Вірші полтавців прошу публікувати свої вірші

Навіщо ніч торкається плечей,
Навіщо я так швидко їм години,
Мені достатньо стінки і дверей,
Щоби забути статус нелюдини.

А там дорога,дивний крок назад,
Флоурисцентне місиво експресів,
Кислотний дощ від друзів і порад,
Відмінний світ шляхів та інтересів.

Мовчиш? Мовчи! НЕмає бвльше слів,
Бо сплять десь там кудлаті феєрверки,
У мене мозок весь перегорів,
Я ненароком бачив у люстерко.

Наша зустріч для мене фатальною стала,
Привела до розлуки, до смутку й незгод.
Я безпечно кохала. Кохала й не знала,
Що в твоєму житті я - лише епізод.
Час минув – і розгладились зморшки страждання.
Я сміюсь із тодішньої себе щораз,
А у серці твоїм запізніле кохання
Пробивається серед неправди й образ.
Який біль ти несеш! Я тобі співчуваю.
Ти спізнивсь безнадійно в своїм каятті.
Ти – лише епізод. Я тебе не кохаю.
Наша зустріч – фатальна в твоєму житті.