друзі! хто вони?
Запис від aneisha розміщена 29.07.2008 в 18:40
Так дивно стає коли залишають друзі. Наче ж не назавжди. Тимчасово. Вони повернуться і знову будуть говорити з тобою довго-довго, поки руки не затерпнуть від холоду.
Але зараз їх нема, є інші. Але не вистачає саме їх.
Ти поселив у собі частинку її, його, ще однієї її. Тільки но хтось виходить за двері цієї гармонії, картярський будиночок рушиться….
дивно те, як і кого ми обираємо собі друзями. чи то вони нас собі обирають????
Всьо. Далі думки плутаються….
Йопт, сижу зле, одне як тундрук і нюхаю елітанове повітря. Ото і лізуть в голову всілякі сумні думки))))
Але зараз їх нема, є інші. Але не вистачає саме їх.
Ти поселив у собі частинку її, його, ще однієї її. Тільки но хтось виходить за двері цієї гармонії, картярський будиночок рушиться….
дивно те, як і кого ми обираємо собі друзями. чи то вони нас собі обирають????
Всьо. Далі думки плутаються….
Йопт, сижу зле, одне як тундрук і нюхаю елітанове повітря. Ото і лізуть в голову всілякі сумні думки))))
Всього коментарів 12
Коментарі
 |  А я, коли друзі йдуть назавжди, думаю "За що?" Коли вони просто зникають з обрію, наче ж і були, а ось уже нема, і звісточки ніякої більше півроку...Дзвониш їм, цікавишся, що та як, просиш не забувати і телефонувати, вони кажуть "Обов’язково" - і знову нема. Спочатку образливо, дуже, а потім пофіг. Тоді приходить думка, що самотність - це моє, те, чим мені доведеться жити. |
  |
| |  угу. тільки блін, у мене так неодноразово було, коли потім пофіг. було й так, шо розуміла те, шо мені завжди по суті було до тих людей пофіг. але ж є люди, яких неможна забути. скільки б не бачив і не чув, а все одно думаєш. може ото вони і єсть - справжні? |
| Відновив(-ла) aneisha 29.07.2008 в 19:08 |
| |  |
| |
| | Може, не задумуюся над цим. Найобразливіше, що ці друзі матеріалізуються, коли щось від мене треба... Тоді взагалі паскудно на душі. |
| |
| | ага. і треба переважно грошей, або душу. без розписки. трапляються іноді такі суб"єкти, які наче тіпа дуже класні і цікаві, але згодом роблять себе такими рідними тобі, і відчуваєш, шо ти їм винен. вони тіпа тобі довіряють і всьо такоє. ти ж відчуваєш, шо вони хотять залізти в твоє життя і вигнати тебе з нього поганою мітлою. ну і ще раз упевнюєшся, шо Мать тереза - не твоя роль. |
| |
| |  таких друзів, що залишили, дякуючи богу, тількі одна шкільна подруга. отак просто зникла- і все. мені незрозуміло і зараз, чому вона так вчинила, були майже як сестри. але,взагалі, маю дуже багато класних друзів, які не забувають. і в мене не одна найкраща подруга -а цілих три! бабсовєт! і хороших знайомих- ціла купа! |
 |
| |  Офтоп: если нажмете кнопочку "Оффтоп" - увидите злостные ктулхинические бурчания))) |
| |
| |  В мене теж були друзі і в школі, і в універі. Але поки були одні інтереси, була і дружба, прям не розлий вода. Закінчувались інтереси, розходились шляхи і дружба закінчувалась. Чому? Тому, що дружба повинна "нарощуватися". А це можливо тоді, коли є постійне спілкування і бажання частіше проводити час разом. Але і це теж - до свого часу. Потім з;являться чоловік (дружина), діти...Вони займають твій час і "витісняють" друга на другий план. А в друга - така ж сама ситуація. Але коли ви зустрічаєтесь, хоча і рідко, але все ж періодично, - здається, немає ріднішої людини! І ви сидите і теревените, і теревените, згадуючи минуле, ділитеся сьогоденними успіхами та планами на майбутнє. Таке воно життя. |
| |
| | Але життя - воно цікаве. Нові знайомства, зміни поглядів, інтересів. Людина не стоіть на місці. Їй треба постійно рухатись. А життя - це ак потяг: ти їдеш, а пром тебе "пробігають" роки, наповнені різноманіттям подій, пригод, різними людьми. Але їхати неодмінно треба... |
| Відновив(-ла) Regen 30.07.2008 в 00:48 |
| |  aneisha, гарно і лірично написано. Друзі з’являються і зникають, як і все у цьому житті, але, коли сонце сьогодні зайшло, то це означає, що завтра воно обов’язково весело знову визирне з-поза обрію  Ктулху, цей вид дружби зветься "бути унітазом для когось", на жаль, це дуже розповсюджений різновид стосунків, коли людина просто випорожнюється і зробивши все, втрачає цікавість до подальшого спілкування. |
| Відновив(-ла) Odo 30.07.2008 в 10:09 |
| | Одо, мерсю за компліман))) то була хвилинка меланхолії)))) щодо унітаза згодна і з Вами і з Ктулху. дуж неприємне відчуття. а послать наче некрасіво, бо ти тіпа Мать Тереза. А ну їх. Єж у нас справжні веселі і вірні!!!! |
| |
| |  а я, чим далі живу, переконуюся, що "старий друг" це звісно добре... але... так сталося що більшість друзів живуть не в Полтаві, бачимося ми рідко... але спілкуємося онлайн..і дуже приємно коли бачимося. останнім часом я переоцінила власне розуміння дружби... сталося то після того, коли життя розвело мене з подругою. ми вгадували думки одна одною, договорювали фрази одна одної... а потім... її образи на мене, я злилася на неї... і все... ми не бачилися понад рік чи півтора. таке життя... але не треба сумувати за тими, хто пішов, треба берегти, тих хто є.... не сумуй, камрадесса, приїде твоє щастя і все буде аллрайт! |
| |
Всього трекбеків 0
Трекбеків
Останні записи від aneisha
- нумерологія (17.10.2008)
- Супер-мульти про козявок (06.10.2008)
- смайлу 26 (19.09.2008)
- Сотона (18.08.2008)
- Как определить реальную цену человеческой жизни? (14.08.2008)
