Відповідь:
Допис від dobryy Тут треба бути обережнішим бо чіткої регламентації поняття "суржик" немає!!! |
Як на мене, суржик мало чим зовнішньо відрізняється від понять місцевої говірки або навіть діялекту. Принаймні ясних і зрозумілих заперечень мені ніде в інеті не траплялось. Це знаєте, як можна назвати один і той самих колір і жовто-гарячим або навіть золотим, а можна рудим, а можна так троха зневажливо іржавим, тобто залежно від ставлення.
Відповідь:
Допис від dobryy Проти суржика нічого проти не маю, але все ж , на мою думку, ступінь освіченості та інтелігентності людини засвідчується знанням літеретурної мови. |
Згоден, літнормою володіти потрібно, а ось відсоток її присутности у побутовому спілкуванні, кожен визначає сам, залежно від обставин та власного смаку. Це, як у приготуванні страв, хтось любить без спецій, а хтось без перцю, шафрану, або часнику жодної страви не готує. Особисто мені, суха літнорма, не підживлена жодними діялектизмами не смакує, вона мені нагадує про тяжку радянську спадщину та наш тричі понівечений правопис. З огляду на це, в діялектах чується відгомін тієї справжньої української, що колись була.
Відповідь:
Допис від dobryy Порівняйте ту мову, яку вживав Котляревський та Шевченко і теперішню.... |
Твори і Котляревського і Шевченка написані місцевими говірками, що і стали підґрунтям сучасної літнорми.
Відповідь:
Допис від dobryy суржик не зберігся а став більше російським. |
І з цим погоджусь, але я бачу вирішення цієї проблеми не у презирстві до суржику, а у подальшому і поступовому розвою його у бік української.
Відповідь:
Допис від dobryy Напрошується висновок, що маємо справу ні з чим іншим як процесом свідомої деградації щоденного мовлення. |
Деградація мовлення виникає у наслідок колосального розриву між офіційною унормованою мовою та фактичним побутовим мовленням. Ігнорування цього факту приведе лише до збільшення російськомовного загалу. Повернути українську зараз можна лише через поступову українізацію суржику, уважного ставлення до нього, вивчення його особливостей. Суржик це коріння у брудній землі та глині, що постачає дереву нашої мови необхідні елементи для життя, і золотими яблуками (літературної норми) у його кроні нам не насолоджуватись, коли ми підрубаємо ті корені, з огляду на їх зовнішню непривабливість, треба дивитись глибше.
Відповідь:
Допис від dobryy Уявіть собі ситуацію, коли будуть спілкуватися всі суржиками: слобожанським, полтавським, закарпатським, лемківським, гуцульським.....у кожного ступінь засмічення різним, як будемо розуміти одне одного. |
Різниця не така й велика, здебільшого це инакший наголос у знайомих словах, та присутність кількох незнайомих слів. Ви не повірите, але більшість европейських країн саме так і живуть, дехто дійсно не розуміє сусідів, але кожен пишається своєю унікальністю, а не соромиться її. І це аж ніяк не шкодить ні офіційній німецькій, ні офіційній фінській, ні польській, тощо, а навспак підживлює їх.
Відповідь:
Допис від dobryy Тому: питання єдиної для всіх українців мови треба ставити не як обовязкове, а власне, як ознаку освіченості та хорошого тону при спілкуванні між свідомими людьми, а українські масмедіа, кіно, театр як хороше підгрунтя та можливість почути правильний еталон української мови. |
Проти єдиного еталону у масмедіа ніц не маю проти, рівно як і розвою та збільшення місцевих діялектів.