Грошова допомога постраждалим у війні!
Магазин спортивного харчування Strong Life
Дерево благодарностей4Благодарности
+ Ответить в теме
Страница 1 из 2 1 2 ПоследняяПоследняя
Показано с 1 по 10 из 15.
  1. #1
    Offline
    2.0

    Карпа! А шо Карпа, читать дальше…


    Відчуваю себе "жовтим" газетярем, але це новина такого масштабу, якби Памела Андерсон створила лабораторію по боротьбі з ботулізмом!


    Ірена Карпа виходить заміж

    Ірена Карпа, чільниця гурту Qarpa, виходить заміж. Весілля відбудеться 17 травня в одному з клубів у центрі столиці. Визначитися з місцем проведення гулянь, за словами Ірени, допомогли друзі, які люб’язно надали клуб, позаяк вбабахати кілька десятків тисяч гривень за винайм приміщення молодому подружжю просто не по-кишені.

    Світські плітки про те, що Карпа вирішила раптом проміняти своє підірване і збурене життя на затишне сімейне вогнище точаться вже давно і навіть відоме ім’я того, з ким співачка/письменниця/ведуча вирішила пов’язати себе рушничком щастя: це Антон Фрідлянд, її побратим по письменницькому та частково телевізійному ремеслу (пописує сценарії до телефільмів час від часу). За словами Ірени, у ньому її підкупила надзвичайна чемність, інтелігентність, ну і звісно, освіченість. Цікаво, що за кілька місяців майбутній чоловік Карпи спромігся перевести свою українську з пасивного в активний стан, чим дуже дивує давніх друзів і знайомих, які раніше не чули, аби Антон Фрідлянд вільно отак спілкувався по-українськи.

    Змінювати своє родове прізвище на чоловікове Ірена Карпа не збирається з простої причини: для цього потрібно пройти надзвичайно довгу і марудну паперову тяганину, починаючи від зміни особистого податкового коду, техпаспорта на машину, водійських прав і т.д. Тож навіть після одруження Карпа так і залишиться Карпою.

    Весілля обіцяє розгорнутися у таку собі клубну рок-забаву. Головним розважальником стане прикарпатська Перкалаба. Гратиме на весіллі і команда Qarpa: спеціально для цього святкового виступу Ірена навіть шиє потішну сукню. Саме для виступу, а не для весілля – тут співунка обіцяє «класику».

    Окрім гуртів Перкалаба та Qarpa гостей весілля розважатимуть молоді рок-боївки, зокрема Базз Монстер, а також далеко не останні представники електронної сцени, наприклад Tomato Jaws. Не виключено, що окремі пісні пролунають і у виконанні гуртів Qarpa та Тартак чи принаймні разом із Сашком Положинським, а також у дуеті з Танком На Майдані Конґо. Можливі ще якісь спільні виступи.

    Раз буде справжнє весілля – значить має бути і остання парубоцька вечірка: у нашому випадку дівич-вечір. Він відбудеться 15 травня о 20:00 у столичному клубі Скай Голл (Київ, ст.м. Оболонь, Осередок сімейного дозвілля «Дивосвіт»). Втім на вечірку запрошуються геть усі, незалежно від того, хто до якої статті себе зараховує. Дівич-вечір за співочим наповненням буде столичною представою останньої платівки In Жир. Знову ж таки, на вечірці планується купа співочих та неспівочих несподіванок. Потрапити на весілля Карпи зможе далеко не кожен бажаючий, а ось на останню вечірку співунки – значно простіше: квиток можна придбати у вільному продажі лише за 60 гривень. Головне не проґавити: кількість надзвичайно обмежена.

  2. #2
    Offline
    змія болотяна ОЧКОва

    Re: Карпа! А шо Карпа, читать дальше =>


    паздравляєм нову сімейну пару)))))
    главне шоб Карпа свойому новоіспєчьонному мужу не писала і не співала пісень тіпа "шф ю донт лав мі..."))))
  3. #3
    Offline
    Пророк

    Re: Карпа! А шо Карпа, читать дальше =>


    Дівчата, хоч убийте не доганяю загального захвату Карпою. Ну стьоб, ну бува спостережлива - і мало шо за тим.
    Але кращим текстом від Карпи поділюся:

    КОКОРЕЧ ТА ІНША ЇЖА
    Ірена Карпа, 1 березня 2007
    Я люблю Туреччину за її красу та їдло. І за те, що вона близько. Хоч літак до Стамбула й коштує, як до Нью-Йорка, зате зо дві години – і ти там, уже в трамваї, радо поступаєшся місцем огрядній турчанці. Туреччина – одна з тих країн, де є ледь не всі види земного й морського рельєфу, а портовий Стамбул на відміну від потворно офіційної столиці Анкари криє в собі стільки магії, історії й характеру, що перебування там діє на тебе, як наркотик. Але ж наркотикам – ні, а їжі – так!
    Одного разу, довідавшись про те, що турки залюбки їдять кокореч – ягнячі кишки, подрібнені й підсмажені, а потім запхані в хрумкий хліб, – євроспільнота покивала наманікюреним пальчиком: «Нє-а, не жуйте це! Це проти наших правил. Ми вас в ЄС не пустимо. Їжте-но авторизовану політкоректну їжу!!!» Тоді турки взялися за руки й сказали своє «фє». Тобто: «НІ – євростандартам, ТАК – кокоречу!» Як на мене, з біса вдале гасло у відповідь на чужинську нахабність.
    На погляд українця, Туреччина живе прекрасно. Чудові дороги, привітні люди, гарний сервіс тощо. Напевно вже краще за Румунію, де більшість тамтешніх вуйків ходять собі традиційно біля худоби й гною, а їхні дітки вже миляться на роботу в ситі Франції–Німеччини. Турки, дивлячись на цуценячу радість румунів із приводу їх прийому в обітований ЄС, ображалися, як малі діти. Схоже на те, що Європа просто не хоче у своїх «територіальних водах» великої країни з потужним сільським господарством і розвинутою курортною інфраструктурою, де всі люди до того ж, наче змовилися, – мусульмани. «Дас іст ніхт гут!» – думає середньостатистичний європеєць. А що собі думає турок, я ліпше не передаватиму.
    У принципі, у турків і тих самих німців давно багато спільного. По-перше, турків до біса в Берліні. Здається, за їх кількістю це третє місто в світі після Стамбула та Анкари. По-друге, саме в берлінському Крейцбергу було винайдено славнозвісний денер-кебаб (м’ясо, картопля, овочі та соуси в половинці хлібини чи тонкому лаваші). По-третє, Таксім, найтусовіший район Стамбула, де повно барів, клубів, кав’ярень, трансвеститів та інших маргіналів, атмосферою страшенно нагадує берлінські закапелки в старих будинках, з іржавими драбинами, пошарпаними антикварними кріслами, безпретензійним декором і неймовірним затишком. І в Стамбулі звучить західна музика, підібрана зі смаком – найкраща. Та мене більше впирає те, як турки контролюють власний медіа-простір: на всіх каналах радіо й телебачення з ранку до ночі лупашить турецький поп-диско-реп-рок, і десь там вони мали якусь Брітні Спірз – своїх 5–10 не гірших мають, ще й волоссячко на біле пофарбоване. Щоправда, на екран турки випускають жінок здебільшого округлих і ближчих до бальзаківського віку, що теж не може не тішити.
    Якщо ви живете в готелі – сама я люблю зупинятися в Султан Ахметі, це за якихось сто метрів від Айя Соф’ї, Блакитної мечеті, а довкола там купа ресторанчиків у таких стародавніх, живописних нетрищах, що машина часу відпочиває, – то у вас є додатковий атракціон. Називається Азербайджанське телебачення. Мова дуже схожа на турецьку. Стиль – совєцька ностальгія. У кутку екрана на тлі державного прапора постійно бовваніє голова президента-сина. Тут же в новинах він сам відкриває золотий пам’ятник покійному президентові-татку, аксакали в сірих костюмах меланхолійно плескають у долоні. Аж ось надходить час розважальних програм. На тлі гігантських декорацій під акомпанемент тіней забутих предків – «Піснярів» щось життєстверджувальне співає чергова копія Гурченко. У серіалах 40-річні тьоті грають англійських школярок... Туреччина географічно межує з Азербайджаном, стилістично між ними лежить Україна.
    До біса телевізор. Краще милуватися Босфором і Мармуровим морем, заїдаючи враження найкращими у світі оливками, купленими з бочки на базарі. Просто йти собі, жерти дари турецької природи й майже не думати про справи. Стамбул – ідеальне місце для зйомок мого фільму. Дико фотогенічне, кінематографічне місто. Майже як я.
  4. #4
    Offline
    змія болотяна ОЧКОва

    Re: Карпа! А шо Карпа, читать дальше =>


    та ніхто ж не проти. не подобається - флаг в руки))))
    мені подобається. але в книжковій крамниці я б на неї грошей не витрачала. а на халяву та ще й під настрій то може бути і з задоволенням.
    це діло виключно смаку і настрою))))
  5. #5
    Offline
    2.0

    Re: Карпа! А шо Карпа, читать дальше =>


    2Victorious: тсю... ви ж розумієте, що вона одна з найкращих серед собі подібних. Мені вона подобається зовнішністю, подобається її музика і голос, а книжки її моя маман читає в якості снодійного. Коротше, вона займає в те місце, де в когось Толстая, Пелевин чи ше хтось... такий собі андеграунд за формулою "а-мені-всьо-пох". Класно і все...
  6. #6
    Offline
    Пророк

    Re: Карпа! А шо Карпа, читать дальше =>


    А мені подобається назва цієї теми...
    "Карпа! А ШО Карпа, читать дальше => " Я правильний наголос роблю?
  7. #7
    Offline
    2.0

    Re: Карпа! А шо Карпа, читать дальше =>


    спс! правильний! я старалося! ги!
  8. #8
    Offline
    Пророк

    Re: Карпа! А шо Карпа, читать дальше =>


    А ось ПРО:

    "ВАУ", - сказала вона

    Нікому не кажіть, але колись я фанатіла від Ірени Карпи. Було це не так уже й давно, якихось три роки тому. Я сааме поїхала вчитися до Москви й періодично поверталася в Україну. Тоді Карпа була всюди. Вмикаєш телевізор: вона світиться на музичному каналі. Клацаєш радіо: вона дає інтерв’ю в прямому ефірі, рясно змащуючи його відбірною лайкою. Я часто цитувала Карпу під час обговорення з подругами якихось важливих дівочих питань, її думка здавалася мені експертною. Вона була для мене справжньою старшою подругою, хоча сама про це не мала й гадки. Карпа подобалася мені як явище: молода, успішна, україномовна, провокативна, смілива.
    Однієї чудової суботи я надибала в Інтернеті її е-мейл. Саме читала «50 хвилин трави», де йшлося про листи до незнайомої дівчини в незнайомому місті, про яке відомо тільки те, що в ньому ходять трамваї. Це міг бути Київ або Дніпропетровськ, могла бути й Москва. І мені так захотілося написати їй, це був справжній душевний порив, і написала, а вона несподівано відповіла з якогось там Східного Тимору. Я писала їй, що саме читаю «50 хвилин трави», а вона відповіла, що краще взятися за «Фройда», якщо мені вже трішки за 21. Стало смішно, бо мені було тільки 20.
    Якось вкотре зайшовши на її персональний сайт, побачила новину: Карпа приїздить до Москви, щоб брати участь у засіданні Кримського клубу на тему «Птахи в літературі». Я трохи образилася, що вона не запросила мене на те засідання особисто, але про те, щоб туди не піти, не могло бути й мови. Страшенно хвилювалася, навіть взяла з собою Лєнку, щоб було не так лячно.
    Пам’ятаю, як моє серце ледь не вискакувало з грудей, долоні пітніли, бо мала побачити Її – Ту, Яка Знає Все. Карпа прочитала уривок про пінгвінів і вийшла надвір, ми з Лєнкою – за нею. Привіт», – сказала Карпа. Вона стояла так близько, маленького зросту, засмагла і привітна. Я розповіла їй, що перевелася з Дніпра у Москву, що вчуся на журфаці, що, крім англійської, знаю ще й німецьку, що ходжу на польську, а ще пишу вірші. «Вау», – сказала Карпа.
    Чого я, власне кажучи, від неї тоді хотіла? Ось твоя зірка, казала я собі, питай у неї, що хочеш. Лєнка запитала, як їй вдалося організувати групу,
    бо і вона співає, тільки більше полюбляє класику, але теж так хотіла б. Карпа сказала, що це дуже просто, що і Лєнка так зможе, нехай збирає
    групу, пише тексти і співає їх на ту музику, яка їй подобається. Минуло багато часу, і вона випала з поля зору. Я не купила Карпиної останньої книжки й альбому. Я навіть не знаю, за кого Карпа днями виходить заміж. Просто я тоді зрозуміла, що бути собою набагато цікавіше. Але зрозуміла я все це саме завдяки Карпі.
    Тепер я частіше залишаюсь осторонь, мовчки спостерігаючи, як пристрасні фанати прориваються до своєї зірки. Я їх чудово розумію. Але в книжках, які тицяють їм для автографа, часом принагідних і зовсім не авторських, а також у блокнотах, на фотографіях, серветках, декольте й сірникових коробках, мені здається, треба було б писати щось таке: «Олеже (Богдане, Інно), я така сама людина, як і ти».
    Тяжіння до кумирів насправді є прагненням віднайти себе

    Інна Завгородня, Український тиждень

    Ще від себе:
    яка там в неї є обкладинка, де вона в панчохах в сіточку і з рудим волоссям? Перламутрове порне, нє?
    Коротше, саме цю книжку мені дали в дорогу, коли я їхав на тиждень до Іспанії. Там я несподівано опинився в оточенні росіян, які, як люди на тверезу голову допитливі, цікавились, що я читаю. Їх дуже дивувало, що я читаю незрозумілою їм мовою, а найбільше приваблювала палітурка з безневинно-гріховними очима і зрозумілим їм словом "порно". Очі глядачів ставали або масними, або змовницькими (залежно від статі), але далі їм було зась, бо перешкоджав мовний бар'єр, і залишалося лише домислювати, що ж ховається під тією обкладинкою. Це була практична користь від Карпи в моєму житті.
  9. #9
    Offline
    2.0

    Re: Карпа! А шо Карпа, читать дальше =>


    Victorious, якшо ви про фанатизм, то ви не за адресою. Єдина людина, в якої я б хотіла взяти автограф і поговорити по душам, дуже далеко, і мені туди найближчим часом не світить. Але така людина - єдина. І то навіть не фанатизм, а просто хочеться з першоджерела почути, яким макаром саме ЦЯ людина йшла до успіху. Це моє єдине довгострокове потаємне (хм? потаємне...бггг) бажання, і маю надію, воно здійсниться. Всі бажання рано чи пізно здійснюються.
    А по друге, говорили мені, коли я ще була "дрібнішою", не намагайся пізнати МИТЦЯ як ЛЮДИНУ. Але оскільки не маю фанатичних почуттів до зірок, то мені це "нє грозіт".
  10. #10
    Offline
    Пророк

    Re: Карпа! А шо Карпа, читать дальше =>


    Ответ Сообщение от nickeler Посмотреть сообщение
    Victorious, якшо ви про фанатизм, то ви не за адресою...".
    Мій допис зовсім не на ваш рахунок. Ви все переконливо написали в попередньому пості. Лишень хотів познайомити загал з цікавою (для мене) точкою зору на феномен, от і все. По-моєму, досить слушна думка в кінці в отої пані Завгородньої.
+ Ответить в теме
Страница 1 из 2 1 2 ПоследняяПоследняя

Похожие темы

  1. Ірена Карпа
    Мартин в разделе Мова та Література
    Ответов: 29
    Последнее сообщение: 23.03.2009, 13:12
  2. ну и дальше что ? почему молчим?
    Marisya в разделе Політика та Історія
    Ответов: 68
    Последнее сообщение: 05.06.2007, 15:08
  3. Ответов: 0
    Последнее сообщение: 30.05.2007, 13:31

Теги для этой темы