http://www.poltavaforum.com/blogs/ Полтава форум: спільнота Полтави і Полтавської області. Інформація стосовно міста і форуми за інтересами. Фотоклуб. uk Fri, 09 Jan 2009 00:21:40 GMT vBulletin 1 http://www.poltavaforum.com/i/m/rss.jpg http://www.poltavaforum.com/blogs/ http://www.poltavaforum.com/blogs/3903/foto-ohotnik/377-a.html Sat, 03 Jan 2009 14:19:56 GMT от захотілося дівчину попестити и нічого з цим зробити я не можу розцілувати її ноги поцілувати в її розкішні губки почути її зтревожине дихання сповнне насолоди і щастям котре створене ніжним подихом теплого повітря з вуст моїх котре ніжно катится по її тілу котре змушуе її ..... Аааа....... от захотілося дівчину попестити
и нічого з цим зробити я не можу
розцілувати її ноги
поцілувати в її розкішні губки
почути її зтревожине дихання сповнне насолоди і щастям
котре створене ніжним подихом теплого повітря з вуст моїх
котре ніжно катится по її тілу
котре змушуе її .....
Аааа....
пропащій я парубок
нема в мене такої насолоди

Я так хочу розгойдати пелюстку троянди по її ніжному тілу
щоб вона тихо розгойдувалась
ніби легкий подих
в тиху літню ніч

я не плакаю,я сумую

довгими бесонними ночами
за тою ласкою від котрои захоплюе дихання
за тою ласкою від котрої так хочется жити
за тою ласкою від котрої так хочется співати
за тою ласкою від котрої тк хочется кричати
за тою ласкою від котрої так хочется плакати
за тою ласкою від котрої так хочется сміятись
за тою ласкою від котрої так хочется сумувати
за тою ......

немае в мене більше слів
щоб про свої стражданя розповісті
немае слів щоб признатися в коханні
немае слів щоб його на папері описати ]]> Фото Охотник http://www.poltavaforum.com/blogs/3903/foto-ohotnik/377-a.html http://www.poltavaforum.com/blogs/1548/yalina/375-sumna-bilka-yevgen-klyackiy.html Mon, 29 Dec 2008 23:05:49 GMT ще ну а ще раптом комусь цікаво -
таємне життя білок. ще

ну а ще раптом комусь цікаво - мій 2008 в картинках ]]> Ялина http://www.poltavaforum.com/blogs/1548/yalina/375-sumna-bilka-yevgen-klyackiy.html http://www.poltavaforum.com/blogs/1548/yalina/374-oneyroid-brthdyprt-15-freon-mayor-pronin-znykli-prybulci.html Sun, 28 Dec 2008 15:56:48 GMT тексти ОВ]]>
тексти ОВ ]]> Ялина http://www.poltavaforum.com/blogs/1548/yalina/374-oneyroid-brthdyprt-15-freon-mayor-pronin-znykli-prybulci.html http://www.poltavaforum.com/blogs/1/fragov/373-zdihavsya-visti.html Fri, 26 Dec 2008 20:04:04 GMT Нарешті здихався вісти, встановив WinXP. Таке відчуття, що залив нарешті в свою "машинку" замість ослиної сечі - бензин. Windows Vista - повний провал Microsoft, тому вони в екстреному режимі і роблять Windows Se7en. Ну нехай їм щастить, а я знову можу нормально працювати, а не відчувати себе супер-людиною, яка все робить вдвічі швидче ніж її комп. ]]> fragov http://www.poltavaforum.com/blogs/1/fragov/373-zdihavsya-visti.html http://www.poltavaforum.com/blogs/2256/laithemmer/372-dochekalasya.html Tue, 23 Dec 2008 11:10:28 GMT Ну от...і дочекалась)) Настрій невпинно покращується щогодини. І ніщо не може його зіпсувати!! Нарешті зима! І сніг!! Сипле всенький день,..мілкий, але ж сніг!! В кабінеті холодно, за вікном холодно, у руках чашка гарячого чаю, на столі розпакована ненадкусювана шоколадка, з колонок читає свою... Ну от...і дочекалась))
Настрій невпинно покращується щогодини. І ніщо не може його зіпсувати!!
Нарешті зима! І сніг!! Сипле всенький день,..мілкий, але ж сніг!! В кабінеті холодно, за вікном холодно, у руках чашка гарячого чаю, на столі розпакована ненадкусювана шоколадка, з колонок читає свою "Побєду" Кузьма, чим ще дужче фарбує день у рожевий колір щастя... Робота вся пороблена, ніхто не пристає з питаннями...
Рай)))
Не хочеться ні про що думати... Сісти ближче до батареї, підсунути ноги під тепло, закутатися у шаль. І просто милуватися природою за вікном, просто пити чай. Адже так рідко з’явиться хвилина, щоб зупинитися і подивитися навколо, прислухатися до себе, чи не так?! ]]> laithemmer http://www.poltavaforum.com/blogs/2256/laithemmer/372-dochekalasya.html http://www.poltavaforum.com/blogs/3999/23q/371-dubay-bez-nalogov.html Tue, 23 Dec 2008 07:26:19 GMT Надо сказать, что еще в XIX в. правители эмирата отменили все подати и сборы с зарубежных купцов, и со временем Дубай не отказался от этой политики. Отсутствие налогов привлекало сюда капиталы и товары со всего мира. Эмират превращался в мировой центр торговли и реэкспорта, чему способствовало... Надо сказать, что еще в XIX в. правители эмирата отменили все подати и сборы с зарубежных купцов, и со временем Дубай не отказался от этой политики. Отсутствие налогов привлекало сюда капиталы и товары со всего мира. Эмират превращался в мировой центр торговли и реэкспорта, чему способствовало создание свободной экономической зоны Джебель Али. В результате сегодня японские автомобили в Дубае стоят дешевле, чем в Японии, французская парфюмерия - дешевле, чем во Франции, а китайская техника - дешевле, чем в Поднебесной. Благодаря новым доходам появились крупнейший в мире сухие доки, были проложены современные автострады, возведены уникальные архитектурные сооружения. Примерно в трехстах из них разместились отели, отвечающие всем современны требованиям - и поступления от туризма стали важной доходной частью бюджета. В Дубай прибывает более миллиона бизнесменов в год. Вся деловая жизнь сосредоточена в столице эмирата - городе Дубае. В лучших отелях созданы все условия для работы. Помещения любых размеров, оснащены видео- и аудиотехникой, современными системами связи. Построено немало бизнес-комплексов, среди которых лидирует Центр Всемирной Торговли. Общая площадь его помещений, предназначенных для выставок, деловых встреч, конференций и переговоров - 36 тыс. кв. м. В городе ежегодно происходит свыше шестидесяти крупных международных выставок, а также многочисленные конгрессы, семинары, корпоративные встречи.

Вот это политика я понимаю...люди работают на будущее своей страны... ]]> 23q http://www.poltavaforum.com/blogs/3999/23q/371-dubay-bez-nalogov.html http://www.poltavaforum.com/blogs/1548/yalina/370-ekskursiya-po-poltave-tolik-volik.html Fri, 12 Dec 2008 21:28:43 GMT экскурсия по полтаве экскурсия по полтаве для той, которую очень: хрестовоздвиженский храм дубас на дублянщине ночью вдоль ворсклы по диким пляжам танцы на земснаряде в гостях у девочки саши экскурсия по полтаве

экскурсия по полтаве
для той, которую очень:
хрестовоздвиженский храм
дубас на дублянщине ночью

вдоль ворсклы по диким пляжам
танцы на земснаряде
в гостях у девочки саши
потом у какого-то дяди

институтская горка
со стороны интерната
без закуски перцовка
в зарослях перечной мяты

могила поэта бурлаки
мастерская гапона
фаллический символ в парке
беготня по газонам

жирный сквот в самом центре
(артучилище в прошлом)
прогулка по крыше в метре
от края (оказалось несложно)

родник из слёз чураивны
заросшее певчее поле
гуня стреляющий гривну,
флейтист и его брат коля

место полтавской битвы
редуты возле дурдома
во время вечерней молитвы
раскаты июньского грома

вот твой поезд на киев
вагон из купейных ниш
твоя нижняя обессилев
ты падаешь и говоришь

«я так прекрасно устала»
и кто-то во мне сказал:
“Это только Пол-тава,
представляешь, какой целый Тав!»

27.05.2005
Полтава
©Толік Волік ]]> Ялина http://www.poltavaforum.com/blogs/1548/yalina/370-ekskursiya-po-poltave-tolik-volik.html http://www.poltavaforum.com/blogs/1548/yalina/369-ivan-malkovich.html Thu, 11 Dec 2008 14:25:19 GMT Візит Прошу, прошу – невже до мене? – Будь як вдома, знайомся ближче: Це ось чайник – еге ж, кумедний? Візит



Прошу, прошу – невже до мене? –

Будь як вдома, знайомся ближче:

Це ось чайник – еге ж, кумедний?

Ще й свище.



Хто то вуркоче? Це, між нами повім тобі,

Кіт Соломон вуркотить. З-за одвірка.

А та пані замислена, з квітами – то моя жінка. ]]> Ялина http://www.poltavaforum.com/blogs/1548/yalina/369-ivan-malkovich.html http://www.poltavaforum.com/blogs/3231/chereshnya/368-shovkopryadi.html Wed, 03 Dec 2008 14:18:38 GMT В условиях тяжелого экономического кризиса...:) згадалось одне літо з 90-х. Тоді, як відомо, теж була криза і заробляли гроші хто як умів. Нас з сестрою щоліта відправляли до бабусі в село, от і цього року командирували. Ми ж не знали, яка там нас чекає западня! Приїздимо, а нам оголошують... В условиях тяжелого экономического кризиса...:) згадалось одне літо з 90-х. Тоді, як відомо, теж була криза і заробляли гроші хто як умів.
Нас з сестрою щоліта відправляли до бабусі в село, от і цього року командирували. Ми ж не знали, яка там нас чекає западня! Приїздимо, а нам оголошують родичі про свій прожект і про те, що ми прийматимемо в ньому активну участь.
Називається прожект «Шовкопряди».
Дядя починає нам розказувати : «Ітак, беремо черв’ячків, годуємо листям шовковиці- повно он, ліс цілий; вони коконяться, а ми ті кокони – раз і здаєм в приймальний пункт і отримуєм дєньжищі!( з тих коконів потім виробляють шовкові нитки).
Ну думаєм - ладно, шо там, нехай коконяться, нам то шо! Бог помощ!
Привезли тих черв’ячків в сірниковій коробочці. Кишать.Уті-путі які гиденькі! Як яблучні оті. Поклали їм листок - жуйте.
Вранці заглянули- коробочка якась мала , давайте пересадимо. Пересадили в коробочку більшеньку, кинули 2 листка- на цілий день вам. Приходим через годинку- нема листків, а червяків стало якось краще видно.. Ну добре, нате вам ось гілочку, та й забути про вас до завтра! Аж ввечері глянули - гілочка обглодана, в коробочці ніде плюнути! Шо ти будеш дєлать! Ну виділили їм ящичок, та кинули вже листочків пристойно так, все. Спіть, черв’яки! А вранці- що за біда... кишить повен ящичок! І як пішло отак ,щодня вони росли в геометричній прогресії. Не розмножувались, а товщали. Такі гидкі... Опаааришііі....Феее!!! Та щодня по двічі доводиться вже їздити в лісосмугу шовковичну на машині , та привозити оберемки гілок для них. Та вже ні в які ящики не влазять- звільнили гараж, поставили стелажі і якось їх там розмістили. Вони не розповзаються, сидять собі на гілках, шамають. Потім звільнили літню кухню, потім- хату.... черв’ячків ніззя було надворі тримати чомусь... Це була жахлива картина! Всі приміщеня завалені гілками, а на них - огромні черв’яки. З ніг збились їх годувати... Але це був лише перший етап! Ми в ньому приймали участь, але не дуже активно.
А далі черв’якам прийшов час коконитись, чи як ви думали?
А коконитись вони, бачте, люблять тільки на єдиній рослині- заячому холодку!(кущики такі польові). Цих кущиків треба було моооре. Тепер вже черв’ячки не їли, а розповзались по десятку на кущик, всідались і починали обплітатись. Плели, плели кругом себе, а ми мали ті кущі рвати і тягати! Нам це не подобалось!!!
Далі оселі виглядали так: все до стелі в кущах , а на кущах- білі кокони, розміром з яйце перепелине. Видовище!
А потім настав третій етап.
Здирання тих коконів і складання їх в ящики. А їх- міліон! Міліард! Вже ніхто не радий, всі проклинають тих черв’яків, і той день, коли в голову комусь прийшла блискуча ідея завести їх.
Ми вже поїхали додому, а родичі ще доривали урожай з останніх кущів, здавали ті кокони. Казали, що кілька черв’яків креативних, закоконились не в кущах, а ДЕСЬ, і вже коли всі розслабились і прибрали жахи, вони вивелись із своїх коконів і запурхали по хаті!
Такий от бізнес. Чи не бажає хто зайнятись?:-)Не нудно, прибутково і небанально! ]]> черешня http://www.poltavaforum.com/blogs/3231/chereshnya/368-shovkopryadi.html http://www.poltavaforum.com/blogs/2397/nickeler/367-mi-diti.html Thu, 27 Nov 2008 08:48:14 GMT Нам около тридцати, и мы не стали брутальными работягами и примерными семьянинами. Мы – новое поколение, оставшееся детьми. Мы не являемся тем, что написано у нас в паспорте, трудовой, чековой или медицинской книжке. Это всего лишь какие-то «маленькие чёрненькие буковки». Нам чужды странные... Нам около тридцати, и мы не стали брутальными работягами и примерными семьянинами. Мы – новое поколение, оставшееся детьми.

Мы не являемся тем, что написано у нас в паспорте, трудовой, чековой или медицинской книжке. Это всего лишь какие-то «маленькие чёрненькие буковки».

Нам чужды странные заморочки наших сверстников и даже людей младше нас о том какая у кого квартира, тёща, скидка, пиджак, кто к кому ушёл, отсидел, бросил, родил или сделал аборт. Это всё так несущественно и неинтересно.

Мы ко всему относимся как к игре. Всё вокруг, безусловно, условно. Мы играем: в игры, в отношения, в работу. Но в первую очередь – в игры. Подчас страшно даже посмотреть на возрастные ограничения для них (типа детям с 13 лет). Карты, войнушки, казаки-разбойники. Мы готовы просиживать ночи и уик-енды напролёт, играя за компом с друзьями. Собираясь вместе, мы разыгрываем пьесы несуществующих авторов, становимся мимами. А вот «дочки-матери» - не наша игра. Мы не понимаем людей из «той песочницы». Они взахлёб рассказывают о том, что «будет у тебя ребёнок – поймёшь, какой это кайф». Но нет у нас детей, и мы не понимаем. Смотрим, глазами хлопаем и не понимаем – зачем детям свои дети??

У большинства из нас нет даже машины – ну какая детям машина? Лучше пусть модельки собирают на подоконнике. Они же даже со стиральной машиной разобраться не могут, хотя комп к примеру собрать могут, находясь в любом состоянии - хоть во сне.

Опаздывая на работу мы, как школьники, придумываем с ходу оправдания в духе «собака съела дневник», «забыл ключи», «ждал водопроводчика», «упал в грязь, пришлось вернуться».

Мы не смотрим ТВ – там ничего интересного для детей не показывают (разве что рекламу как короткие и красочные ролики со счастливым концом). Сказки про удвоение ВВП и сильных президентов нам не нужны – они попросту не для нас написаны. Мы любим мультики!

А ещё мы любим то, чего не любят или разлюбили за ненадобностью взрослые (во всяком случае - наши родители в нашем возрасте): музыку, ходить на концерты, гулять после них ночи напролёт, рассказывая взахлёб совершенно удивительные истории.

Мы играем словами, обсасывая, как будто первый раз слышим, настолько, что в процессе запросто можем потерять смысл слов. Но не расстроиться от этого, т.к. слова запросто обретают новый смысл, либо для этих смыслов придумываются новые словоформы.

Мы – почемучки. Любим задавать простые вопросы о сложных вещах. Кому угодно: друзьям, любимым, начальству. Если им нет до нас дела - тогда яндексу и википедии.

Мы обуреваемы солипсизмом не хуже 4-х летних детей. Мы всё делаем по наитию, потому что именно нам так кажется. Мы не придерживаемся правил, единственный наш принцип – «а почему бы и нет?!». Если не получится – разведём руками и скажем, что опыт не удался, а получится – это назовут «инновационным подходом». Кстати, чаще получается.

Нами управляет наше воображение. Мы придумываем реальности на ходу с пол-пинка. Мы жонглируем этими реальностями так же как и словами для их описания. Мы переживаем настоящий восторг от того, что изображение на экране монитора подчиняется нашей воле. Мы готовы платить реальные деньги за наборы пикселей и ничуть об этом не жалеем. Ведь они - наши (а вот деньги – не наши, на них даже написано, что они госбанка). Иногда мы вообще можем перестать ассоциировать себя с теми, кем нас воспринимают взрослые, а быть магами, феечками, оборотнями, членами кланов, правителями болот и островов – да много есть вариантов.

Даже наша работа, как правило, иллюзорна. Её нельзя пощупать руками, увидеть реальный результат, иногда – даже формально оценить. Работа для нас – только средство для получения средств для получения фана от жизни. Плюс, если повезёт, это ещё и хобби (во всяком случае, мы стараемся так повернуть жизнь), или, если не повезло – просто возможность почитать блоги, форумы по любимым вещам, пообщаться с друзьями – такими же детьми. Даже с коллегами мы стараемся выстроить игровые отношения. Да что там с коллегами – с партнёрами, некоторых из которых можем даже не видеть ни разу в жизни. Причём, что немаловажно, работа - это не единственный источник фана.

Мы не меряем жизнь деньгами. Мы оперируем деньгами из различных «монополий» лучше, чем общемировыми валютами. Нам приятно совершенно бескорыстно делать приятное другим. Чем бескорыстнее, тем приятнее. Просто давать, ничего не требуя взамен, и, тем не менее, – получая. Что? Да просто радость близкого человека.

Кажется, взрослые так не поступают… Да и фиг с ними!
звідси fireba: Мы – дети ]]> nickeler http://www.poltavaforum.com/blogs/2397/nickeler/367-mi-diti.html http://www.poltavaforum.com/blogs/4271/emilyplay/366-mayje-zima.html Sun, 23 Nov 2008 13:41:40 GMT Холодно. Зимно. Майже зима.
Ходили вчора на вшанування пам'яті жертв голодомору. Закидали мені вчора що ця моя дія це "дешеві понти", що моя свічка на вікні - "позерська свічка"... Які ж бо цинічні люди. НЕ розуміють, що для багатьох це особиста трагедія, особисте горе, котре зачипило їхні сім'ї. І вшановувати пам'ять треба. І не можна про таке забувати. В цій ситуації я різко однозначна.
А ще говорили пів-ночі на цю тему з "братами-росіянами".... адекватних людей ой як мало. :-(

Так вже це дістало... ]]> EmilyPlay http://www.poltavaforum.com/blogs/4271/emilyplay/366-mayje-zima.html http://www.poltavaforum.com/blogs/2397/nickeler/365-ce-nazivayetsya-dojilisya-do-ruchki.html Fri, 21 Nov 2008 05:46:09 GMT Дівчатка замучили до смерті шістьох цуценят
Четвер, 20 Листопад 2008

Собача зв'язали і живим кинули у вогнище, другого - в бетон, третє цуценя померло, коли його залили монтажною піною. А всього таких жертв, яким вкоротили віку різними способами, було 6... Саме так, вбиваючи маленьких песиків, розважалися дівчата, які мешкають у Кременчуці, в одній з багатоповерхівок по Героїв Сталінграда. Старшій дитині - 10 років. Підлітки у дворі розповіли, що це далеко не перше вбивство, скоєне дівчатами. До цього вони вже знущалися з дорослих собак та котів, яких бачили на вулиці. Сусіди вбивць написали заяву до міліції...


"Вся складність у тому, що йдеться про жорстоке ставлення до тварин. Дорослі в будинку про це говорять, але ніхто не може поки що підтвердити сам факт", - коментує випадок надзвичайної жорстокості прес-офіцер міського управління внутрішніх справ Анна Волювач. "Громадяни, які написали заяву до міліції з цього приводу, теж не бачили, як убивали цуценят. Справу розслідує інспектор внутрішніх справ Наталя Каут і вона робитиме остаточні висновки", - говорить прес-офіцер КМУ УМВС

Обласне комунальне інформаційне агентство "Новини Полтавщини" | Новини | Дівчатка замучили до смерті шістьох цуценят

блін, я розумію нездорову тягу хлопчиків, подивитися, шо у жабки всередині. але шоб дівчатка! монтажною піною?!! мо я шось пропустила в цім житті? ]]> nickeler http://www.poltavaforum.com/blogs/2397/nickeler/365-ce-nazivayetsya-dojilisya-do-ruchki.html http://www.poltavaforum.com/blogs/2397/nickeler/362-otaka-h_nya-malyata.html Thu, 20 Nov 2008 10:06:13 GMT Прийшло нам на корпоративну пошту отаке: Мене звуть Інна Володарська (Леся Макаренко - мій еф рний псевдонім), я - працівник радістанції Europa Plus в Донецьку, сім років перебуваю у радіопросторі , але зараз змушена зробити перерву. Ми з чоловіком уже 4 місяці знаходимось у Сингапурі на... Прийшло нам на корпоративну пошту отаке:

Мене звуть Інна Володарська (Леся Макаренко - мій еф рний псевдонім), я - працівник радістанції Europa Plus в Донецьку, сім років перебуваю у радіопросторі , але зараз змушена зробити перерву.
Ми з чоловіком уже 4 місяці знаходимось у Сингапурі на лікуванні ,
увесь цей час намагаємося зібрати кошти на трансплантацію печінки.
У Едуарда - рак жовчних протоків, але в Україні нам відмовили в лікуванні ,
звичайно неофіційно, - видати відповідний папірець відмовились в інституті Шалімова.
Ми пройшли крізь безліч поневірянь, чоловік переніс дві операції в Донецьку, потім відмова у медичній допомозі, його - молоду людину, відправили вмирати,
сказавши, що в його тілі вже метастази! Ми зробили в Сингапурі детальну діагностику,
пухлина локалізована в печінці , але через те, що в Украіїні довго не могли поставити
діагноз і надати своєчасну допомогу, тепер його може врятувати лише пересадка органу.
Ми робимо останній курс хіміотерапії , щоб стримувати пухлину і не дати їй вийти за межі печінки, тим самим ми купуємо час на збирання коштів!
Ми благаємо ВАС про допомогу! Жодна з благодійних організацій та підприємств нам не допомогли. Наша єдина надія – звичайні люди, до яких треба донести інформацію про те, що нам потрібна допомога! (...) Нам ДУЖЕ потрібна ВАША допомога!!!
Вся докладна інформація є на нашому сайті: I-need-helpПетриченко Эдуард
І БУДЬ ЛАСКА (!!!) повідомте нам про ВАШЕ рішення у будь-якому разі, адже нам дуже дорого телефонувати із Сінгапура!!! ЩИРО Дякуємо!
З повагою, Інна та Едуард.

це капєц... це чужі мені люди, але навертаються сльози, від того, що я нічого не можу зробити, що на їх місці може бути будь-хто, що всім по суті пофіг до того...

і трохи ранкового позитиву: за минулу добу жодної ДТП. жодної смерті. такого не буває, але як бачимо, буває...

щоправда позиминулої постраждало вісім чоловік :( водій заснув за кермом
і все таки, штрафи щось принесли хорошого. людям якщо не шкода інших, шкода власних бабок. ]]> nickeler http://www.poltavaforum.com/blogs/2397/nickeler/362-otaka-h_nya-malyata.html http://www.poltavaforum.com/blogs/2256/laithemmer/361-u-chekanni.html Wed, 19 Nov 2008 08:57:21 GMT Сьогодні так само як і вчора. Чомусь всі дні стали схожими один на один. Може тому, що вже голі дерева і мороз кусає за пальці. А може тому, що гола душа і мороз у серці. Ніяк не розберу. Чомусь пусто і холодно. Весь день. Кожен день. Кожен тиждень... Осінь зжалилася цьогорік наді мною, була... Сьогодні так само як і вчора. Чомусь всі дні стали схожими один на один. Може тому, що вже голі дерева і мороз кусає за пальці. А може тому, що гола душа і мороз у серці. Ніяк не розберу. Чомусь пусто і холодно. Весь день. Кожен день. Кожен тиждень...
Осінь зжалилася цьогорік наді мною, була сухою і жовто-червоною, майже без дощів. Але це чомусь не покращило внутрішній стан мене.
Це і є хандра?

От сьогодні встаю і думаю: Прийду на роботу, поперероблюю все, що бачитиму, і буду щасливо-втомлена в кінці дня, і вечір тоді буде омріяний, наповнений відпочинком, заслуженим відпочинком.
Приходжу на роботу, а роботи нема. І знову сиджу дивлюся у вікно. І знову дурні думки, що все намарне. Що нікому нема діла до того, що мені нема діла.
Це викручує мозок. Стомлює. Непотрібність. Ось саме в таку дурну пору, коли все чорно-сіро-холодне. Коли найбільше треба бути у роботі, найбільше напружуватися і віддавати себе. Не влітку, коли спека і мрії про море, не навесні, коли думки про вискочити і дихати, дихати, ДИХАТИ!! А саме восени-взимку, коли організм сповільнюється, і засинаючи у холоді природи, псує настрій всім оточуючим.

Думки. Тільки думки не дають спокою, а то вже давно мабуть би завмерла кам’яним стовпом. Думки про те, що треба було б взяти оту книжку, таку цікаву, яка стряхне заціпеніння, дасть радість, хоч і короткочасну. Про те, що треба було б допомогти другові, його робота давно лежить на столі, але матеріалу, потрібного для її виконання нема і не намічається. Про те, що треба було б сісти і намалювати щось радісне, так, як малює Ната, усміхнене обличчя, дівчаче усміхнене щасливе обличчя, і повісити його перед собою, і частіше робити так, як намальовано. Про те, що треба вибити нарешті диск з операційною системою, встановити нову мову і зайнятися словником.
Думки є, а рухів нема.

Нє. Брешу. Один рух все ж присутній. Дотягтися до коробки з цукерками.
Лінь? Та ж наче ні. Просто якось все намарне. Намарне.
Швидше б сніг. Сніг – це біла радість. М’який, пухнастий, лапатий білий сніг, він буде падати на плечі, на волосся, на губи, на долоні – і танутиме, стікатиме мокрими краплинами, даруючи чисту радість. Таке відчуття, що з появою снігу, білого снігу, зникне заціпеніння, зникне байдужість, він змиє собою все з душі, і стане вона така ж біла, як і колись в дитинстві. Сніг, яскраві різнобарвні скляні ялинкові кулі, величезні й красиві, мандарини та ...шпроти.
Новий рік...
Це свято – єдине, що рятує постійно від нудьги, від апатії, від зимової сплячки.
Треба дочекатися снігу – і все стане добре. Все буде так, як і треба. І я буду така, як завжди. Як звикли мене бачити люди.
Снігу б, снігу швидше...
]]> laithemmer http://www.poltavaforum.com/blogs/2256/laithemmer/361-u-chekanni.html http://www.poltavaforum.com/blogs/4903/tolik1910/359-otzovites.html Sat, 01 Nov 2008 19:54:33 GMT Если есть Полтавчани в Нью Йорке или в Бостоне, отзовитесь!!!!!!:shout: Если есть Полтавчани в Нью Йорке или в Бостоне, отзовитесь!!!!!!:shout: ]]> Tolik1910 http://www.poltavaforum.com/blogs/4903/tolik1910/359-otzovites.html