Запис від aneisha розміщена 29.07.2008 в 18:40 Так дивно стає коли залишають друзі. Наче ж не назавжди. Тимчасово. Вони повернуться і знову будуть говорити з тобою довго-довго, поки руки не затерпнуть від холоду.
Але зараз їх нема, є інші. Але не вистачає саме їх.
Ти поселив у собі частинку її, його, ще однієї її. Тільки но хтось виходить за двері цієї гармонії, картярський будиночок рушиться….
дивно те, як і кого ми обираємо собі друзями. чи то вони нас собі обирають????
Всьо. Далі думки плутаються….... |