Дуже сподобалася стаття:

Гривнi на бочку!
Нацiональна валюта у двох ракурсах — iсторичному i... «пiд лупою»

Одна з перших вiзиток будь-якої держави — грошi. Навiть i тi, що своєю умовною стабiльнiстю постiйно тримають люд у напруженнi, страху. Правильно: iтиметься про рiдну зiнфльовану гривню, точнiше гривневi банкноти, якi щодня беремо до рук (хто в чисті, хто в брудні вiд хабарiв — значення немає). I причiм у двох нетрадицiйних ракурсах — iсторичному i, мовити б, претензiйному, прискiпливому, «пiд лупою».

Михайло Фединишинець
«РIО»
I. Друк банкнот: Канада — Великобританiя — Київ — Малин
Отже, зазирнути б у глиб вiкiв i початок минулого сторiччя. Гривня — грошова i вагова одиниця Стародавньої Русi. Походить вiд назви обруча з золота чи срiбла, що носився на шиї як прикраса. Першi ж українськi паперовi грошi Українська Народна Республiка ввела в обiг 5 сiчня 1918 року. Це — кредитнi бiлети номiналом 100 карбованцiв. А вже згiдно iз законом Центральної Ради (не Верховної!) вiд 1 березня основною грошовою одиницею України вважалася гривня, що подiлялася на 100 шагiв (не копiйок, щезли б!). 6 квiтня 1918 року ЦР «зациркулювали» грошовi знаки 25 i 50 карбованцiв, прозванi в народi лопатками (на купюрах був зображений селянин, який зiперся на лопату). До речi, функцiю розмiнної монети виконували спецiальнi марки — шаги.
Вдерлися в Київ ленiнськi виродки — i знищили паростки фiнансової самостiйностi. Знову 70 iз гаком рокiв довелося чекати сходiв. Ще в липнi 1990 року в Декларацiї про державний суверенiтет Україна проголосила своє прагнення мати власну нацiональну валюту. А iз здобуттям реальної (чи все-таки формальної?) незалежностi 10 грудня 1991 року Президiя Верховної Ради прийняла постанову про затвердження назви i характерних ознак грошової одиницi України — гривнi. Через полiтичнi катавасiї та iнфляцiйнi процеси iстинну грошову реформу поклали пiд сукно, себто в довгу шухляду. Натомiсть народ тiшився купонокарбованцями. Щоправда, онi взяли на себе основний удар iнфляцiї та девальвацiї. Цей перехiдний перiод (економiсти називають його ще пiдготовкою до реформи) тривав 4 роки. Як гласить Українська банкiвська енциклопедiя, спершу, в 1992 роцi, гривня друкувалася в Канадi — компанiєю з виробництва банкнот «Канадiєн банкнот компанi». Згодом естафету перейняла фiрма «Томас де ля Рю» з Великобританiї. I з березня 1994 року це «ремесло» освоїв Банкнотно-монетний двiр у Києвi. I врештi-решт переломний момент, довгожданий грошовий «переворот» настав: iз 2 по 16 вересня 1996 року (5-рiчний ювiлей минув тихо, без народних гулянь) в Українi пiд бездоганним керiвництвом тодiшнього голови Нацiонального банку, а нинi своєрiдного месiї (капiтальний комплiмент авансом!) української нацiї Вiктора Ющенка було безболiсно запроваджено гривню. Дай Боже, остаточно, навiки вiкiв. Мiжнародна палата зi стандартизацiї зареєструвала її 25 вересня. Вiдтодi лiтерний код нацiональної валюти — UAN, UKRAINIAN HRIVNIA, код цифровий — 980.
У 1997 роцi введено в експлуатацiю фабрику банкнотного паперу в Малинi Житомирської областi. I (цитую енциклопедiю): «Нинi Україна має висококласну (! чи ? — М. Ф.) сучасну (! чи ?) технологiчну й сировинну базу для виробництва грошей». Гей, ушитко вже є, лише одна бiда залишилася — неконвертованiсть гривнi на мiжнародному ринку, а висловлюючись простiше, там, у Європi, вона потрiбна, як возу п’яте колесо. Та це дiло «наживне». Бо насамперед сила в тому, що в Українi в обiгу саме гривня (хай затьмарена доларом, але Америка не мрiє загарбати Неньку й приєднати її до себе, хоча, мабуть, шкода), а не рубль. I хохол перед москалем може з гiднiстю пошурхотiти пачкою нацiональних купюр, мовляв, не сунь носа, тамбовський друже-вовче, куди не треба.
Iнший iсторичний аспект. Ми знаємо iсторiї рiзних держав свiту (лише не своєї), вивчаємо бiографiї рiзних чужоземних видатних дiячiв (лише абияк своїх), захопленi красою i величчю ненаських архiтектурних пам’яток (лише не своїми). Здавалося б, невилiковна хвороба. А до «штук», якi виховують у людинi патрiотизм, належить i банкнота. Гривневих наразi вiсiм — номiналом 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100 i 200 гривень («гривень», шановні, а не «гривнiв»!).
Кожна купюра має лицьовий i зворотний боки. На першому розмiщено портрети видатних дiячiв iсторiї та лiтератури України, а на другому зображено її iсторико-архiтектурнi пам’ятки (окрiм того, нагадати б, що банкноти вартiстю 1, 2, 5, 10 i 20 гривень гуляють у двох зразках — новому й старому). Конкретно? Поїхали:

II. З їхньої величi постала Україна
1 гривня
Великий князь київський i здобуте ним мiсто
На лицьовому боцi «гривеника» зображено портрет Володимира Великого (? — 1015) — великого князя київського, позашлюбного сина Святослава Iгоревича i ключницi Ольги — Малушi. Як фiксує Унiверсальний словник-енциклопедiя, за роки князювання (978 — 1015) Володимира Святославовича почалося пiднесення Київської Русi, яке завершилося об’єднанням схiднослов’янських земель у єдинiй державi. Будучи жорстким правителем-новатором, спочатку намагався реформувати язичництво, однак 988 року прийняв iз Вiзантiї християнство та запровадив його як державну релiгiю. Укрiпив кордони Русi, будуючи мiста-фортецi, змiцнив мiжнароднi зв’язки з рiзними державами, особливо з Вiзантiєю, Болгарiєю та Польщею. Повсюдно вiдкривав школи. У народi був прозваний ще й Красним Сонечком. Рiк народження — невiдомий.
На зворотному боцi банкноти у центрi розмiщено рисунок руїн Херсонеса (у руських лiтописах — Корсуня) — античного мiста в Криму поблизу Севастополя. Херсонес заснований у 422—421 роках до народження Христа. Пiсля падiння Римської iмперiї увiйшов до складу Вiзантiї. У 981 роцi Херсонесом оволодiло вiйсько князя київського — Володимира Великого.
Переважаючий колiр купюри: оливково-зелений (старий зразок) i зелено-коричневий (новий).
...
Далі...
Частина 2 (нижче)