Грошова допомога постраждалим у війні!
Магазин спортивного харчування Strong Life
Дерево благодарностей117Благодарности
+ Ответить в теме
Страница 9 из 11
Показано с 81 по 90 из 109.
  1. #81
    Odo
    Offline
    -

    Re: серце в країні


    Ответ Сообщение от nickeler Посмотреть сообщение
    Odo, а хіба ТАК, як ви пишете, лише в Полтаві? в кожному соціумі білих ворон є одна найбіліша і т.п... це вже стосується особистих якостей кожної окремо взятої такої "ворони" і "розбиратися" потрібно окремо в кожному випадку. А де вам взагалі комфортно? там, де ви нині є?
    Так, там де я є, мені майже (!) комфортно, бо я поважаю цих людей за те, як вони люблять і опікуються своєю культурою (особливо духовною її часткою, зокрема — мовою), і як послідовно просувають її на міжнародному рівні, єдине чого не вистачає, це того, щоб вони всі раптом стали українцями

  2. #82
    Offline
    2.0

    Re: серце в країні


    Odo, та ви ж людина розумна, і певно знаєте, що "з кущів" тіки діти робляться. До всього іншого зазвичай потрібен конструктивний підхід. А от його нашим співвітчизникам "слєгонца" бракує...
    ПиСи: єдине чого не вистачає, це того, щоб вони всі раптом стали українцями жжотє аднако!
  3. #83
    Offline
    Пророк

    Re: серце в країні


    Odo, я теж не про глечики і вишиванки( я взяла з собою глечик і рушник, щоб виключити можливість , що я сумую саме за ними:) ) І так методом виключення дійшла до висновку, що мені не вистачає розмов українською. Як я розпізнавала, що мене гнітить? Може за батьками скучаю? Приїхали батьки, а воно всерівно не те...Може книжок українських? Привезли мені. Не те... Все не те. А от ,пам"ятаю, раз йшла по АШАНу, чую -українською хтось говорить, так я за тими людьми ходила на відстані -слухала, а потім, хоч і незручно, підійшла і спитала, чи не можна з ними просто поговорити...
    Зараз можна створити віртуальну Полтаву своєї мрії: листуватись з хорошими, по скайпу слухати приємних, на форумах читати розумних і креативних.
    От я і кажу - де мотивація повертатись?
  4. #84
    Offline
    змія болотяна ОЧКОва

    Re: серце в країні


    мені здається, що не вистачає саме "дому". не отої огрядної мільйонпід"їздної багатоповерхівки, і квартири десь в її нетрях. дому - у найширшому розумінні. не знаю як у кого, але я коли після тривалої відсутності навіть запах відчуваю не смачнющих маминих каклєт, а чогось такого, шо не можна передати словами. його можна відчувати і все.
    інтернет, або поштові марки не принесуть того затишку, трава, на якій можна посеред міста просто повалятись - не та трава, яка росте під рідним вікном. а мотивація повертатись і лежить, мабуть, у "домашній площині". інше питання: де ВАШ дім?
  5. #85
    Offline
    2.0

    Re: серце в країні


    черешня, казав ще хтось, що в гостях добре, а вдома краще. я думаю тобі там не лише мови рідної не вистачало, а всього потроху. Просто мова це така штука, без якої ні ти нічого не почуєш, ні тобі не розкажуть, ні ти не поділишся...
  6. #86
    Offline
    Пророк

    Re: серце в країні


    А найголовніше: ніхто(майже) не повірив мені, що справді переїхала із-за такого от стану Я розказувала людям, махала руками, вони кивали, а на обличчі у них було написано: "Шось тут не те...не буває так...щоб із-за цього уїзжали..нєєє, там ,мабуть, шось случилось в неї...а оце така отговорка..ага, ми покиваєм, но вірити ти нас не заставиш...".
  7. #87
    Offline
    змія болотяна ОЧКОва

    Re: серце в країні


    ба, люди ж усе на себе міряють. а судити і робити висноки легше, коли з ситуацією знайомий теоретично. на практиці - воно все по іншому. от згадала ванючий туалет на львівській митниці, роздовбані до німагу дороги. коли бачиш це, а за мить до нього ти був "у цивілізації" робиться дуже фігово. думаєш "АААААААА, чого я не заховалося під ліжко і мене не депортували, якби знайшли....." але звикаєш до тряхання і починаєш відчувати чого саме не вистачало. тобто насправді не розумієш ЧОГО, але знаєш, що заради цього варто бути саме тут. і як ще протягом кількох днів, а то й тижнів легко дихається))))
    якби не знала, що то за відчуття - може і не повірила б. хто зна. у будь-якому разі. дім - не завжди і не для всіх за тою адресою, що вказана у паспорті.
  8. #88
    Odo
    Offline
    -

    Re: серце в країні


    Ответ Сообщение от черешня Посмотреть сообщение
    Odo, я теж не про глечики і вишиванки( я взяла з собою глечик і рушник, щоб виключити можливість , що я сумую саме за ними:) ) І так методом виключення дійшла до висновку, що мені не вистачає розмов українською. Як я розпізнавала, що мене гнітить? Може за батьками скучаю? Приїхали батьки, а воно всерівно не те...Може книжок українських? Привезли мені. Не те... Все не те. А от ,пам"ятаю, раз йшла по АШАНу, чую -українською хтось говорить, так я за тими людьми ходила на відстані -слухала, а потім, хоч і незручно, підійшла і спитала, чи не можна з ними просто поговорити... Зараз можна створити віртуальну Полтаву своєї мрії: листуватись з хорошими, по скайпу слухати приємних, на форумах читати розумних і креативних. От я і кажу - де мотивація повертатись?
    Саме так, з усім згоден, мотивації повертатися немає.

    Ответ Сообщение от aneisha Посмотреть сообщение
    мені здається, що не вистачає саме "дому". не отої огрядної мільйонпід"їздної багатоповерхівки, і квартири десь в її нетрях. дому - у найширшому розумінні. не знаю як у кого, але я коли після тривалої відсутності навіть запах відчуваю не смачнющих маминих каклєт, а чогось такого, шо не можна передати словами. його можна відчувати і все.
    інтернет, або поштові марки не принесуть того затишку, трава, на якій можна посеред міста просто повалятись - не та трава, яка росте під рідним вікном. а мотивація повертатись і лежить, мабуть, у "домашній площині". інше питання: де ВАШ дім?
    Тоді мій дім — мова, бо мені не вистачає лише її.

    Ответ Сообщение от черешня Посмотреть сообщение
    А найголовніше: ніхто(майже) не повірив мені, що справді переїхала із-за такого от стану Я розказувала людям, махала руками, вони кивали, а на обличчі у них було написано: "Шось тут не те...не буває так...щоб із-за цього уїзжали..нєєє, там ,мабуть, шось случилось в неї...а оце така отговорка..ага, ми покиваєм, но вірити ти нас не заставиш...".
    От і у мене така ж фігня, коли кажу, що мені лише мови не вистачає — ніхто не вірить. Мабуть по собі міряють.

    Ответ Сообщение от aneisha Посмотреть сообщение
    ба, люди ж усе на себе міряють. а судити і робити висноки легше, коли з ситуацією знайомий теоретично. на практиці - воно все по іншому. от згадала ванючий туалет на львівській митниці, роздовбані до німагу дороги. коли бачиш це, а за мить до нього ти був "у цивілізації" робиться дуже фігово. думаєш "АААААААА, чого я не заховалося під ліжко і мене не депортували, якби знайшли....."
    А мені згадується митниця Краківець польсько-українська, теж у львівській области, щойно перетнули, стоїть біґморда: "Йдемо до Європи!" і така ж вже пошарпана та задрипана, що клаптями те все шмаття висить, мокре злиденне залите дощем. Сумно стало чогось так, подумалось, еге ж, ідемо... до Европи...
  9. #89
    Offline
    змія болотяна ОЧКОва

    Re: серце в країні


    Ответ Сообщение от Odo Посмотреть сообщение
    А мені згадується митниця Краківець польсько-українська, теж у львівській области, щойно перетнули, стоїть біґморда: "Йдемо до Європи!" і така ж вже пошарпана та задрипана, що клаптями те все шмаття висить, мокре злиденне залите дощем. Сумно стало чогось так, подумалось, еге ж, ідемо... до Европи...

    ОООООО, а я довго згадувала, яка в неї назва. Точно, Краківець. Ото де Європа!!!!
  10. #90
    Odo
    Offline
    -

    Re: серце в країні


    Ответ Сообщение от aneisha Посмотреть сообщение
    ОООООО, а я довго згадувала, яка в неї назва. Точно, Краківець. Ото де Європа!!!!
    Потім був львівський вокзал залізничний, якісь люди з клунками, всі зачухані і непевні, скрізь багнюка, сморід, штовханина, п’яні лежать на лавках, і це ще Галичина, наше культурне фсьо, чого ж від решти областей чекати?

    Потім був сам наш П’ємонт, легенда спротиву славне місто Львів. Питаю у жінки на вулиці (українською): "Як пройти до міських мурів?", — "Шо-шо?", повторюю запитання більш розлого, відповідь така ж. Запитую російською, вже розуміє, але де історична міська стіна все одно не знає.

    Заходимо до музичного магазу, розпитуємо, що можна купити цікавого, у відповідь — російська, ні слова українською.
+ Ответить в теме
Страница 9 из 11

Теги для этой темы

,

Просмотреть облакого тегов