Полтава форум

rust

Влияние половой жизни пингвинов на ситуацию в персидском заливе?

Відповідь

premium

Якщо ми будемо продовжувати міняти правопис, в 21 столітті, з нас же всі сміятись будуть, тоді точно самі знищимо мову.
Дуже хочеться вимовляти "и" - наздоров'я, ніхто не боронить.

Відповідь

Odo

Прийшов злодій, зґвалтував, покалічив, не чинили перешкод, прийшов лікар, написав проєкт нового правопису, по крихтам ліки збирав, хоче полікувати, виправити покалічені суглоби, щоб випросталася, ходила не шкандибаючи наша мова, щоб не кепкували з неї, а йому навіщо? Ви знищите її, "з нас же всі сміятись будуть". А що ж тут, дозвольте запитати смішного? Чи Ви коли випадково помиляєтеся на письмі, теж не виправляєте власних помилок, щоб з Вас не сміялися? Так і лишаєте?

Відповідь

черешня

Йдеться про те, що "инший" вимовляти природніше українцю? Повимовляла ось
інший-инший-інший-инший, так, погоджуюсь.
Тоді чи не узаконити улюблене слово "шо"? Адже його вимовляти значно легше, ніж "що". Для "що", якось живіт навіть потрібно напрягти

Відповідь

Odo

Різниця тут істотна. Слово "инший" відповідає одразу двом чільним напрямкам побудови правопису: етимологічному і фонетичному. Написання його через початкове "и" не знижує стиль мовлення до просторіччя, тоді як "шо" робить саме це. Пояснювати ж необхідність мати і підтримувати у належному стані обидва стилі мовлення: високий (офіційний) і низький (побутовий) думаю немає сенсу, всі розумні освічені люди розуміють, що в офіційному спілкуванні живіт таки треба напружувати, а вдома можна ходити у халаті і капцях

Відповідь

pTolik

Прочитавши уважно інформацію з посилання що ви надали, а також деякі інші матеріали з того сайту, зокрема http://pravopys.vlada.kiev.ua/pravopys/1.html віднайшов там деякий цікавий факт про походження варіанту використання "і" на початку слова, що свідчить що ніяк не комуністи нав'язали нам цей варіант як ви намагаєтесь доказати, а так звана "Язикова комісія" в яку в різні часи входили І.Франко, М.Грушевський, В.Дорошенко і інші.
А з приводу мініатюр що Ви долучили до свого повідомлення, хотів би поцікавитися, чи є у Вас знайомі яких Ви називаєте "ИРИНА", адже саме такий варіант використовується в словнику на який Ви посилаєтесь.
І ще, я не говорю що варіант "ИНШИЙ" ніколи не використовувався раніше, але коли ми говоримо про сучасну українську мову то напевне доцільніше використовувати саме варіант "ІНШИЙ", адже якщо ми беремо окремі слова з мови 18-19 століття то тоді напевно доречно буде і інші слова тоже використовувати в тому варіанті, як вони вживалися в ті часи, а це буде вже занадто.
І ще в наш час є більш важливі питання з приводу використання української мови: практично не видаються книги на українській мові, а ті що видаються друкуються з такою великою кількістю помилок.

Слово "фігня" це також із української мови.

Я звичайно читав тексти і Шевченка і Котляревського видані за радянських часів і нажаль не бачив як вони були написані в оригіналі, цілком можливо що дійсно вони в рукописах вживали варіант який Ви відстоюєте, тому як у Вас є доступ до перших видань творів цих авторів і там дійсно вживається варіант "ИНШІ" то я з Вами погоджусь. Але будь-ласка не робыть посилань на Виргиліева Энеиду, на малороссійскій языкъ переложенная И.Котляревскимъ. — Харьковъ, 1842. тому що там цу слово вживається взагалі у варіанті "ынчій", а це зовсім не підтверджує Ваші слова.

Відповідь

Odo

І чому ж це не підтверджує? Саме це написання свідчить про твердість початкового "и" у фонетичному записі Котляревського, просто він послуговувався, як і більшість його послідовників так званою "ярижкою", звідси різні позначення цього звуку: "ы", воно ж "и", але иноді "и" (ярижкою) також передає сучасний звук "и" див. напр. перші друковані видання Кобзаря.

Просто спробуйте це вимовити кілька разів

А Ваше "тоже"?

Прошу Вас уважніше перечитати рік видання орфоепічного словника долучення з якого я запостив вище і питання вжитку у сучасній українській початкового "и" стане Вам ясніше. Більшість носіїв української саме так його і вимовляють, яко українське м’яке "и", що не дорівнює російському "ы", а є значно м’якшим за нього. Проблема у тому, що цей звук є невідомий тим, хто ніколи не говорив українською, але хоче нею навчитися читати і говорити (а таких зараз багацько), вони читають те що написане, а не те, що чули від матері, бо на письмі "і" = лише звуку "і", і ніяк не "и", ось у цьому і помилковість такого написання. Відтак, відбувається руйнування автентичної фонетичної системи української мови засобами правопису.Ці питання пов’язані навзаєм, бо навіщо видавати книжки "скаліченою" мовою, лікувати яку ніхто не збирається? До такої мови, котру не поважають самі її носії просто не може бути поваги. Не видають і не видаватимуть, або видаватимуть зі ще більшою кількістю помилок, бо навіщо силуватися, коли ніхто не хоче ніц виправляти і всім на все байдуже?

Відповідь

pTolik

Я б з великим задоволення перечитав перші друковані видання Кобзаря, але нажаль в мене немає до них доступу.

Відповідь

Odo

Знову ж таки повторюсь: українське "и" не дорівнює російському "ы", а є значно м’якшим. А от спробуйте сказати, що птахи полетіли "в ірій" або "у вирій" де прийменник приріс до первинного "ирій"? А відтак, повторюється двічі. А саме це пропонує нині чинний правопис. От де екзистенція

Франко з Грушевським — західняки, позаяк і писали західним діялектом, що зазнав більших впливів польської, ніж наддніпрянський діялект. Франко писав, нпр., "відповіж", що не сприйняла літнорма, Грушевський частку "ся" окремо з дієсловами, знову ж таки, цю норму теж не засвоїла літнорма. Чому? Знову ж таки тому, що підґрунтя сучасної літературної мови саме наддніпрянські діялекти, а не галицькі. Порівняйте: inny (польск.) - иной (рос.) - инший (укр.); inaczej (польск.) - иначе (рос.) - инакше (укр.). Як бачимо, польська з російською мають спільний нахил до пом’якшення голосних, тоді, як українська — до отвердіння. І у діялекті полтавця Котляревського цей процес має гранично тверде вираження "ынчій". Тоді, як у наддніпрянина Шевченка цей початковий звук вже пом’якшується до літери "и" з трьох можливих у ярижці: "ы", "и" та "і". Отже, у новому правописі запропоновано саме компромісну, але водночас і традиційну норму м’якої початкової "и".

У Вас же ж є мережа

Тримайте (див. долучення). Хоча особливої віри їм теж немає, невідомо, що і як там поперекручували численні цензори. Найцікавіше було би почитати рукописи Шевченкових щоденників та листів до друзів та близьких, що не були писані для друку "під цензурою".

Мініатюри долучень

   

Відповідь

Odo

Трохи історії:

Мініатюри долучень

 

Відповідь