Страхи дитинства

о, мій перший ужастік був мейд ін савок. Кіноха (для дітей таке знімати міг тільки Мосфільм) про Іванушку дурачка і жабу. так отой самий дурак розгадував загадки всякі хитрожопі. а задавав їх огромезний залізний павучара. зараз я б поржала над отим чудом технологій. А тоді так злякалась, шо павуків досі боюся до втрати свідомості. отака фігня, малята!

В усіх концептуальних)) книжках ниточка страху тягнеться з дитинства ( хтось боїться,що помруть батьки; хтось -що його розлюблять; хтось-що загубиться; хтось щось бачив краєм ока; хтось щось чув) а потім все це виливається в якість дорослі комплекси. Такі страхи хтось відчував?

дик. мать вони у всіх є. просто ми про це ніколи не замислюємося. ну боюся я машин. тобто, навіть не боюся, а остерігаюся. сама колись ледь не випала, потім була свідком аварії. за кермо, думаю, взагалі ніколи сама не сяду.
а все інше мабуть може виявити тільки спеціаліст з колупання в завиточках черепка.

ааа..таг тоді мій перий ужастік був шось-там з "долини змій"... ото було стрьомно... прям здавалося от щас те чудовисько вилізе з екрану в хату... бррр
а про оті страхи... та нє... зо мною батьки не гралися в залякування, якщо були питання - розповідали напряму, а без "казочок" про лелеку і т.п. Тому я нічо не боялася, просто знала, що так є, або так буде...

Сообщение от nickeler

ааа..таг тоді мій перий ужастік був шось-там з "долини змій"... ото було стрьомно... прям здавалося от щас те чудовисько вилізе з екрану в хату... бррр

Хех... Каллєга
"Прокляття Долини Змій" воно звалося.

Страшнючий фільм був...

Scald, да... і ноги хололи... а дома нікого не було і ота амфора... ухх

А я в дитинстві панічно боялася голок для шиття. Матуся як налякала, що хтось зламав голку,загнав собі цієї голки кусок в палець так, що він потрапив прямісінько в серце і... капець.

Лякали кутком з гречкою, а коли відстояв то не так воно й страшно, тільки колінця в малого трішки бо-бо та чухались)

Відомо, що не боїться нічого тільки дурень. Адже без інстинкту самозбереження людина гине. Чи не є корисними деякі страхи?
Мені в 2 роки батьки до пальчика доторкнулись підпаленим сірником. До 8-го класу я не підходила близько до сірників, не те що до рук брати:) Батьки пожертвували малим -ранкою на пальці, ради впевненості на довгі роки в тому, що я не створю пожежі. Якби мені почали в 2 роки читати лекцію про поводження з вогнем, чи мало б це такий ефект?
Табу було мало, пояснень-багато. Закарбувались лише табу, в основі яких був страх.
Максима "Результат оправдывает действия" доречна в вихованні, як думаєте?

черешня, якщо не заганятися, то дуже доречна. Це таке собі щеплення від майбутніх тупізмів. Хоча є інший шлях - ставитися до вихованця як до дорослої людини. І пояснювати все відповідно. Мене нічим не лякали, але я нічого такого і не витворяла. Сірниками не гралася, пальці в розетку не пхала. чому - не знаю.