Полтава форум

Mr.Kronko

ан нет! это первое издание а оно отличается! смыслом то нет но во втором много полезных дополнений и даже нужных для полного понимания текста

Відповідь

Mr.Kronko

если интересно могу дать свой вариант книги (если можно назвать книгой стопку распечатанного текста)

Відповідь

Victorious

У мене місячник літератури національних меншин. Першим був Болєслав Прус, роман "Dzieci" - якісне польське читання початку ХХ століття, де щоправда, як на Пруса, було трохи забагато соціального, але на своєму місці. Не знаю чи видавалась ця книжка в СРСР - маю великі сумніви, бо там, по-перше, прогресивний герой поступово дозріває до категоричного несприйняття будь-яких революцій, а по-друге, дуже малосимпатично вигляда все російське. "Rogi mi wyrosną, jeżeli Rosja stanie się państwem praworządnym".
А зараж читаю "Даниель Штайн, переводчик" Людмилы Улицкой. Мені соромно, що не так давно мені Улицкая на слух була все одно що Донцова. Книга - квітнесенція єврейства в різних проявах, дуже спостережлива, психологічна, енициклопедична і повна мудрості, ще не зрозумів - єврейської чи загальнолюдської. Про цікаві речі і цікавий на них погляд.

Відповідь

kobieta

Аналогічно ставилася до Уліцкой...мабуть ще з рік тому, відносила в ряд Донцової. Доки не прочитала першу книгу!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Першою мабуть читнула "Искренне ваш Шурик" і була в захваті, потім ще кілька прочитала, я в цій темі писала, здається. Але "Даниель Штайн, переводчик" не чула, не читала.

Відповідь

Mr.Kronko

Victorious, так это не художественное произведение?

Відповідь

черешня

А я вам казала про Уліцкую давно!
Зараз читаю Марію Матіос " Майже ніколи не навпаки". Таке хороше! Але дати не можу, бо підганяють. Просто рекомендую. Ще лежить непочата книжиця "Дівчата без наречених" Катерини Лубенець. Ще не читала, але по анотації бачу, що може виявитись цікавим. Часи ВОВ, шіснадцятирічна дівчина в окупації, але і там триває життя у всіх його проявах. Якщо хочете, то можу дати на тиждень-другий комусь, бо після Матіос ще стоїть розпочата Пиркало, її теж треба читати і віддавати.
І ето... я ж закінчила таки читати "Новая жизнь без трусов" тепер не знаю куди свої знання примінити

Відповідь

Victorious

Художнє, але й трохи публіцистичне.

Відповідь

Mr.Kronko

а ей можно доверять в достоверности фактов??
ато чисто художественную литературу я не люблю... вернее не люблю современную х.. литературу

Відповідь

kobieta

Прочитала Пиркало і моя мама :).
Написала рецензію, а я вирішила її викласти сюди:

Суб’єктивні враження від роману Світлани Пиркало
«Не думай про червоне»:

Позитив: сподобалось, приймаю, розумію…

1. Після всіх сучасних українських романів, написаних авторами-«західняками» мовою, переповненою угорським, румунським, польсь-ким і т.д. впливами, читати цей твір було дуже приємно – нарешті наша рідна полтавська балачка з її невід’ємним суржиком! До честі авторки, вона не зловживає цим і не робить мовні особливості Полтавщини сти-леутворюючим прийомом.
2. Люблю як короткі оповідання, так і короткі розділи в романах – тут во-ни короткі і часом аж надкороткі.
3. Заголовки розділів – просто супер! Місцями – аж самодостатні!
4. Більшість образів лише намічено кількома штрихами. Серед них вигід-но вирізняється «старий хрич», змальований випукло, всебічно, впізна-вано й реалістично.
5. Історія з Джимом – поєднання романтизму з глибоким, психологічним реалізмом – цілком вірогідна, викликає співпереживання, розуміння.
6. Террі я «впізнала» не одразу, але досить рано, задовго до того, як стало цілком ясно, що це – Тарас Процюк, журналіст агентства «Рейтар» (чи правильно «Рейтер?..»).
7. В романі зачіпається багато актуальних проблем, як глобальних, так і дрібніших (та від цього для людини не менш важливих…):
• Самотність людини у мегаполісі
• Уражені вірусом ВІЛ/СНІД серед нас
• Співжиття, співіснування людей різних рас, різних культур
• Ставлення медійників до новин, до чужого горя
• Тотальне пияцтво (щоправда, авторка в цьому, схоже, проблеми не вбачає…)
8. Письменниця часом дотепно змальовує національні англійські звичаї, традиції (наприклад, уміння вести бесіду про погоду, вживати чай тощо). Комічний ефект досягається шляхом застосування зниженої лексики в описах чого-небудь світського, «святого» для британців.
…………………………………………………..

Негатив: не сподобалось, не зрозуміла, не приймаю…

1. Чомусь більшість сучасних українських письменників, про що б не пи-сали, пишуть про себе (Забужко, Андрухович, Дереш, Жадан, Ірва-нець…). От і С.Пиркало не виняток – відразу ж зазначила час і місце народження, свої ініціали – СП – зберегла (Павліна Стопудів)…
2. Я не «тусовщиця», тож суцільні тусовки, та ще в різних місцях, з різ-ними чужими людьми – для мене це незрозуміле й неприйнятне.
3. Не перелічити всіх видів і назв алкогольних напоїв, влитих на сторін-ках роману в авторку та її приятелів, знайомих і малознайомих. Чи це епатажний прийом, чи й справді – стиль життя певного прошарку лю-дей, сучасної богеми і не тільки?..
4. Незважаючи на мою 100%-ну «українськість», сало не вживаю, тож і розлогі оди на його честь не принесли мені задоволення.
5. «Інтер’єри», в яких триває дія роману, – це, переважно, кафе – паб – туалет…
6. У всіх героїв постійна проблема – як убити час? В часи моєї молодості казали (прошу вибачення за певну грубість і цинізм): «Куда бы пойти, куда бы податься; кого бы найти, кому бы отдаться?» Ця фраза, на жаль, весь час зринала в пам’яті, коли я читала роман.
7. Це, скоріше, недолік мій, а не автора: часто вживані фрази англійською мовою мені, на жаль, нічого не сказали…
8. У заголовок роману я «не в’їхала». Змушена була читати поспіхом, тож, цілком можливо, якийсь аспект «прогавила».


……………………………………………..
В цілому ж враження про роман гарне, читається він легко, при цьому ви-кликає якісь думки, почуття тощо – це далеко не завжди притаманно су-часній художній прозі.


16.11.2008.

Відповідь

laithemmer

Дочитала Д. Нуна "Вірт" - хочу ще такого!! Ось такого!! Якшо хто має ще паперовий варіант цього автора - буду дуже вдячна.

Зараз не маю нічого, шо б можна було б в себе залити. Тому
...А ХТОСЬ МЕНІ КНИЖКИ ОБІЦЯВСЯ!!!!!....

Відповідь