Полтава форум

V00D00People

Відповідь

Жук©®

Есть только те - кого мы незаменим...

Відповідь

Uksus

Мене найбільш дратує,
що коли
Ірландська республіканська армія
бомбить супермаркети в Ольстері
й бензозаправки
в Дубліні,
і шанси республіканців при цьому далі лишаються примарними,
а сама ідея автономії
виглядає
як надумана,

в той час, коли кращі сини і кращі доньки Ірландії
опускають державних службовців,
можна сказати,
просто під британським прапором,
більшість моїх друзів
сидять
на мінімальній
зарплаті,
або взагалі співпрацюють із злочинним держапаратом.

І коли відчайдушні ірландські докери вистрілюють останні набої,
протестуючи проти дня народження королеви-мами,
шахтарі Краматорська хуячать
по дві норми
в забої,
а селяни Полтавщини зустрічають сонце
над колгоспними ланами.

Злочинність системи із усім її апаратом
полягає в тому, що за спротив,
який виявлятись може по-різному,
тебе спочатку впевнено ставлять раком,
а потім намагаються переконати,
що це наслідки
виробничого
травматизму.

Більшість моїх друзів, які працюють по найму,
насправді є профнепридатними,
як більшість населення в цій країні.
Ось вони і працюють на державу,
і коли їх посилають на ***,
вони навіть не можуть щось заперечити на юридичному рівні,

тому що тільки
солідарність трудящих
дозволяє не мати страху
перед роботодавцем - просто не мати його в своєму активі.
І коли роботодавець посилає тебе, скажімо, на ***,
ти можеш йому сказати
пішов ти сам на ***
і зберегти при цьому
робочу атмосферу у колективі.

І коли роботодавець захоче тебе випхати за незалежні погляди,
мовляв - щоби я
більше не бачив
в цеху цього педераста,
єдиний хто влаштує тобі належні проводи -
це твій персональний раста!

Раста відстоює твої інтереси, коли ти вистоюєш за соціалом,
раста виводить тебе з депресії разом із усім твоїм потенціалом,
разом із усім твоїм чорним налом, це раста дає тобі шанс піднятися,
шанс догнатися і стати на ноги, раста кличе тебе об’єднатися.
Кредити, які ти ніколи не виплатиш - це твій раста!
Бізнес, із яким ти ніколи не вимутиш - це твій раста!
Раста - це дитячі садки і соціальні програми для єврейської еміграції,
Раста - це можливість не працювати
за рахунок справедливого перерозподілу праці.
Це свобода совісті, яку отримуєш із легалізацією проституції.
Раста - це те, що вносять пакетом разом зі змінами до конституції.

Одним словом, життя - це така конструкція
з місяцем із одного боку і сонцем із іншого,
і доки крутиться сонце, і доки місяць крутиться,
ти завжди знаходишся в центрі всього цього переміщення.

І фішка не в тому, що утиски чи погрози,
а в тім, що душа сама знає де небезпека,
і взимку вона болить, тому що морози,
а влітку - тому що спека.

Сергій Жадан

Відповідь

Meladon

Кротик виорав городик,
Їжачок скосив траву,
Білка груші носить з гілки -
Так на дачі я живу.
Дятлик длубає горішки,
На даху вмостився кіт,
У льоху гуляють мишки,
Цуцик сів біля воріт.
Задзижчало на горищі -
Рій осиний прилетів.
На шовковиці і вишні
Горобець сім’ю привів.
Скочив півник на ворітця,
Закричав: “Ку-ку-рі-ку!”
По доріжці б’ють копитця –
Ходить цапик у садку.
Он лелека чистить грядку,
Кури пораються теж.
Я спитаю для порядку:
Хто живе тут, врешті-решт?

Відповідь

Odo

Чимось зачепило...

Під час антракту

Хлипко мені і холодно, мій П`єро,
Пальці мої розучились держати перо,
А ляпаси б`ю, аж лунко.
Ролі, мій любий, ці ролі сильніш за все,
Вічний пастух не овець, а себе пасе,
Не прагнучи порятунку.

Довічний блазень, загнаний у кут,
Вже звично молить, впавши на коліна,
Про першу милість на своїм віку.
Вистава йде. І вічна Коломбіна
З розмаху б`є підставлену щоку.

Дивися, мій любий, на жала моїх шпичаків –
Мальвіна щось, мабуть, наплутала: лапа Азора,
Проштрикнута наскрізь, лишає криваві узори
Не тільки на сцені, під соло захриплих смичків.

І тільки одне - жалюгідний коханий васале -
Несе поза сценою пам`ятю вічних агоній
Відбиток принижень і сміху, як обрис долоні,
Обличчя твоє бліде.
Я б руку собі відрубала!...
…Вистава іде.

Вірлена, 17.08.2007 року

Відповідь

Olio

Він байдуже потис її руку
І не чув її милих докорів
І так довго стогнали по бруку
Перестуки її підборів

І стояв він тупий, плечистий
І байдужий, немов колода
І здалося, на ціле місто
Заридала вона на сходах

Відповідь

Odo

Там де вечір гасить вогні заперечень

Відкрито ноги несуть засмагу
Танцюють джагу де рампи вулиць
Від кабаку до універмагу
Ліхтарні хмари комах запнулись

І вечір літній в бокалі пива
Малює обриси візитерів
Пусті їх посмішки трохи криво
Пасуть у сутінках сутинерів

Паркети скверів чекають балу
Дрімають лави деревобриві
І муха плавати вчиться в’яло
На дні бокалу в п’янкому пиві...

З.Іренка, 21.08.2007 року

Відповідь

Odo

<...>
Капрале, ви слово забрали й поклали в кишеню
І так вигравали війну не одну ви напевно
Що ж, вам неприємно персоною бути нон-грата
Щоб вміти судити ще бажано вміти прощати...

© aries

Відповідь

Odo

Не спи.
Це острів останній,
Лишилися тільки ми.
На сході - Тундра,
На заході - Пуста,
На півдні - Сахара,
На півночі - лід.
А море піднялось під вікна і каже: "привіт!"
А Ной у твоєму сні опускає з ковчега трап.
Wake up.

© otar

Відповідь

Olio

Терпи, терпи - терпець тебе шліфує,
Сталить твій дух - тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
ніхто не зіб'є з власної тропи.
На ній і стій, і стій - допоки скону,
допоки світу й сонця - стій і стій.
Хай шлях - до раю, пекла чи полону -
усе пройти і винести зумій.
Торуй свій шлях - той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе навіки-вік.
До нього змалку ти заповідався
до нього сам Господь тебе прирік.

В.Стус

Відповідь