Полтава форум

ХмаркА

Відповідь

ХмаркА

Там, где чайки с волнами спорят,
Где нет любви и начала,
Камень просто влюбился в море,
Но море этого не замечало.
Море тихо ласкало берег,
И случайно камня касалось-
Камень собственным снам не верил,
Камню чудом это казалось.
Он любил моря каждую каплю,
Стал он гладким и робким вскоре.
И набравшись смелости как-то
Обо всем он признался морю.
Море тихо ему улыбнулось,
Слезы камня ведь морю чужды.
Откатилось, потом вернулось-
Море просто хотело дружбы.
Камень высох, в песок зарылся-
Безмятежно плескалось море.
Камень трещинами покрылся,
И рассыпался в пыль от горя.
Волны камень с песками смешали,
Чайки рыбу искали глазами.
Вам когда-нибудь предлагали
Оставаться просто друзьями?.........

Відповідь

ХмаркА

Вона просила у моря щастя.......
Він просто спустився до неї....
Вона відчувала щось та невдасться....
Він просто стукав у двері....
Серденько стискалось..очі блищали....
Вона так хотіла до нього......
Він знову приходив....
Та вони знали: різна у них дорога.....
І ось той останній вечір.....в очах їх тривога...
Хустка спадає на плечі....ніби одна дорога....
Вона сказала: "до завтра..."..в очах її перемога...
Та тільки не знала нещасна....що різна у них дорога....
І може були б вони разом...
коли б не такая доля.......
Він.....не прийшов...до моря.......

Відповідь

V00D00People

ХмаркА, а у тебя есть свой сайт? Или блог? Не хочешь обнародовать ?

Відповідь

ХмаркА

нету..у меня сайта...к сожелению....вот помог бы кто.....а че вопросы есть?...

Відповідь

V00D00People

Давай зимой помогу (в частности с дизайном) :)
Вопросы? не то чтобы:) Считаю, что у творческого человека должно быть нормлальное место где он мог бы делится своими работами, где можно было бы вести их обсуждение, узнать побольше об авторе и т.пр.

А ЖЖ завести просто лень?

Відповідь

ХмаркА

...не лень....я в нете недавно..и этих всех штучек..ну..признаюсь..не знаю...

ну..а если уж очень интересно..пиши в асю

Відповідь

ХмаркА

Мені так іноді буває....
Летить душа саме туди....
Де сонечко за небокраєм....
І де є посмішка "судьбы"....

куди тікаєш від буденних діл
біжиш від зла оцих світів
і віриш,віриш свято в те,
що там десь є,там є святе....

І так серденько часто б"ється...
Летить душа, туди несеться....
...та знаву дощ,і знову хмари...
і серце плаче і болить...
чекає вічної розправи...
чи..істини тієї мить.....

Відповідь

rust

Блог тебе давно пора делать

Відповідь

ХмаркА

Ми не бачилися ніколи....
Та я знаю душу твою....
І в отій зорі світанковій.....
У твоїй я впізнаю свою...

А як далі ми будемо жити...
То відомо лиш Богу одному...
Нам мабуть ще судилось пожити...
Так далеко від спільного дому...

Та нам хватить наснаги чекати...
Хоч годину,хоч все життя....
Ми устигнемо все наздогнати....
Ми удвох почнемо нову мрію життя...

Ну,а поки,коханий,ти не бійся буття...
Ми живем по канонам оцього життя...
І нам треба коритись теперішній долі...
Коли треба, женитись.і дітей мати двоє...
Коли треба,кохатись...із тією другою..
Та ж я знаю, коханий така наша доля...

То не зрада, міймилий,то суворе життя...
Та у серці твоєму маю бути лиш я....

Бо душа...то отая перлина єдина..
Непізнана ніким...і відома мені....
І якщо ми загубимо сюю стежину...
То не буде прощення ні тобі ні мені....

Ти ж згадай мій коханий оту думку людей
Що кохання – то є одна із хибних ідей..
Доведемо ж наступне,милесенький мій,
Що кохання – то не звичний вимисел мрій...

То шалнене сплетіння чекань і надій...
Загадкова розгадка усіх наших дій...
Головне, дорогий...
То є сенс буття твого і мого життя.

Відповідь