Зірка анімації, режисер, тричі номінований на "Оскар" і на третій раз що його отримав, Петров після свого тріумфального фільму "Старий і море" у всіх сенсах повернувся назад в Росію: екранізація розповіді Івана Шмельова, дія якого відбувається в Москві XIX століття, здійснювалася в Ярославлі. Петров вперше працював в команді, і, мабуть, це дозволило йому досягти такої формальної досконалості в художньому методі, якого, мабуть, світ ще не бачив. Складна техніка живопису по склу диктує свої правила. Зазвичай на картинці, яку потрібно змінювати прямо під камерою, живописці змальовують крупні предмети, а ще краще - стихії (море, піднебіння). Працювати з дрібними деталями, ретельно прописувати фон в техніці "ожилого живопису" неймовірно складно. "Моя любов" же дуже реалістично змальовує купецьку Москву: багатофігурні композиції, філігранно зроблені панорами, побутові зарисовки.Правдоподібно передано і складне емоційне життя персонажів. Головний герой, гімназист Антон, осягає на екрані мінливості любові і мучиться вибором між двома жінками - славною простачкою Пашей і красунею сусідкою, отакою романтичною, рафінованою і порочною пані. Кадр відображає тонкі душевні переживання учасників цього трикутника, їх міміка детально прописана, жести красномовні, а рухи такі природні, що деколи забуваєш про мальовану природу фільмуі дивишся його як ігрове кіно. Проте живописний характер зображення виразно заявляє про себе, коли режисер переводить глядача з реальності в мрії героя - прекрасні, романтичні і неймовірно барвисті. "А в піднебінні ліс вогнем грає, він довго жив, він багато знає, і тануть зграї гончих псів серед гілок і вітрил.Мене майже наздоганяє. Моя Любов." (Озерський)
*******************************
14.10.2008
