеру и говорили: "Это квартира Блохи? А Блоху можно к телефону?" А на вопрос кто звонит, отвечали: "Санстанция" .
Женщина на том конце провода очень ругалась.

К сожалению, Блоха оказался не последним человеком на телекоме и соседям на некоторое время отключили телефон .

якось поміж всього мотлоху, що ми з братом кидали з вікна ПЕРЕД чи ПОЗАДУ перехожих трапився мені шматочок крейди... ну, я і влучила. в голову. тітоньці. вичислили. прийшли. мама відмазала. потім довго кричала. Телефонні розваги теж йшли на "ура", при чому дзвонили ми не з домашнього, а з автомату, який стояв у нас на районі і чомусь довгий час був безкоштовний.

Я еще вспомнила, что мой с двоюродный брат творил. Мы тогда жили в Одессе, приехали к родственникам в город-райцентр Котовск. Дом родителей брата находился аккурат возле железной дороги и вокзала. Так мы приходили под мост, где станция товарная была, ждали, когда проедет товарняк (он едет медленно) и метров за 10 стояли на путях, расставив руки в стороны (в форме звезды), и, за два метра от поезда отскакивали в сторону. У меня так и не хватило смелости повторить за ними, а может, понимала, что это опасные игры . Не помню уже.

Сообщение от Olio

дзвонили ми не з домашнього, а з автомату, який стояв у нас на районі

Вы умнее нас были, а мы как-то не подумали, что номера определяются и на АТС можно выяснить, какому хулигану принадлежит номер.

Сообщение от Olio

Телефонні розваги теж йшли на "ура", при чому дзвонили ми не з домашнього, а з автомату, який стояв у нас на районі і чомусь довгий час був безкоштовний.

Оце ти мені нагадала. На кінцевій зупинці с.Розсошенці (в якому я деякий час жив) теж був таксофон. І там був такий прикол - якщо декілька разів натискати на нуль, то можна було безкоштовно телефонувати по місту. Ото де чудили :)